Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №177/2705/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2705/26

Провадження № 2/177/2035/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

28 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Факторинг партнерс» Сердійчук Я.Я. через підсистему «Електронний суд» звернулася 30.07.2026 до суду з указаною позовною заявою та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором від 01.04.2021 № 023/01417/04/21 у розмірі 15320,00 грн, а також судові витрати в справі.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 01.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Просто позика» (далі по тексту – ТОВ «Просто позика») та ОСОБА_1 укладено договір № 023/01417/04/21, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 8500,00 грн. Кредитодавець зі своєї сторони належним чином виконав зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Між ТОВ «Просто позика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор П» (далі по тексту – ТОВ «Фактор П») 01.02.2023 укладено договір № 30-ФП-ПП-202302, яким ТОВ «Просто позика» відступило на користь ТОВ «Фактор П» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 023/01417/04/21. У свою чергу, між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг партнерс» 30.01.2026 укладено договір № 30-01/26, за яким ТОВ «Фактор П» відступив на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договорами до позичальників, в тому числі за договором № 023/01417/04/21. Відповідач не погашає заборгованість за договором, загальний розмір її заборгованості становить 15320,00 грн, із яких: 7477,96 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 7842,04 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «Факторинг партнерс», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надала. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що шляхом подання заяви на видачу кредиту, 01.04.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Просто позика» укладено кредитиви договір № 023/01417/04/21, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у договорі.

Умовами надання кредиту визначено, що сума кредиту складає 8500,00 грн. Перебіг строку кредиту складає 180 календарних днів. Сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежі за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 294,6183 % річних від суми кредиту з першого по 8 платіж та 1127,3779 % річних з 9 до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку зі сплатою кожні 15 днів 12,1076 % з першого по 8 платіж та 46,3306 % з 9 до останнього платежу, а за період дії договору 344,56 %.

До договору надано паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та / або невиконання зобов`язань за договором.

ТОВ «Просто позика» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 8500,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.04.2021.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 2 до кредитного договору № 023/01417/04/21, після отримання кредиту на протязі 180 днів відповідач мала рівними частками, по 1511,00 грн, повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти.

Із розрахунку заборгованості, виконаному ТОВ «Просто позика» слідує, що після надання 01.04.2021 кредитних коштів, кредитодавцем нараховувалися відсотки в узгодженому у договорі розмірі, а відповідачем перераховувалися кошти на повернення боргу та сплату процентів.

Оскільки своєчасно та у повному обсязі відповідачем умови договору № 023/01417/04/21 не виконувалися, станом на 01.02.2023 утворилася заборгованість за кредитом 7477,96 грн, за процентами за користування кредитом 7842,04 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.3 договору № 023/01417/04/21 визначено право у будь-який момент передати свої права третій стороні без додаткового письмового узгодження з позичальником.

Між ТОВ «Просто позика»та ТОВ «Фактор П» укладено 01.02.2023 договір факторингу № 30-ФП-ПП-202302, за умовами якого ТОВ «Просто позика» за плату відступив на користь ТОВ «Фактор П» право вимоги за кредитними договорами з усіма змінами і доповненнями до них, перелік та обсяг яких визначається у додатку № 2 до договору.

Відповідно до акта приймання-передачі відступлених прав від 01.02.2023 та додатку № 2 до договору факторингу № 30-ФП-ПП-202302, ТОВ «Фактор П» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01.04.2021 № 023/01417/04/21 у сумі 7477,96 грн за простроченим тілом кредиту та 7842,04 грн за простроченими відсотками по кредиту.

Згідно із розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Фактор П», відповідачем платежів на повернення кредиту та сплату відсотків не вносилося.

Після цього, між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг партнерс» 30.01.2026 укладено договір факторингу № 30-01/26, за яким ТОВ «Факторинг партнерс» набув права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у реєстрах боржників.

Відповідно до акту приймання-передачі відступлених прав вимоги від 30.01.2026 та реєстру боржників до договору факторингу № 30-01/26, право вимоги за договором від 01.04.2021 № 023/01417/04/21, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс».

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 15320,00 грн, із яких: заборгованість за основним зобов`язанням 7477,96 грн, заборгованість за нарахованими процентами 7842,04 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс», із моменту відступлення права вимоги до звернення до суду з даною повною заявою, ОСОБА_1 заборгованість за даним договором не погашала, та новим кредитором відсотки та неустойка відповідачу не нараховувалися.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків у строки передбачені договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг партнерс» (а.с.8).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» із зазначенням виду послуг та ціни за виконану роботу, заявку на надання юридичної допомоги №1930 від 01.06.2026 із наданням послуг з усної консультації та складання позовної заяви, кількістю витрачених адвокатом годин та вартості наданих послуг у розмірі 9000,00 грн, витяг з акту №38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі №534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, зокрема, акт про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, згідно з яким за надані послуги визначено вартість в сумі 9000,00 грн. До вказаної суми включено послуги за надання усної консультації упродовж 2 годин, що склало ціну в розмірі 3000,00 грн та за складання позовної заяви – 2 години, що склало вартість послуг у розмірі 6000,00 грн. Разом із тим, вартість витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, із урахуванням обсягу поданих документів (розрахунків, складених первісним кредитором, договору кредиту та факторингу з додатками), а також суми заборгованості, у розмірі 15320,00 грн, є явно завищеною, оскільки зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, сам позов подано через систему «Електронний суд», що не вимагало додаткових часових та ресурсних витрат. Також, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із ціною позову, оскільки складає більше половини заявлених вимог.

Оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову.

Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) заборгованість за договором про споживчий кредит № 023/01417/04/21 від 01.04.2021 у загальному розмірі 15320 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок, яка складається іззаборгованості за основним зобов`язанням 7477 (сім тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 96 копійок, заборгованості за нарахованими процентами 7842 (сім тисяч вісімсот сорок дві) гривні 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 01.10.2026

Суддя: