Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №210/925/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/925/26

Провадження № 2/210/1222/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1» в особі голови правління Комашко Ю.В звернулись до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача зазначив, що на реєстраційному обліку у кімнаті АДРЕСА_1 , знаходиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена інформація підтверджується довідками відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому районної у місті ради та адресно-доповідного підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області.

Кімната №225 у гуртожитку в корпусі АДРЕСА_2 на пл.Домнобудівників не приватизована та не є приватною власністю відповідача.

Відповідач тривалий час (з 01.12.2017 року) у кімнаті фактично не мешкає, його місце перебування невідоме, що підтверджується доданним актом, будь-яка інформація про нього відсутня. Оплата за комунальні послуги не виконується в повному обсязі, що призводить до неякісного обслуговування житлового фонду та збільшення заборгованості за спожитті енергоносії. На теперішній час нарахування за комунальні послуги по ОСББ «Домнобудівників 2-1» призупинені з 01.12.2017 року.

Зареєстровані знаходяться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на реєстраційному обліку у кімнаті № НОМЕР_1 в гуртожитку, розташованому в корпусі №1 будинку №2 на пл.Домнобудівників.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі повідомлялися належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, шляхом направлення судом ухвали суду про відкриття провадження від 06 липня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

14 липня 2026 року на адресу суду надійшов висновок виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради, в якому просили суд проводити розгляд справи без участі представника виконкому, позовні вимоги підтримують.

У відповідності до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 ч.4 Конституції України, статтею 321 ч.1 ЦК України передбачена непорушність права власності, в т.ч. те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

В свою чергу відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права. Отже право користування відповідачем спірною кімнатою підлягає захистові відповідно до змісту вказаної конвенції.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», передбачено, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Як встановлено у ході розгляду справи, на реєстраційному обліку у кімнаті кімнаті АДРЕСА_1 , знаходяться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою №3669/2 виданою за підписом голови ОСББ «Домнобудівників 2-1» та бухгалтером ОСББ «Домнобудівників 2-1» від 10.02.2026.

Факт відсутності відповідача за адресою реєстрації місця проживання підтверджується актом б/н відповідно до якого, мешканці гуртожитку підтвердили, що у кімнаті АДРЕСА_3 , не мешкає ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 з 2017 року по теперішній час.

Як вбачається з Довідки №3669/1 від 10.02.2026 року за підписом бухгалтера ОСББ «Домнобудівників 2-1» станом на 10.02.2026 року, за адресою: АДРЕСА_4 наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради, орган опіки та піклування підтримав заявлені позовні вимоги, оскільки, відповідачі порушуючи вимоги Закону України «Про основні засади житлової політики», не використовують житло за призначенням з грудня 2017 року, не сплачують житлово-комунальні послуги, в результаті чого мають заборгованість.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ст.33 ЗУ «Про основні засади житлової політики» ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст.34 ЗУ «Про основні засади житлової політики» держава забезпечує особам належні та рівні умови для захисту права на житло в порядку і спосіб, визначені законом.

Власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону.

Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством.

Згідно із ч.1 ст.40 ЗУ «Про основні засади житлової політики» спори, пов`язані із захистом права на житло незалежно від форми власності, вирішуються в судовому порядку відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України визначено здійснення права власності, а саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Це вимога власника (негаторний позов), який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов`язані із порушенням володіння.

Зазначені норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Таким чином, за наявності будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права з негаторним позовом.

Такі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21 та від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19.

Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про основні засади житлової політики», особа має право побудувати, набути у власність, орендувати житло або отримати його в користування.

Згідно ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином відповідачі без поважних причин не проживають в кімнаті АДРЕСА_3 , де право власності належить позивачу. З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домнобудівників 2-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, що втратила право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою, що втратила право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1 .

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко