Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №177/2826/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2826/26

Провадження № 2/177/2135/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

28 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Смарт пей» Рудзей Ю.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся 10.08.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором у розмірі 54052,41 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указала, що 04.09.2019 між акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту - АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001396064601, за умовами якого товариством надано кредитні кошти на умовах строковості, поворотності та оплатності. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт пей»26.06.2026 укладено договір факторингу № 1, за умовами якого позивач набувправо вимоги до відповідача за кредитним договором № 2001396064601. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у нього утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 49963,57 грн, за відсотками в розмірі 4088,84 грн. Після отримання права вимоги,ТОВ «ФК «Смарт пей» відповідачу за даним договором жодного нарахування не здійснював, однак ОСОБА_1 продовжує ухилятися від сплати заборгованості, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 2001396064601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав на банківську карту НОМЕР_1 кредит у виді кредитного ліміту в розмірі 3000,00 грн із застосуванням реальної процентної ставки 47,88 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 12577,58 грн.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ», відповідачу по договору № 2001396064601 неодноразово змінювався розмір встановленого кредитного ліміту, а саме, встановлений 04.009.2019 у розмірі 3000,00 грн, збільшено до 7500,00 грн – 28.01.2020, збільшено до 12500,00 грн – 04.06.2020, збільшено до 24500,00 грн – 15.10.2020, збільшено до 50000,00 грн – 15.12.2020, зменшено до 48492,00 грн – 27.02.2022, збільшено до 50000,00 грн – 03.03.2022.

Досліджуючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, встановлено, що ОСОБА_1 з 04.09.2019 активно користувався кредитними коштами, проводячи оплату за товари та послуги, знімаючи готівку та частково зараховував кошти на погашення відсотків та повернення кредиту.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, станом на 25.6.2026 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 49963,57 грн, за відсотками в розмірі 4088,84 грн, а загалом 54052,41 грн.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як визначено ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов`язання – нести передбачену договором та/або законом відповідальність.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт пей» 26.06.2026 укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт пей» за плату отримав права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному їх сторонами реєстрі боржників, з яких договір від 04.09.2019 № 2001396064601, укладений із ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 26.06.2026 № 1, позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2001396064601 на загальну суму заборгованості 54052,41 грн, із яких заборгованість за кредитом 49963,57 грн.

Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ «ФК «Смарт пей» звернувся до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 49963,57 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 4088,84 грн.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки передбачені договором, унаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, із урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.6).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначаєщо право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладений між ТОВ «ФК «Смарт пей» та адвокатом Рудзей Ю.В, свідоцтво серії ЖТ №001139 Рудзея Ю.В. про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 17.04.2026, якою ТОВ «ФК «Смарт пей « уповноважило адвоката Рудзея Ю.В. представляти інтереси товариства в суді, акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026, де вказано види наданих адвокатом послуг (правовий аналіз та консультація, підготовка позовної заяви, супровід цивільної справи під час судового розгляду), витрачений адвокатом час та вартість послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю. Складання позовної заяви в цій конкретній справі не потребувало аналізу значної кількості документів. Окрім того, у справах даної категорії наявна усталена судова практика, позовна заява в цій справі є рамочною (уніфікованою) для позивача. Доказів вчинення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, не надано. Справа розглядалася в спрощеному провадженні, заочно, позивач участі у судових засідань не брав, будь-яких заяв, клопотань з процесуальних питань не подавав. Отже, надання правничої допомоги адвокатом у цій конкретній справі зводилося до складання позовної заяви. Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей»(код ЄДРПОУ 436096954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 04.09.2019 № 2001396064601у загальному розмірі 54052 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят дві) гривні 41 копійка, яка складається із заборгованостіза кредитом у розмірі 49963 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 57 копійок, за відсотками в розмірі 4088 (чотири тисячі вісімдесят вісім) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей»(код ЄДРПОУ 436096954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303, м. Київ) у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026

Суддя: