Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №215/6856/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6856/26

2/215/4165/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 747 100,80 грн. моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-17).

В обґрунтування вказує, що в період роботи на підприємсті відповідача у шкідливих умовах праці тривалий час на посаді помічника машиніста бурової установки на ПрАТ, ним отримано хронічні професійні захворювання: 1) Радикулопатія шийна С6, С7 білатерально та попереково-крижова L5, S1 праворуч з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні остеохондрозу, спондилоартрозу, протрузій міжхребцевих дисків, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R 1 ст. (ПФ першого ступеня) та періартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічний необструктивний пиловий бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня; 3) Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху), які, відповідно до акту розслідування від 02.10.2025, виникли з вини роботодавця.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/861/В від 26.05.2026 первинно позивачу було встановлено 65% втрата професійної працездатності безстроково.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні. Усвідомлення позивачем того, що його тепер постійно будуть турбувати болі та обмеження рухів у шийному і в поперековому відділах хребта з іррадіацією болю в руки та праву ногу, слабкість в ногах, неможливість тривалої ходи, біль та обмеження рухів у суглобах, оніміння рук та їх мерзлякуватість, задишка при незначному фізичному навантаженні, частий кашель з виділенням мокротиння, який посилюється вранці, вадкість у грудях, зниження слуху. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров`я, що порушує його нормальні життєві зв`язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров`я не відновиться навіть при лікуванні, і це додає йому ще більшого морального пригнічення та призводить до постійних переживань. Вважає, що шкода завдана не тільки йому особисто, а і його сім`ї. Через погіршення стану здоров`я не може матеріально забезпечувати свою сім`ю як раніше, і навпаки – сам потребує фізичної та моральної допомоги від своїх близьких.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2026 року, в якій зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу встановено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

21.08.2026 в суд надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.46-59) разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу. Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, у відзиві вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку; за роботу в шкідливих умовах позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров`я. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач, не зважаючи на явні ознаки ушкодження здоров`я та періодичне проходження лікування, продовжуваав працювати у шкідливих умовах, і жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, позивач умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «Північний ГЗК» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю, у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я, а навпаки пропрацював у цих шкідливих умовах для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Крім того, вважає що позивачем не надано доказів спричинення шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, представник відповідача у відзиві пропонує позивачу відповісти на 7 запитань, зміст яких виклала у самому відзиві, керуючись ст.93 ЦПК України. Позивач не скористався своїм правом надати відповіді на поставлені йому запитання. Також, представник відповідача вважає, що заявлена сума на відшкодування моральної шкоди підлягає оподаткуванню, тобто податки слід стягнути з позивача у разі задоволення позовних вимог, що може сприйматися судом як визнання позову. Однак, представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Працюючи в Першотравневому кар`єрі помічником та машиністом бурової установки у кар`єрі, виконував роботи з керування буровою установкою під час буріння і розширення свердловин у кар`єрі, проводив кріплення свердловин обсадними трубами, виконував інші роботи, які через недосконалість технологічного процесу буріння свердловин характеризувалися важкою фізичною працею та впливом підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавши місце порушень режимів експлуатації бурових установок, підпадав під дію підвищених рівнів виробничого шуму. Також зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи з 01.08.1990 по 27.03.2005 помічником машиніста бурової установки в кар`єрі виробничої бурової дільниці №6 Першотравневого кар`єру ПрАТ «Півн.ГЗК». Вказаний період роботи позивача на ПрАТ підтверджується копіює трудової книжки (а.с.39-40), обставини за яких позивач отримав хронічні професійні захворювання підтверджується п.17 акта розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.28-30).

Згідно акта розслідування хронічного професійного захворювання від 21.04.2026 (а.с.28-30), позивачу ОСОБА_1 встановлено хронічні професійні захворювання: 1) Радикулопатія шийна С6, С7 білатерально та попереково-крижова L5, S1 праворуч з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні остеохондрозу, спондилоартрозу, протрузій міжхребцевих дисків, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R 1 ст. (ПФ першого ступеня) та періартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічний необструктивний пиловий бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня; 3) Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Позивачу вперше та безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з 07.05.2026, згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/861/В від 26.05.2026 (а.с.31-32).

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акта розслідування хронічного професійного захворювання від 21.04.2026 (а.с.28-30), встановлено хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: важкість праці: періодичне перебування в незручній робочій позі 54,6% часу зміни при допустимому значенні до 25%; перебування у вимушеній позі 26,3% часу зміни при допустимому значенні до 10%; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками 141240-141260 кг/с при допустимому значенні до 70000 кг/с, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмістом в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,8-2,9 рази та складала 5,6-5,8 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м3 відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони»; фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 4-5 дБА перевищував гранично-допустиий рівень і складав 84-85 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» при роботі помічником та машиністом бурової установки. Умови виробничого середовища та важкість праці маштніста бурової установки відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (а.с.29).

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 34 роки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також тривалість його роботи у шкідливих умовах.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються медичним висновком ЛЕК від 18.03.2026, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/861/В від 26.05.2026, рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №витягу 125/26/861/І (а.с.22-23,31-35) позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 585 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Крім того, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 5850,00 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 – 585 000 /п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 - 5850 грн. судового збору на користь держави.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено без проголошення 01 жовтня 2026 року.

Суддя: