Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №190/1231/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1231/26

Провадження №2/190/922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Бордюг Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 07 лютого 2025 року він повертався додому з міста Дніпро на власному автомобілі SUZUKI S-CROSS державний номерний знак НОМЕР_1 та біля м.П`ятихатки на трасі М-30 «Знам`янка-Луганськ-Ізварино» потрапив в ДТП за участю іншого водія ОСОБА_3 який керував автомобілем NISSAN PATHFINDER державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року водія ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями ч.5 122, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ПрАТ «СК «Перша» йому було відшкодовано частину завданих матеріальних збитків у розмірі 249950 грн. Проте, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №61-D/13/13 від 17.02.2026 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку складає 918220,80 грн., так як досліджуваний КТЗ відновленню не підлягає. Отже, сума не відшкодованої йому матеріальної шкоди складає 682470,80 грн., яку просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, пережив емоційний стрес, втратив транспортний засіб. Його дружина є інвалідом внаслідок онкологічного захворювання, лікування потребує багато коштів та проходить у м. Дніпро. З втратою власного авто, змушений нести додаткові матеріальні виплати з найму автомобіля у сторонніх осіб, що також створює додаткові емоційні труднощі. Завдану моральну шкоду оцінює у 100000,00 грн.

У зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду в сумі 682470,80 грн., моральну шкоду у розмірі 100000 грн., сплачений судовий збір у розмірі 7884,70 грн. Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив /а.с.72/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 07.02.2026 року о 14.30 год. на трасі М-30 сполученням "Знам`янка-Луганськ-Ізварино" 872 км., керуючи транспортним засобом NISSAN PATHFINDER державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїзджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, чим змусив водія SUZUKI S-CROSS державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, різко гальмувати та для уникнення лобового зіткнення обидва автомобілі з`їхали в кювет, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, травмованих немає. Чим порушив п.2.6 Правил дорожного руху, тобто скоїв правопорушення. Постановою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року по справі №190/477/26, провадження № 3/212/157/26 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, 124 КпАП України /а.с. 20-21/.

Згідно з рахунком-фактурою №67 від 23.10.2025 року, видатковою накладною №00000000062 від 31.10.2025 року, квитанціями до платіжних інструкцій №1010910026 від 23.10.2025 року, №1010010030 від 04.11.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику майну SUZUKI S-CROSS державний номерний знак НОМЕР_1 становить 989900,00 грн./а.с.15-17/.

Відповідно до акту виконаних робіт №ХМ-00000542 від 31.10.2025 року вартість запчастин /матеріалів наданих замовником складає 14200 грн./а.с.18/.

Власником транспортного засобу SUZUKI S-CROSS, кузов НОМЕР_3 , колір сірий,рік випуску – 2025, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу/а.с.19/.

Відповідно до платіжного доручення від 06.04.2026 року, вбачається успішне зарахування коштів від СК Перша ПРАТ на картку НОМЕР_4 у сумі 249950,00 грн., коментар від відправника: страхова виплата зг.страх.акту №10.001-26-07894 /а.с.26/.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №61-D/13/13 від 17.02.2026 вартість матеріального збитку завданого власнику майна SUZUKI S-CROSS державний номерний знак НОМЕР_1 , 2025 року випуску, кузов НОМЕР_3 , внаслідок ДТП без ПДВ на дату 07.02.2026 складає 918220,80 грн., так як досліджуваний КТЗ відновленню не підлягає /а.с. 29-32/.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарної та амбулаторної хворої №758/335 ОСОБА_4 18.03.2026 року була проведена операція. Після операційний період без особливостей, продовжено лікування амбулаторно до повного загоєння ран /а.с.27/.

З 1 січня 2025 року набрав чинності Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 3720-IX), на підставі якого втратив чинність Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Отже, враховуючи, що страховий випадок по даній справі настав 20 січня 2025 року, але на момент настання цього страхового випадку діяв договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений до введення в дію Закону № 3720-IX, на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону № 1961-IV.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95 цс 20).

Згідно зі статтею 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280 св 20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879 св 21).

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 221/6180/16-ц зазначено, що сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (далі Закон № 2658-III) та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Згідно положень статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону України оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, як вбачається із системного аналізу положень статей 22, 1192 ЦК України та Закону № 2658-III оцінка майна для визначення реальних збитків має проводитись на підставі реальних цін саме на момент здійснення процедури оцінки.

В постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 705/7076/14 зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Згідно статті 29 Закону № 1961-IV, якою врегульовано відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За такого, враховуючи обставини цієї справи, оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача, як особи, винної у скоєнні ДТП, підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту, визначеною звітом про оцінку і сумою, виплаченою страховою компанією, що становить 682 470,80 грн.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Установлено, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням автомобіля, що зумовило зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права.

Установивши, що неправомірними діями ОСОБА_3 унаслідок яких ОСОБА_1 отримав пошкодження майна, яке він використовував на відповідній правовій основі, останньому були завданні душевні страждання та психологічні переживання, суд приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості, урахувавши глибину фізичних та душевних страждань позивача ввжає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають часткомоу задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 7884,70 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 майнову шкоду у розмірі 682 470 (шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят ) грн. 80 коп., моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. та сплачений судовий збір у розмірі 7884,70 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса