Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №202/7206/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7206/26

Провадження № 2/202/5593/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 квітня 2026 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким він передав відповідачу 4000 (чотири тисячі) доларів США. На підтвердження цього відповідач власноручно написав розписку, за якою зобов`язався повернути отримані кошти в строк до 23 травня 2026 року.

Оскільки у встановлений строк кошти повернуті не були, позивач 03 липня 2026 року направив відповідачу поштою письмову вимогу про добровільне повернення боргу. Проте поштове відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю адресата, і грошові кошти до цього часу не повернуті, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року підготовчого провадження у справі було закрите.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

У судове засідання 29 вересня 2026 року сторони не з`явилися, позивач надав заяву в якій просив судові засідання проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач не з`явився, відзиву не надав, заяв чи клопотань до суду від нього не надходило, повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 23 квітня 2026 року ОСОБА_2 власноручно склав розписку, відповідно до якої отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США. Відповідно до змісту зазначеної розписки, відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у повному обсязі до 23 травня 2026 року.

03 липня 2026 року позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача вимогу про добровільне повернення вказаного боргу, однак зобов`язання виконані не були.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною другою вказаної статті, виконання зобов`язань може бути зумовлене вчиненням певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною другою статті 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною другою зазначеної статті, договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини третьої цієї статті, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей або зарахування грошової суми на його банківський рахунок.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частина друга цієї ж статті передбачає наслідки прострочення повернення чергової частини позики, якщо було встановлено повернення частинами.

Відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості.

Щодо стягнення боргу в іноземній валюті, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24). Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами – резидентами. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, заявлені позивачем вимоги про стягнення суми позики в розмірі 4000 (чотири тисячі) доларів США є законними та обґрунтованими, оскільки факт невиконання відповідачем зобов`язань належним чином підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір підлягає стягненню на користь держави у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 141 ЦПК України, суд може відмовити у відшкодуванні витрат у разі їх істотного перевищення заявленого орієнтовного розрахунку, або якщо вони є неспівмірно меншими без поважних причин.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ціна позову визначається за офіційним курсом Національного банку України на день подання позовної заяви (28 липня 2026 року) і становить 179 427,20 грн (4000 доларів США*44,8568 грн/долар США). Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, що дорівнює 1 794,27 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 15, 16, 526, 530, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051, 1052, 1053 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-78, 80, 82, 89, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 23 квітня 2026 року у сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США, що підлягає сплаті у національній валюті України – гривні за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) грн 27 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Н. В. Недобитюк