Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №177/2918/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2918/26

Провадження № 2/177/2204/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

30 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Діджи фінанс» Романенко М.Е. через підсистему «Електронний суд» звернувся 17.08.2026 до суду із указаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором від 06.09.2021 № 204882 у загальному розмірі 19020,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 06.09.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Клай інвест» (далі по тексту – ТОВ «Клай інвест») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 204882, відповідно до умов якого відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» 19.04.2024 укладено договір факторингу, за яким відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 204882 на загальну суму заборгованості в розмірі 19020,00 грн, із яких 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2700,00 грн – заборгованість за відсотками, 450,00 грн – заборгованість за комісіями, 12870,00 грн – заборгованість за пенею. Відповідач продовжує ухилятися від погашення заборгованості, що є порушенням прав ТОВ «Діджи фінанс», у зв`язку з чим представник звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від АТ КБ «Приватбанк» 29.09.2026 надійшла інформація щодо власника карткового рахунку та про рух коштів на даному рахунку.

Представником позивача у тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.09.2021 між ТОВ «Клай інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 204882 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ якої забезпечується через веб-сайт в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 6 договору.

На умовах, встановлених договором, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 05.10.2021, але в будь-якому випадку до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110 % річних від суми кредиту в розрахунку 3 % на добу. Кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт сплачує товариству комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

У разі, якщо клієнт не повернув кредиту строк, визначений договором, він обов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов договору, починаючи з першого дня прострочення. Пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Указаний договір писаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділу 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.09.2021 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 204882, чим погодилася із запропонованими умовами договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника – ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, номер паспорту, адресу проживання, реквізити банківської карти, електронну адресу та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Клай інвест»виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з їх повернення.

ТОВ «Клай інвест» зобов`язання за договором виконав, через ТОВ «ПрофітГід», що діє в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020, укладеного з ТОВ «Клай інвест», відповідачу здійснено 06.09.2021 переказ коштів на суму 3000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції 33093-98053-70253.

Від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітована платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку 06.09.2021 зараховано кошти у розмірі 3000,00 грн.

У графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту від № 204882, у разі своєчасного та належного виконання договору за розрахунковий період, 90 днів, відповідач мав повернути товариству суму кредиту за договором у розмірі 3000,00 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 2700,00 грн, комісію в розмірі 450 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, користуючись кредитним коштами, ОСОБА_1 заборгованість не погасив, а тому станом на 18.04.2024 у нього утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 3000,00 грн, за відсотками у розмірі 2700,00 грн, за комісією 450,00 грн, за пенею 12870,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.1.4 договору № 204882 обумовлено право товариства без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за договором

Між ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» 19.04.2024 укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за яким ТОВ «Діджи фінанс» за плату набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по платі суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до акта приймання-передачі від 19.04.2024 та витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу від 19.04.2024 № 568/ФК-24, право вимоги за договором від № 204882, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи фінанс». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за даним договором складала 19020,00 грн, із яких: 3000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 2700,00 грн – за відсотками, 450 грн - за комісіями, 12870,00 грн - за пенею.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить із доведеності розміру заборгованості за кредитом – 3000,00 грн, отриманих та використаних позичальником, заборгованості за процентами - 2700,00 грн, за комісією – 450 грн, що нараховувалися позивачем відповідно до умов договору № 204882, що відповідачем не погашено до теперішнього часу, а тому відповідач зобов`язана їх погасити.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за неустойкою у виді пені.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дослідженням розрахунку заборгованості встановлено, що первісним кредитором нараховувалася відповідачеві неустойка у виді пені за невиконання зобов`язання за договором за період із 06.10.2021 по 25.02.2022 у розмірі 12870,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за пенею 12690,00 грн, нарахований до 24.02.2022, підлягає стягненню з відповідача. Оскільки неустойка, нарахована після 24.02.2022, на підставі зазначених вище вимог ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, тому суд робить висновок про відсутність правових підстав для її стягнення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором від 06.09.2021 № 204882 за кредитом 3000,00 грн, за відсотками 2700,00 грн, за комісією 450,00 грн, за пенею 12690,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 01.06.2026 № 42649746/02, укладений між ТОВ «Діджи фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на надання юридичної послуги (правової допомоги); додаткову угоду від 21.07.2026 № 204882; свідоцтво серії КС № 5618/10 на ім`я Білецького Б.М. про право на заняття адвокатською діяльністю; акт від 21.07.2026 про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М., де зазначено найменування наданих адвокатом послуг (усна та письмова консультація, правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви), кількість витраченого адвокатом часу та вартість наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову.

Таким чином, при вирішенні питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Діджи фінанс», у рахунок часткового відшкодування витрат зі сплати судового збору 2637,11 грн, та на професійну правничу допомогу 4952,50 грн, пропорційно частині задоволених вимог (99,05%) (а.с.8).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»(код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 06.09.2021 № 204882 у загальному розмірі 18840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 2700,00 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок, заборгованості за комісією в розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок, заборгованості за пенею в розмірі 12690 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»(код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 11 копійок та на професійну правничу допомогу в розмірі 4952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 01.10.2026

Суддя: