Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №201/10454/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/10454/26

Провадження № 3/201/2042/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої директором відділу АТ КБ «ПриватБанк», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 10.06.2026р. близько 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалась в його сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, присутність особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковою. Враховуючи стислі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлені ст. 277 КУпАП, з метою забезпечення розгляду справи у розумні строки, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на таке.

Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У частині першій статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Суд зауважує, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до вимог ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством слід вважати діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з п. 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт - це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Отже, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучено: письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , рапорт працівника поліції, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

Аналізуючи надані до протоколу матеріали, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 носили характер саме психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З пояснень ОСОБА_2 , наданих працівникам поліції, випливає, що між ним та ОСОБА_1 виник побутовий конфлікт з приводу того, що він не помив після їжі дві тарілки, а залишив їх у раковині; ОСОБА_1 , виявивши ці брудні тарілки, почала сваритися і погрожувати ОСОБА_2 віднести ці тарілки йому в ліжко; ОСОБА_2 вийшов на вулицю, щоб ОСОБА_1 заспокоїлася, а коли повернувся, то побачив ці тарілки в себе на ліжку, і відніс їх на кухню в раковину.

ОСОБА_1 працівникам поліції пояснила, що конфлікти провокує її чоловік, з незрозумілих для неї причин.

Згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 (позначений як постраждала особа), який погодився провести бесіду із поліцейським, ОСОБА_1 (кривдник):

1)раніше не погрожувала застосовувати або застосовувала зброю або інші предмети, які можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю постраждалої особи або дітям;

2)не погрожувала вбити постраждалу особу або дітей;

3) ОСОБА_2 не допускає, що кривдник може спробувати вбити його або дітей;

4) ОСОБА_1 не душила ОСОБА_2 , не передавлювала йому горло, не намагалася це зробити;

5)не застосовувала фізичне насильство, яке спричинило тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеня;

6)впродовж останнього року стосовно ОСОБА_1 не застосовувався терміновий заборонний припис;

7) ОСОБА_1 не має зброю та не може її легко дістати і застосувати;

8) ОСОБА_1 не схильна до сильних або постійних ревнощів і не контролює більшу частину повсякденного життя ОСОБА_2 ;

9) ОСОБА_1 не висловлювала наміру та не намагалася вчинити самогубство;

10) ОСОБА_1 не переслідувала ОСОБА_2 та не погрожувала йому;

11) ОСОБА_1 не нападала на ОСОБА_2 за межами домашнього середовища;

12)не утримувала ОСОБА_2 або дітей проти її/їх волі в певному місці або будь-яким іншим чином обмежувала свободу, у тому числі свободу в спілкуванні;

13)її поведінка не впливає на безпеку ОСОБА_2 та їх дитини;

14) ОСОБА_1 має алкогольну залежність;

15) ОСОБА_1 не має наркотичної залежності;

16) ОСОБА_1 не погрожувала вбити, не вбивала домашню або іншу тварину, не завдавала їй навмисної шкоди;

17) ОСОБА_1 раніше вчиняла стосовно ОСОБА_2 психологічне насильство (згідно пояснень ОСОБА_2 , в квітні 2026р. ОСОБА_1 пред`являла йому претензії, що він не дає грошей на їх спільну дитину, а ОСОБА_2 їй заперечив, пояснюючи, що дав грошей сину на куртку, і надалі не звертав увагу на претензії ОСОБА_1 ; остання, в свою чергу, намагалася закрити екран ноутбука, за яким сидів ОСОБА_2 , після чого в них почалася сварка);

18) ОСОБА_1 не має фінансових проблем;

19) ОСОБА_2 не є економічно залежним від ОСОБА_1 ;

20)під час спільного проживання ОСОБА_1 (прим. суду – згідно пояснень ОСОБА_3 , вони проживають разом з 2004р.) не було випадків, коли ОСОБА_1 покидала на тривалий час (не менше ніж на 10 діб) сім`ю без причини та без пояснень;

21)в ОСОБА_2 немає дитини/дітей від іншого шлюбу, про яких ОСОБА_1 не знала або нещодавно дізналася;

22)сім`я ОСОБА_3 не перебуває під соціальним супроводом;

23)суд не видавав ОСОБА_1 обмежувального припису;

24) ОСОБА_1 не порушувала заходи тимчасового обмеження своїх прав або вимоги, передбачені обмежувальним приписом, оскільки не отримувала такого припису?

25) ОСОБА_1 не притягувалася до кримінальної відповідальності;

26) ОСОБА_1 не виганяла ОСОБА_2 з дому та не погрожувала такими діями;

27) ОСОБА_2 нічого не змушує турбуватися про безпеку;

28) ОСОБА_2 не потребує надання притулку.

Згідно п. 6 Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13.03.2019р № 369/180, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2019р. за № 333/33304: дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки; відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки ; відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

З відповідей ОСОБА_2 у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства вбачається, що він не надав відповідь так на жодне із запитань 1-6, та дві позитивні відповіді на запитання 7-27, з чого випливає, що ризик небезпеки вчинення домашнього насильства не те що низький, він взагалі відсутній.

Взаємні претензії, словесна сварка та емоційне з`ясування стосунків під час побутового конфлікту (в даному конкретному випадку залишення двох брудних тарілок у раковині на кухні) самі по собі, за відсутності встановлення умислу на здійснення психологічного тиску та за відсутності доказів заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним і єдиним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З огляду на викладе вище у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП належить закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Д.О. Покопцева