Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №191/2154/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2154/26

Провадження № 2/191/1327/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Силкіної О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі часток житлового будинку, які належать співвласникам на праві спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Білоусова Г.О. звернулася до суду із позовною заявою (зміненою) до ОСОБА_2 , в якій просить поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , як власника 1/2 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з спільної часткової власності у власність та ОСОБА_2 , як власника 1/2 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з спільної часткової власності у власність; припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зв`язку з поділом між останніми в натурі по 1/2 частини зазначених часток житлового будинку А1-1.

Позов мотивований тим, що 19.01.1990 року державним нотаріусом першої Синельниківської державної нотаріальної контори Лівійським О.С. посвідчено заповіт зареєстрований в реєстрі за №95 про те, що ОСОБА_3 , що мешкає в АДРЕСА_1 , на випадок його смерті робить розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, заповідає ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 грудня 2000 року державним нотаріусом першої Синельниківської державної нотаріальної контори Лівійським О.С. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1040 на 1/2 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що становить від загальної площі всього будинку 46,6 кв.м.

На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1040 на 1/2 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд від 22 грудня 2000 року Синельниківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 31 грудня 2012 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 52,6 кв.м.

Протягом 2000-2025 року в 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснювались добудови, після чого загальна площа частки житлового будинку склала 67,5 кв.м.

Відповідно до довідки № 1261, 1262 від 11 грудня 2025 року Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» ДОР» згідно інвентаризаційної справи, житловий будинок, господарські будівлі і споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року зареєстровані: 1/2 частка за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 22 грудня 2000 року державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори за реєстром №1040, зареєстрованого в Синельниківському МЕТІ 22 грудня 2000 року в реєстровій книзі 34/3693 стор.127; 1/2 частка за ОСОБА_2 на підставі договору дарування нерухомого майна посвідченого 08 червня 2004 року Першою Синельниківською державною нотаріальною конторою за реєстром №477, зареєстрованого в КП “Синельниківське МЕТІ” в реєстровій книзі №Д-19 стор.140 за номером 3693/25.

В 2020 році назву АДРЕСА_3 змінено на назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Згідно технічного паспорту житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності; ОСОБА_1 має 1/2 частки: 1-1 кухню площею 7,6 кв.м; 1-2 передпокій площею 9,3 кв.м; 1-3 ванну площею 2,8 кв.м; 1-4 передпокій площею 9,5 кв.м; 1-5 кімнату площею 7,0 кв.м; 1-6 кімнату площею 5,6 кв.м; 1-7 кімнату площею 10,8 кв.м, загальною площею 52,6 кв.м; господарські будівлі та споруди: сарай літера «Д» площею 8 кв.м; вбиральню літера «Ж» площею 1,0 кв.м; літній душ літера «З» площею 1,0 кв.м; літню кухню літера «В» площею 25 кв.м; замощення літера «І» площею 41,1 кв.м; огорожу № 3-4, а ОСОБА_2 займає 1/2 частки: І веранду площею 5,6 кв.м; 1-8 коридор площею 2,8 кв.м; 1-9 кухню площею 8,9 кв.м; 1-10 кімнату площею 7,0 кв.м; 1-11 кімнату площею 17,0 кв.м.

Згідно висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна №147 від 10 лютого 2026 року Комунального підприємства “Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” ДОР”: встановлено, що до складу житлового будинку не входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) будівлі та споруди, та за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками, і відповідають державним будівельним нормам та встановлено їх можливість безпечної експлуатації - нерухоме майно є відокремлене, огорожено парканом, має індивідуальне підведення комунікації (електрика, водопостачання), опалення газове, подвір`я має окремий вхід.

Позивач вважає, що за таких обставин житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу, частки яких у праві спільної часткової власності є рівними, тобто по 1/2 частці, підлягають поділу в натурі.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 25.09.2026 року о 15.00 годин.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивачки адвоката Білоусова Г.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника.

Відповідачка ОСОБА_2 надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Якщо сторони чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц).

