Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №202/613/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/613/26

Провадження № 2-о/202/97/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Гриб А.О.

представника заявника – Олійник О.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпра звернувся представник ОСОБА_1 – адвокат Олійник О.А., заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи свою заяву представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_2 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (актовий запис №839). Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .

Заявник, як єдиний найближчий родич померлої, у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини; 17.06.2022 заведено спадкову справу №359/2022, і 06.06.2023 йому видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Щодо квартири АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , — постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадщину після ОСОБА_3 прийняла, але не оформила ОСОБА_2 , як особа, що проживала з ним однією сім`єю, а рішення суду про встановлення цього факту в матеріалах спадкових справ №341/2012 та №359/2022 відсутнє.

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 з 1977 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приблизно через рік, з 1996 року, вона почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 (офіційно розлученим, без власних дітей) у своєму будинку по АДРЕСА_1 , де вони прожили спільно понад 15 років — до смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони вели спільне господарство та мали спільний бюджет: ОСОБА_3 передавав ОСОБА_2 свою військову пенсію, вона розподіляла витрати на обидва житла, харчування, ліки; разом здійснювали поточний ремонт будинку, доглядали присадибну ділянку. Шлюб офіційно не реєстрували з огляду на вік.

На підтвердження цих обставин заявник посилається на показання свідків, акт голови квартального комітету, а також на те, що саме ОСОБА_2 отримувала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , займалася похованням і встановленням пам`ятника; місцем смерті ОСОБА_3 згідно з лікарським свідоцтвом зазначено саме будинок по АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (спадкова справа №341/2012), зверталася до БТІ за документами на квартиру, тобто фактично вступила в управління спадковим майном, однак не оформила спадщину.

Представник заявника посилається на ст. ст. 3, 21, 36, 74 СК України, ст. 1258, 1259, 1264 ЦК України щодо права на спадкування осіб четвертої черги, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а також на роз`яснення п.п. 2, 21 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц щодо предмета доказування у справах про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язки).

Оскільки, за твердженням представника заявника, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, а сама вона є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 , просить суд, керуючись ст. 293, 315, 316 ЦПК України, встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, у період з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_2 - тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні представник заявника – адвокат Олійник О.А. підтримала доводи, викладені в заяві та просила заяву задовольнити.

Представник Дніпровської міської ради, а також представник Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління юстиції в судові засідання не з`являлись, причини неявки не повідомили.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року витребувано з Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), копію спадкової справи № №341/2012 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та копію спадкової справи №359/2022 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні були допитані як свідки ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 , які повідомляли суду, що вони були знайомі з померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та що їм також відмово про їхнє спільне проживання однієї сім`єю.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК.

Відповідно до ч. 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 1258, 1264 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як пять років до час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Індустріальним відділом реєстрації актів актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 10 січня 2012 року.

Заявником надана копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 01 березня 1976 року, серії НОМЕР_2 , відповідно до якого шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано, актовий запис № 75.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 січня 1998 року на підставі розпорядження від 13.01.1998 № 3/231-98 виконкома міської ради народних депутатів ОСОБА_3 належать квартира, що розташована в АДРЕСА_4 .

Згідно копії спадкової справи, яка була заведена державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 , 1927 року народження, ОСОБА_2 звернулась 14 травня 2012 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в якій повідомляла, що вона проживала з ОСОБА_3 більше ніж п`ять років.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис N? 839.

17 червня 2022 року із заявою ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса та було заведено спадкову справу N?359/2022 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У матеріалах спадкової справи міститься заповіт, складений ОСОБА_2 , відповідно до якого вона заповіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , належний їй будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на випадок її смерті.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 було видано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на 1/6 частку житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори 06 червня 2023 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонської Т.О. від 12 квітня 2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з невстановленням кола спадкоємців померлої та ненаданням документів, які підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства.

У підтвердження родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , № НОМЕР_3 , видане Амур-Нижньодніпровським відділом записів актів громадянського стану м. Дніпропетровська 21 травня 1969 року, відповідно до якого у графі батько дитини зазначений « ОСОБА_9 », матірю дитини – « ОСОБА_10 »; свідоцтво про смерть ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська 15 квітня 1997 року; свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , серії НОМЕР_4 , яке видане 26 червня 1951 року, на якому міститься помітка «запис відновлено», відповідно до якого у графі батько дитини « ОСОБА_11 » та в графі мати – « ОСОБА_12 »; архівна довідка від 03.03.2023, видана в.о. директором Державного архіву Дніпропетровської області № А-134/0/217-23, згідно якої у книзі реєстрації актів цивільного стану Богданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області є актовий запис від 28 березня 1937 року № 16 про народження ІНФОРМАЦІЯ_14 дитини жіночої статі на прізвище « ОСОБА_13 », батько – « ОСОБА_14 », мати « ОСОБА_15 ». Прізвища, імена, по-батькові записано відповідно до тексту документа, орфографію збережено; свідоцтво про укладання шлюбу, серії НОМЕР_5 , видане Індустріальним відділом реєстрації актів громадянського стану 24 серпня 1977 року, відповідно до якого 24 серпня 1977 року укладено шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , та ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_16 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_17 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів міста Дніпропетровська 27 червня 1995 року.

У постанові від 12 квітня 2023 року про відмову ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку з невстановленням спадкоємців померлої та ненаданням документів, які підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, нотаріусом зазначено, що згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 27 червня 2022 року № 14/5-4832 картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 , в розпорядженні Департаменту станом на 24 червня 2022 року відсутня, у зв`язку з чим надати інформацію про реєстрацію осіб за цією адресою на день смерті ОСОБА_2 , не вбачається можливим. Однією з підстав відмови нотаріусом зазначено, що оскільки не надано довідки реєстрації місця проживання, не вбачається можливим встановити коло можливих спадкоємців (в тому числі, попередніх черг), які постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, та є такими, що спадщину прийняли.

Водночас, заявник та його представник до суду не надали таких документів, та до суду не звертались з клопотаннями щодо витребування зазначеної інформації. Отже, заявник не скористався наданим йому процесуальним правом для з`ясування обставини, яка стала однією з підстав відмови нотаріуса, та не довів відсутності інших можливих спадкоємців ОСОБА_2 , які фактично могли проживати з нею на час відкриття спадщини.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом . Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також ЦПК зазначає, що докази повинні бути достовірними та достатніми.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу і не можуть бути визначальними у вирішенні даного питання. Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 28 червня 2023 року в справі № 357/9241/21.

Інші надані заявником докази, а саме лікарське свідоцтво про смерть № 13 від 5 січня 2012 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала за адресою реєстрації ОСОБА_2 , конверт без будь-яких штампів та дати, копія довідки від 21 березня 2007 року, яка видана головою квартального комітету № 8, а також документи, надані заявником щодо здійснення поховання ОСОБА_3 , не підтверджують факту спільного ведення господарства, наявність реальних сімейних відносин ОСОБА_17 та ОСОБА_2 протягом п`яти років до відкриття спадщини, а відтак суд також їх не приймає до уваги.

Будь-яких доказів в підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали спільний бюджет, разом здійснювали поточний ремонт будинку, доглядали присадибну ділянку, як стверджується заявником, суду не надано.

Отже, заявником не надано належних та достатніх доказів, які підтверджували б факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету (спільного придбання нерухомого чи рухомого майна, сплати спільних рахунків, понесення інших витрат в інтересах сім`ї, тощо), та інші обставини, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами саме у період часу починаючи з 01 січня 2004 року по 05 січня 2012 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 293-294, 315, 316, 318 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська міська рада, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління про встановлення факту проживання однією сім`єю – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда