Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №179/1950/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1950/26

1-кп/179/236/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2026 за № 12026047470000032 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Октябрське, Красногвардійського району Кримської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді курсанта 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого 30.09.2024 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 років,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 червня 2026 року № 187, солдата ОСОБА_3 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 68, 129-1 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 49-3 КВК України, ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконанням засудженим до пробаційного нагляду обов`язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.

Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених ст. 49-1 КВК України, покладених на засудженого до пробаційного нагляду судовим рішенням, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 68, 129-1 Конституції України, ст. 49-1 КВК України, вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи засудженим вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024 року за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду стоком на 2 роки, зобов`язаним відповідно до ст. 59-1 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію та під підпис попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, без поважних причин систематично вчинював адміністративні правопорушення, а саме: 29.01.2025 ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

28.04.2025 ОСОБА_3 винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

В подальшому, ОСОБА_3 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за порушення порядку та умов відбування покарання, знову вчинив адміністративні правопорушення, а саме:

1) 04.02.2026 ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень;

2) 13.05.2026 ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень;

3) 29.06.2026 ОСОБА_3 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором додані:

- письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;

- матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні відповідає вимогам ст. 302 КПК України.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України, а саме – ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту доведена вина у скоєнні ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання, пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК України).

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше судимий, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальний проступок в період відбування покарання за іншим вироком, не одружений, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, самовільно залишав частину та на теперішній час військову службу не проходить, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, має задовільну характеристику з місця проживання.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, умов пробації не виконав, у зв`язку з чим вчинив нове кримінальне правопорушення. Наведене беззаперечно негативно характеризує особу ОСОБА_3 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, та особу обвинуваченого, який має місце проживання, раніше судимий, кримінальне правопорушення вчинив під час невідбутого покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.

Як обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 389 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, суд враховує, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

У частині 1 ст. 71 КК України зазначено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування.

Таким чином, приєднання повністю або частково невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.

Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20), для застосування закріплених у ч.1 ст.71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: вчинення нового кримінального правопорушення засудженим після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком, а також наявність невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Таким чином, суд вважає, що остаточне покарання ОСОБА_3 належить призначити на підставі ч. 1 ст. 71, п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024.

Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Більш того, суд звертає увагу на те, що, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час ухвалення нового вироку, із застосуванням положень ст.71 КК України, суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідні правові висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/3226/20, від 09 серпня 2022 року у справі № 359/4720/20, від 01 березня 2023 року у справі № 758/15350/21.

Будь-яких законних підстав для пом`якшення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в тому числі призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом не встановлено, оскільки матеріали цього кримінального провадження не містять пом`якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 389 ч. 3 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024, у виді 1 (одного) місяця пробаційного нагляду, який, згідно п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, відповідає 1 (одному) місяцю обмеження волі, - остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_3 рахувати з дати прибуття та взяття на облік до виправного центру.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1