За таких умов суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши письмові матеріали справи, надані сторонами докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори Лівінським О.С. 22.12.2000 року, ОСОБА_1 є власником частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, що знаходяться АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» «ДОР» за № 1261 від 11.12.2025, житловий будинок, господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстровані: 1/2 частка за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право н спадщину, виданого 22.12.2000 року державним нотаріусом Першої Синельниківської державної нотаріальної контори за реєстровим №1040, зареєстровано в Синельниківському МБТІ 22.12.2000 р. в реєстровій книзі 34/3693 стор. 127; 1/2 частка за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 08.06.2004 р. Першою Синельниківською державною нотаріальної конторою за реєстром №477, зареєстрованого в КП «Синельниківське МБТІ» в реєстровій книзі №Д-19 стор. 140 за номером 3693/25.

Станом на 02 лютого 2026 року на замовлення позивачки виготовлений технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житловий будинок А1-1, прибудова а2,прибудова а3, прибудова а4, (загальною площею 93,9 кв.м., житловою площею 47,4 кв.м.) з переліком приміщень: 1-кухня пл.7,6 кв.м., 2-передпокій пл.9,3 кв.м., 3-ванна пл.2,8 кв.м., 4-передпокій пл.9,5 кв.м., 5-кімната пл.7.0 кв.м., 6-кімната пл..5,6 кв.м., 7-кімната пл.10,8 кв.м., 8-коридор пл.2,8 кв.м., 9-кухня пл.8,9 кв.м. 10-кімната пл..7,0 кв.м., 11 - кімната пл..17,0 кв.м., І-веранда-пл5,6 кв.м., сарай Б, літня кухня В, сарай Д, вбиральня Е„ вбиральня Ж, літній душ З, огорожа №1-4, замощення І.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи виділ частки в натурі, суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснено в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (зі змінами), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) зазначено, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому; ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи виділ частки, повинен виділити співвласнику таку частину домоволодіння, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.

Схожі за змістом висновки щодо виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) зроблено висновок, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, не має значення для суду, який ухвалює рішення про поділ, незалежно від того, чи є у сторін проєктна документація з поділу та чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки майна власнику, що виділяється, має бути виділена окрема площа, що повинна бути ізольованою від приміщень інших співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.

Допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19)).

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 147 від 10.02.2026 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , може бути поділено. Новоутворені об`єкти нерухомого майна складаються з наступного: житловий будинок А1-1, прибудова а2,прибудова аЗ (загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 23,4 кв.м.) з переліком приміщень: 1-кухня пл.7,6 кв.м., 2-передпокій пл.9,3 кв.м., 3-ванна пл. 2,8 кв.м., 4- передпокій пл.9,5 кв.м., 5-кімната пл.7.0 кв.м., 6-кімната пл.5,6 кв.м.,7-кімната пл.10,8 кв.м, літня кухня В, сарай Д, вбиральня Ж, літній душ 3, огорожа №3,4, замощення І та розташовані: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ).

Доказів, які б свідчили про наявність підстав для іншого розподілу спірного майна, ніж запропонований позивачкою, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі часток житлового будинку між двома власниками, які належать співвласникам на праві спільної часткової власності, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 356, 358, 364, 367 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі 1/2 часток житлового будинку, які належать співвласникам на праві спільної часткової власності задовольнити.

Здійснити поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 , як власника 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами зі спільної часткової власності у власність: 1-1 кухню площею 7,6 кв.м; 1-2 передпокій площею 9,3 кв.м; 1-3 ванну площею 2,8 кв.м; 1-4 передпокій площею 9,5 кв.м; 1-5 кімнату площею 7,0 кв.м; 1-6 кімнату площею 5,6 кв.м; 1-7 кімнату площею 10,8 кв.м, загальною площею 52,6 кв.м; господарські будівлі та споруди: сарай літера «Д» площею 8 кв.м; вбиральню літера «Ж» площею 1,0 кв.м; літній душ літера «З» площею 1,0 кв.м; літню кухню літера «В» площею 25 кв.м; замощення літера «І» площею 41,1 кв.м; огорожу № 3-4, та ОСОБА_2 , як власника 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами зі спільної часткової власності у власність: І - веранду площею 5,6 кв.м; 1-8 коридор площею 2,8 кв.м; 1-9 кухню площею 8,9 кв.м; 1-10 кімнату площею 7,0 кв.м; 1-11 кімнату площею 17,0 кв.м; загальною площею 41,3 кв.м; господарські будівлі та споруди: сарай літера «Б» площею 10,0 кв.м; вбиральню літера «Е» площею 1,0 кв.м; огорожу № 1-2.

Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , припинити.

На рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та місце знаходження сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Чорна