Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №210/2265/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2265/26

Провадження № 2/210/3115/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року представник ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 27.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що від шлюбних відносин колишнє подружжя має неповнолітню дитину, яка проживає разом з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач є працездатним та фізично здоровим, інших аліментних зобов`язань не має, проте дитину не утримує та матеріально не забезпечує. 27 січня 2026 року позивачем було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу, однак, 06 березня 2026 року винесено ухвалу про відмову у видачі судового наказу, у зв`язку з чим, представник позивача звернулась до суду в порядку позовного провадження, однак, просила суд стягнути аліменти на утримання дитини починаючи з 27.01.2026 року.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В ухвалі про відкриття провадження від 28 квітня 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи відповідач повідомлявся за задекларованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 07.05.2026 року. Відзиву на адресу суду не надходило.

Заочним рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до моменту досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень..

Вказане заочне рішення від 18 травня 2026 року було направлено судом на адресу відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи супровідним листом.

21 липня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 травня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій відповідач просив суд переглянути заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 травня 2026 року по справі №210/2265/26, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви відповідача зазначив, що про перебування у провадженні суду вказаної справи йому відомо не було, підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 07.05.2026 року особисто він не ставив, оскільки перебуває на службі в ВЧ НОМЕР_1 . Про наявність вказаного заочного рішення дізнався 01 липня 2026 року через цифровий веб-портал у застосунку «ДІЯ». Ознайомившись з текстом заочного рішення відповідач зазначає, що позивач свідомо ввела суд в оману, оскільки, у Саксаганському відділі держаної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 17.05.2016 року відкрито виконавче провадження №51135721 з примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку. На даний час існує відкрите виконавче провадження та у позивача перед відповідачем виникла заборгованість, яка станом на квітень 2026 року становить 121322,58 грн. Крім того, відповідач вказував, що позивачем не надано доказів перебування на її утриманні їх спільної доньки.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 травня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено. Заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 травня 2026 року, винесене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, скасовано. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

22 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому представник зазначила, що відповідачем позов визнається частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 на користь дитини і з зарахуванням на окремий картковий рахунок. В частині позовних вимог щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , відповідач заперечує, враховуючи її недобросовісність та приховання від суду заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. У зв`язку з чим, просили суд. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково та зобов`язати ОСОБА_1 , відкрити особистий рахунок дитині, ОСОБА_4 для перерахування аліментів.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 23 квітня 2013 року складено відповідний актовий запис №200, батьками дитини зазначені: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.04.2013 року. (а.с. 13)

04 вересня 2015 року ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_6 , про що Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №792. Після державної реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.09.2015 року. (а.с. 11)

19 липня 2016 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було розірвано, про що Жовтневим районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №95, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 19.07.2016 року. (а.с. 10)

26 квітня 2017 року ОСОБА_10 уклав шлюб з ОСОБА_9 , про що Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №177. Після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 26.04.2017 року. (а.с. 9)

Заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку. (а.с. 66-67)

Відповідно до Листа вих. №28.11-34/103199 від 06.05.2026 за підписом начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О.Новікової, повідомлено, що перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 06.06.2026 арешти на ОСОБА_2 відсутні та надано довідку-розрахунок. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №51135721, боржник ОСОБА_6 , станом на 06.05.2026 заборгованість складає 121 322,58 грн. (а.с. 68-69)

Відповідно до Довідки вих. №7992 від 08.01.2026 за підписом директора початкової шкоди «Позитив» у Гданську, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є ученицею вказаної школи та навчається у 6f класі 2025/2026 навчальному році.

Крім того, відповідно до листа установи соціального страхування Центр обслуговування сімей наданої ОСОБА_13 13 січня 2026 року, заклад соціального страхування повідомив, що після розгляду її заявки призначено допомогу «Добрий старт» для дитини ОСОБА_14 у розмірі 300 злотих. (а.с. 15-21)

Пунктом 17 постанови ПВСУ № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Матеріалами справи встановлено, що станом на дату звернення до суду з вказаним позовом, донька сторін ОСОБА_15 проживає разом з позивачем по справі.

Як зазначено в позовній заяві, відповідач матеріальну допомогу на утримання доньки не надає. Відповідач - фізично здорова людина, працездатний, та може надавати допомогу на утримання дитини до її повноліття.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV «Про виконавче провадження`він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ст. 191 СК України).

Днем звернення позивача до суду є 27 березня 2026 року, оскільки саме цим днем датована позовна заява та подана до суду.

Щодо заявлених представником позивача вимог про стягнення аліментів за минулий період, суд зазначає.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (частини перша та друга статті 191 СК України).

Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року у справі № 463/2490/17 (провадження № 61-18947св19).

Верховий Суд у постановах від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18, неодноразово звертав увагу, що ухилення від сплати аліментів - це винна, протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року по справі № 215/5867/17, згідно з якою ч. 2 ст.191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

За загальним правилом, визначеними Сімейним Кодексом України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів датовану 27 січня 2026 року та ухвалу суду від 06 березня 2026 року про відмову у видачі судового наказу, натомість жодного доказу, які б підтверджували, що ОСОБА_2 ухилився від надання матеріальної допомоги на утримання дитини до матеріалів справи не долучено.

До матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би доводив, що ОСОБА_1 зверталась із офіційним зверненням до ОСОБА_2 з вимогою про надання їй аліментів за вказаний період на утримання дитини, а він відмовив їй у цьому, у зв`язку з чим, заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого розміру аліментів, суд зазначає.

Відповідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Під час розгляду справи, відповідачем не було надано суду документів, які б підтверджували його офіційне працевлаштування, розміру доходу, які могли б мати значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За таких обставин, враховуючи те, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, приймаючи до уваги установлену практику, суд вважає, що позов підлягає до задоволення і стягує аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти – це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Крім того, у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 686/18140/21 наголошується, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, а дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Згідно ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Натомість, звертаючись до суду з вказаним позовом позивачем не заявлялись позовні вимоги про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуті на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2016 року по цивільній справі № 210/4878/15-ц на утримання неповнолітньої.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд позбавлений можливості захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, які стягуються на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2016 року (цивільна справа № 210/4878/15-ц), оскільки вказані вимоги позивачем не заявлені.

Стосовно вимоги відповідача щодо зобов`язання ОСОБА_1 відкрити особовий рахунок дитині суд зазначає.

Як передбачає стаття 186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

У зв`язку з чим, відповідач не позбавлений права ініціювати розгляд справи з приводу зобов`язання позивача відкритий особистий рахунок дитині, однак, в рамках розгляду вказаною справи такого позову відповідачем не заявлено.

У відповідності до ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає за необхідне заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги №02/01 від 14 січня 2026 року укладений між адвокатом Павленко А.Л. та ОСОБА_1 , рахунок-фактура №02/01-1 від 14.01.2026 року, платіжна інструкція №Q1KY0BDDKV від 20.01.2026, акт надання правової допомоги до Договору №02/01 про надання правової допомоги від 14 січня 2026 року.

Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Керуючись п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляд справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, ст.ст. 180-183 Сімейного кодексу України, ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355, 430 Цивільно-процесуального України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26 березня 2026 року і до моменту досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович