Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №183/69/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №183/69/26

Суддя: Оладенко О. С.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/69/26

№ 2/183/32/26

01 жовтня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Піщанська сільська рада Самарівського району Дніпропетровської області, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 у справі № 2-4374/10 визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 9,9300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Піщанської сільської ради Новомосковського (наразі Самарівського) району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері. 10.10.2011 Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 925074 за кадастровим номером 1223285500:01:025:0417. 05.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку (індексний номер рішення про державну реєстрацію № 8760479 від 06.12.2013).

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації. Оскільки відповідачка, будучи іноземною громадянкою, у термін до 05.12.2014 не виконала обов`язок відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, встановлений ч. 4 ст. 81 та ст. 145 Земельного кодексу України, її право власності підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації на користь держави. Прокурор підкреслює, що порушення вимог земельного законодавства з боку відповідачки є триваючим, а позов спрямований на усунення перешкод у реалізації права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення, у зв`язку з чим має негаторний характер.

На підставі викладеного прокурор просив суд: припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 1223285500:01:025:0417, площею 9,93 га, яка знаходиться на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; стягнути з відповідачки на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 3 055,40 грн за подання позову та 1 211,20 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Піщанську сільську раду Самарівського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 20.01.2026 задоволено частково заяву прокурора про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 30.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву на позовну заяву, заяви про розгляд справи за її відсутності чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачки не надходило.

Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.11.2010 у справі № 2-4374/10 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку (пай) площею 9,9300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Піщанської сільської ради Новомосковського (Самарівського) району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері.

10.10.2011 Відділом Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 925074, запис у Книзі записів державних актів № 1223235510000061.

05.12.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223285500:01:025:0417, площею 9,93 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський (Новомосковський) район, Піщанська сільська рада, індексний номер рішення про державну реєстрацію № 8760479 від 06.12.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234277412232.

Згідно з інформацією Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 01.12.2025 № 6.5-16902/6-25 та листа ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 01.04.2024 № 1201.4.1-4618/12.3-24, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданою 26.10.2011 УГІРФО ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості щодо набуття або оформлення громадянства України ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.01.2025 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:01:025:0417 площею 9,9300 га становить 254 617,26 грн.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.12.2025 № 10-40.62-6680/2-25 повідомлено прокуратуру, що заходи державного контролю та представницького характеру щодо спірної земельної ділянки цим органом не вживалися через відсутність коштів на сплату судового збору, у зв`язку з чим вони не заперечують проти звернення прокурора до суду.

Також судом досліджені повідомлення прокуратури від 31.12.2025 № 62-6527ВИХ-25, надіслане на адресу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування.

Частиною першою статті 13 Конституцію України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання земель, зокрема, сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Частиною п`ятою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт «в» частини першої статті 143 ЗК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини п`ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду; з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Такий правовий висновок сформульований в постановах Верховного Судувід 12 березня 2025 року в справі № 568/823/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 683/22/23 та від07 травня 2025 року в справі № 686/196/23, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини другої, пункту «ґ» частини п`ятої статті84, частин другої, четвертої статті145 ЗК України.

Встановлено, що відповідачка як на час набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, так і на теперішній час є громадянкою росії.

Всупереч названим вище положенням чинного законодавства відповідачка не відчужила отриману нею в порядку спадкування земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з моменту набуття права власності на неї.

Таким чином суд висновує, що у ОСОБА_1 , як громадянки РФ підлягає конфіскації набута в результаті спадкування земельна ділянка (кадастровий номер 1223285500:01:025:0417) сільськогосподарського призначення.

У справі було встановлено, що втручання держави у володіння відповідачки своїм майном відповідає європейським стандартам правомірності такого втручання, оскільки здійснено на підставі відповідних положень чинного земельного законодавства України (ч. 5 ст. 22, ст. 145 ЗК України), має легітимну мету: припинення порушення земельного законодавства, забезпечення дотримання конституційного ладу в державі, складовим елементом якого є належність природних ресурсів як об`єктів права власності українському народові.

Що ж стосується підстав для звернення до суду із позовом органами прокуратури в інтересах Держгеокадастру, то слід звернути увагу на наступне.

Згідно із ч. 3ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5ст. 56 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України де вказано, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Урегульовуючи розбіжності у раніше викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно відзначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (ч. 3ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Самарівською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було скеровано запит від 14.11.2025 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена нею протягом року.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.12.2025 вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору.

Тобто, прокурором вказано причини звернення з позовом в інтересах Держгеокадастру та обґрунтовано підстави для звернення з вказаним таким позовом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову, з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню сплачений при поданні позову та заяви про забезпечення позову судовий збір у загальному розмірі 4 266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривень 60 копійок (3 055,40 грн + 1 211,20 грн).

Керуючись ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 22, 81, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст. 346, 356 Цивільного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Піщанська сільська рада Самарівського району Дніпропетровської області, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити повністю.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 9,93 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1223285500:01:025:0417, розташовану на території Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39835428; місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А;

представник позивача - керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02909938; місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 5;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Піщанська сільська рада Самарівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338836; місцезнаходження: 51283, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4.

Повне судове рішення складено і підписано 01 жовтня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua