Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №202/8117/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/8117/25

Провадження № 2/202/905/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі

судді Доценко С.І.,

секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом , в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями , які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 1423055700:01:000:1073, загальною площею 0,15га ,за цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель , та земельної ділянки кадастровий номер 1423055700:01:000:1074, загальною площею 0,1239 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2020 року між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу зазначеного майна. На виконання умов цієї домовленості позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 71000 грн, а відповідач, у свою чергу, передав позивачу оригінали правовстановлюючих документів на всі об`єкти вищезазначеної нерухомості. Також , написав розписку про отримання коштів . При укладенні договору він пояснив , що не має часу оформити в той момент нотаріально договір, тому що до нотаріуса треба було їхати за межі цього населеного пункту. Але ж завірив, що у найкоротший час здійснити нотаріальне оформлення правочину. Після початку повномасштабного вторгнення РФ він втратив зв`язок з відповідачем, його місцезнаходження йому не відоме. Посилаючись на те, що сторони фактично виконали всі істотні умови правочину, але правочин нотаріально не оформлено, тому що відповідач ухилився від нотаріального оформлення правочину , позивач просить задовольнити позов на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27.08.2025 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 07.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 24.04.2026 року закрите підготовче провадження в справі і справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Пояснив, що спірне майно розташоване біля його будинку . Відповідач запропонував йому купити у нього будинок і земельні ділянки. Сторони домовились і позивач 31.07.2020 року передав кошти, що підтверджується розпискою про їх отримання, а відповідач передав документи, що підтверджували його право власності на будинок та земельні ділянки. Домовились про нотаріальне посвідчення пізніше. Відповідач часто їздив по командировках, а тому сторони не змогли оформити нотаріально до початку війни. А після початку війни позивач втратив зв`язок з відповідачем і позбавлений можливості оформити своє право власності . Тому просив задовольнити позов .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Дослідивши наявні в справі докази судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_4 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно на 12.08.2025 року значиться власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 52,1 кв.м. та двох земельних ділянок: земельної ділянки кадастровий номер 1423055700:01:000:1073, загальною площею 0,15га ,за цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та земельної ділянки кадастровий номер 1423055700:01:000:1074, загальною площею 0,1239 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим ОСОБА_2 продемонстрував в судовому засіданні оригінал розписки ОСОБА_3 від 31.07.2020 , копія якої знаходиться в матеріалах справи, про те що отримав від ОСОБА_2 в повному обсязі грошові кошти в сумі 71000 грн за продаж належного йому житлового будинку та двох земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 та на підтвердження продажу передав ОСОБА_2 ключи від будинку, господарських будівель технічний паспорт на будинок ,договори дарування будинку та земельних ділянок ,витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , і з цього часу вважає ОСОБА_2 власником цього майна. Зазначено, що він зобов`язується у найближчий час звернутись до нотаріуса для нотаріального оформлення правочину.

В судовому засіданні позивач продемонстрував оригінали договору дарування житлового будинку і земельних ділянок ОСОБА_3 від 27 вересня 2019 року , який посвідчений нотаріально державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Донецької області, який зареєстрований за № 3377, технічний паспорт на будинок та Витяг з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, якими підтверджено , що ОСОБА_3 на момент складання розписки був власником цього нерухомого майна.

Позивачем проведена оцінка нерухомого майна і відповідно до звіту оцінки майна ринкова вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 - 66205 грн., земельної ділянки площею 0,15 га -23500 грн., земельної ділянки площею 0,1239 га -20000 грн.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що сторони дійшли усної згоди щодо відчуження житлового будинку та двох земельних ділянок, розташованих за адресою АДРЕСА_1 : з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які належали відповідачу на підставі договору дарування , про що складено письмову розпису відповідачем ОСОБА_5 про отримання коштів в повному обсязі за ці об`єкти нерухомого майна та передачу позивачу ключів та оригіналів правовстановлюючих і технічних документів на вказане майно. В розписці зазначений намір сторін оформити правочин нотаріально.

На день судового розгляду нотаріальне посвідчення договору не відбулося, і відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно власником значиться ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення правочину , а після початку війни, він не знає де він знаходиться.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на таке.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі .

Згідно з ч. 1 ст. 219 ЦК України, недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору тягне за собою його нікчемність. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і

державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Судом встановлено, що сторони взагалі не зверталися до нотаріуса для вчинення нотаріальної дії при тому що правочин щодо купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та право власності виникає з моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Посилання позивача на те, що договір не було оформлено через ухилення відповідача від укладення договору, перебування відповідача у службових відрядженнях та через початок повномасштабної війни, суд оцінює критично.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним створені всі умови для нотаріального посвідчення ( він звернувся до нотаріальної контори з заявою про посвідчення правочину із відповідним пакетом документів), повідомив відповідача про дату запису до нотаріуса, а відповідач проігнорував ці дії.

Перебування у відрядженнях , так само як і введення воєнного стану, є об`єктивними життєвими обставинами, а не умисним винним ухиленням відповідача від виконання обов`язку щодо нотаріального посвідчення правочину.

Розписка, надана позивачем, в якій зафіксовано факт передачі оригіналів правовстановлюючих документів на жилий будинок та земельні ділянки та передачі грошових коштів підтверджують лише наявність між сторонами попередніх домовленостей, однак не замінюють собою встановлену законом імперативну нотаріальну форму договору та не є підставою для виникнення права власності за відсутності державної реєстрації.

Судовий порядок визнання договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України є винятковим способом захисту і не може використовуватися сторонами для обходу загальних правил державної реєстрації прав та нотаріального посвідчення правочинів , які стосуються нерухомого майна і оскільки закон пов`язує виникнення права власності на будинок та земельні ділянки виключно з моментом нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину та прав на нього, суд не може визнати право власності за позивачем на підставі усної домовленості та письмової розписки про намір укласти правочин.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в розмірі 1211,20 грн., які не були сплачені позивачем при зверненні з позовом, тому що він є інвалідом 2 групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням , а відповідно до ст.5 Закону України « Про судовий збір», він звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд —

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 та визнання права власності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29.09.2026 року.

Суддя С. І. Доценко