Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №202/5858/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5858/26

Провадження № 2/202/4942/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 72886995 від 14.10.2022 у розмірі 20 000,00 грн, судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.10.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір № 72886995, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,5% в день.

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 031-050123, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 72886995 від 14.10.2022.

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 05/12/25-01, укладеного 05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 20 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 000,00 грн – сума заборгованості за процентами.

Ухвалою судді від 21.07.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у даній справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

14.10.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 72886995, за умовами якого товариство надало позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами (пункти 2.1, 2.2, 2.3 кредитного договору).

Як вбачається із пункту 5.3 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті - https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. До позову також додана довідка про ідентифікацію, з якої вбачається, що на електронну адресу відповідача направлялися одноразові ідентифікатори для підписання цих договорів.

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором коштів за кредитним договором представником позивача подано копії електронних платіжних інструкцій № 11ae0ab6-153b-434e-a1c5-9b102191b00e від 14.10.2022, довідок ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000127251/ТНПП від 04.03.2026, інформаційного листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 05/12/25-46369 від 05.12.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 000,00 грн – сума заборгованості за процентами.

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 031-050123, у відповідності до умов якого право вимоги за кредитним договором № 72886995 від 14.10.2022 перейшло до нового кредитора (ТОВ «Сіроко Фінанс»).

До позову додані копії витягу з реєстру прав вимоги від 01.03.2023 та докази здійснення оплати за договором факторингу.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

До позову також додані копії доказів здійснення оплати за договором факторингу, реєстру прав вимоги від 05.12.2025 до вказаного договору.

Означені докази, в тому числі ті, що містяться у файлі 2-2-a4c2a1e0-6766-11f1-97d5-831841e5cdf0.pdf, суд уважає допустимими, належними та достовірними.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поданими доказами підтверджено укладення 14.10.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики № 72886995, отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Представником позивача також долучено належні та допустимі докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72886995 від 14.10.2022.

Суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку наразі він повинен сплатити на користь позивача.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України в разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд вказує, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно Параметрів та умов Позики договору № 72886995 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим договором.

Згідно Параметрів та умов Позики договору № 72886995 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно Параметрів та умов Позики договору № 72886995 кредит надається строком на 30 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Таким чином суд відхиляє посилання ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на доведеність розміру боргу відповідача перед позивачем у зазначеному в позовній заяві розмірі, оскільки суд не приймає аргументи про те, кредитор мав право нараховувати передбачені відповідним договором кредиту проценти позичальнику до повного погашення ним заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що зазначення у кредитному договорі різних строків кредитування та процентних ставок (щодо строку кредиту та пролонгації) призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування. Згідно з правилом тлумачення contra proferentem, у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору. Оскільки позивач є професіоналом у сфері фінансових послуг, неясність умов щодо нарахування процентів за межами 30-денного строку має тлумачитися на користь відповідача.

Отже, суд зазначає, що нарахування ОСОБА_1 відсотків за межами дії укладеного відповідачем кредитного договору № 72886995 суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиції була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Таким чином суд встановив наявність боргу ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 72886995 саме в сумі 8 750,00 грн, з яких 5 000,00 грн борг за кредитом, 3 750,00 грн борг з відсотків, що повністю узгоджується із умовами кредитного договору № 72886995, яким визначено, що відсотки на суму боргу нараховуються від дати видачі кредиту та протягом 30 днів у розмірі 2,5 % (5 000,00 х 30 х 2,5% = 3 750,00 грн - 0,00 грн сплачених відповідачем = 3 750,00 грн).

Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», заявлені до відповідача, підлягають на підставі викладеного судом вмотивування частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 боргу за договором кредиту в сумі 8 750,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно частин першої та другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (пункт 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (пункт 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, рахунок-фактуру, акти чи інші документи, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір про надання професійної правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року; витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги; платіжну інструкцію на підтвердження оплати; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на суму 4 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до матеріалів справи було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 4 500,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 4 500,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 72886995 в загальному розмірі 8 750,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3 750,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (8 750,00 грн / 20 000,00 грн) * 2 662,40 грн = 1 164,80 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 72886995 від 14.10.2022 року в загальному розмірі 8 750,00 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень нуль копійок), з яких: 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3 750,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 164,80 грн (одна тисяча сто шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяву про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, Україна, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк