Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 30 вересня 2026 р.
Справа: №212/13734/26
Суддя: Козлов Д. О.
Справа № 212/13734/26
2/212/8392/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі
головуючого судді Козлова Д. О.,
за участю секретаря Пижик В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з житлово-комунальних послуг, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що з 01.01.2019 року по день звернення до суду із позовом позивач є управителем будинку АДРЕСА_1 на підставі договору від 18.12.2018 року, укладеним із уповноваженою особою від імені співвласників багатоквартирного будинку та ТОВ «Житлокомцентр». Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Житлокомцентр» є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та надає своєчасно житлово-комунальні послуги для забезпечення потреб мешканців, вимагаючи у свою чергу оплати наданих послуг від споживачів. Оскільки відповідачка є власником АДРЕСА_2 , то є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавались позивачем за такою адресою, та несе відповідальність з оплати за надані послуги. Однак в період з 02.08.2023 року по 31.07.2026 року у відповідачки перед ТОВ «Житлокомцентр» за надані послуги утворилась заборгованість в сумі 6097.53 грн. Згідно із ст. 625 ЦК за період з 01.01.2024 року по 31.07.2026 року відповідачка також повинна сплатити позивачу борг з 3% процентів річних в сумі 221.41 грн. та інфляційні втрати в сумі 745.00 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути на користь ТОВ «Житлокомцентр» з ОСОБА_1 заборгованість за послуги по кв. АДРЕСА_2 в загальному розмірі 7063.94 грн., а також витрати з оплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 03.09.2026 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в позовній заяві просила провести розгляд справи без її участі.
Відповідачка до судного засідання не з`явилася за невідомих суду причини. Про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно. Правом на подання відзиву не скористалася.
За наведених обставин суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України, та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наведеного.
Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком.
За ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.
Згідно із визначеннями, що містяться у п. 6, 13, 14 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
На підставі ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що у ст. 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц.
Встановлено було судом, що за договором від 18.12.2018 р. укладеного із уповноваженою особою із співвласником ОСОБА_2 та ТОВ «Житлокомцентр», останні надають житлово – комунальні послуги в буд. АДРЕСА_1 .
Крім того відповідно до договору від 18.12.2018 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладених між ТОВ «Житлокомцентр» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , вбачається, що ТОВ «Житлокомцентр», як управитель, з 1 січня 2019 року по теперішній час надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , що також підтверджується актом приймання передачі технічної документації на буд. АДРЕСА_1 та кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Житлокомцентр» є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , надаючи послуги з управління багатоквартирним будинком для забезпечення потреб мешканців, вимагаючи від споживачів у свою чергу оплати наданих послуг.
Судом також було встановлено, що на підставі договору купівлі – продажу нерухомого майна від 02.08.2023 року ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідачка, ОСОБА_1 , будучи власником квартири по АДРЕСА_2 несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати комунальних послуг, що надаються ТОВ «Житлокомцентр», отже повинна відповідати за пред`явленим ТОВ «Житлокомцентр» до неї позовом у межах заявлених вимог.
На підставі переліченого вмотивування суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ТОВ «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості з наданих послуг з управління багатоквартирним будинком по кв. АДРЕСА_2 , а також з 3 % річних та з інфляційних втрат слід задовольнити повністю шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за період 02.08.2023 року по 31.07.2026 рік за послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 6097.53 грн., а також з 3% річних в сумі 221.41 грн. та з інфляційних втрат в сумі 745.00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що позивачем були фактично понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., які були підтверджені матеріалами справи.
При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Отже, з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в загальній сумі 4000 грн. були доведені, за відсутності заперечень з боку відповідача, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Судом було встановлено, що 12 серпня 2026 року між ТОВ «Житлокомцентр» та адвокатом Зарівною С. В. було укладено договір про надання правничої допомоги.
При цьому фактично надані адвокатом Зарівною С. В. послуги з правничої допомоги ТОВ «Житлокомцентр» підтверджуються долученими нею актом прийому-передачі від 01 червня 2026 року, підписаний сторонами такої угоди, наданих адвокатом Зарівною С. В. послуг на загальну суму 4000 грн. по вказаній справі, що підтверджується ордером та свідоцтвом про право на адвокатську діяльність, атом прийому-здачі наданих послуг №3.
Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу позивача підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК з відповідачки також підлягає стягненню на користь ТОВ «Житлокомцентр» понесені позивачем витрати з оплати судового збору при зверненні до суду із таким позовом в сумі 3328 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК,
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з житлово-комунальних послуг задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» заборгованість за період з 02.08.2023 року по 31.07.2026 рік з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 в сумі 6097.53 грн., а також з 3% річних в сумі 221.41 грн. та з інфляційних втрат в сумі 745.00 грн., а усього 7 063 (сім тисяч шістдесят три) грн. 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» витрати з оплати судового збору в сумі 3328 грн., та витрати правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 01.10.2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр», ЄДРПОУ: 37665038, розташоване в м. Кривий Ріг по вул. Руденка 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .
Суддя: Д. О. Козлов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua