Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №199/7514/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7514/26

(1-кп/199/932/26)

ВИРОК

іменем України

01.10.2026 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження № 12026047220000085 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2026, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Ганно-Покровка, Одеської області, громадянина України, українця, РНОКПП – НОМЕР_1 , із середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, командира бойової машини-командира 3 механізованого відділення 1 механічного взводу 3 механічної роти 1 механічного батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, зареєстрованого та проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.01.2022 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік;

-11.04.2025 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра, за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

-03.07.2025 Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.309 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинувачений – ОСОБА_3

захисник – ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що у ОСОБА_3 за невстановлених обставин часу та місця виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, протягом року після засудження за цією ж статтею.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 у невстановлений спосіб придбав у невстановленої особи, психотропну речовину, обіг якої обмежено — PVP, після чого у невстановлений спосіб перемістив її до місця свого мешкання та з вказаного часу почав зберігати її при собі, без мети збуту.

Далі, ОСОБА_3 , 10.04.2026 у нічний час доби утримуючи при собі вищевказану психотропну речовину — PVP, яку з місця свого мешкання перемістив до салону автомобіля марки «Nissan X Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , та під його керуванням, ОСОБА_3 почав пересуватися вулицями міста Дніпра на вищевказаному автомобілі.

10.04.2026 приблизно о 02:40 годині, транспортний засіб марки «Nissan X Trail» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , був помічений працівниками поліції, за адресою м. Дніпро, вул. Каруни, біля буд. 131М, за порушення Правил дорожнього руху, які відповідно до ст.ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію» провели превентивні заходи, а саме: згідно з п.4 ст.32 «Перевірка документів» — якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; згідно з п. 2 ст. 34 «Поверхнева перевірка» — поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. На запитання співробітників поліції чи має ОСОБА_3 при собі речі, обіг яких заборонено, останній повідомив, що має, та які знаходяться у салоні останнього.

В ході проведення поверхневої перевірки транспортного засобу працівниками поліції у центральній шухлядці транспортного засобу марки «Nissan X Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , було виявлено 1 пластиковий флакон з червоною кришкою з кристалічною речовиною білого кольору, у зв`язку з чим поліцейськими викликано слідчо-оперативну групу ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

В подальшому, 10.04.2026 слідчим СВ ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 , в період часу з 04 години 24 хвилин по 04 годин 50 хвилин, за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, біля буд. 131М, проведено огляд місця події, під час якого ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції 1 пластиковий флакон з червоною кришкою з кристалічною речовиною білого кольору, який він придбав, зберігав та перевозив при собі у центральній шухлядці, з метою особистого вживання, без мети збуту.

Відповідно до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, PVP є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено (список 2, таблиця 1).

Умисні дії ОСОБА_3 які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні без мети збуту психотропної речовини, протягом року після засудження за цією статтею, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд, за згодою всіх учасників судового провадження, вважав не доцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження, кожен окремо, правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Разом з тим, ОСОБА_3 відповідно до статті 63 Конституції України відмовився від надання показів.

У зв`язку з чим, враховуючи обрану позицію захисту, суд, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження у повному обсязі, дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах. Клопотань про виклик свідків учасники провадження не заявляли.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 10.04.2026 водій транспортного засобу «Nissan X Trail» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 повідомив, що при собі, а саме у автомобілі він має наркотичну речовину «сіль», яку він добровільно видав діставши з центрального бардачка у флаконі з кришкою червоного кольору. Крім вказаного, ОСОБА_3 видав два флакони заповнені речовиною коричневого кольору.

Відповідно до постанови від 10.04.2026 ємність з речовиною білого кольору кристалічного походження та дві ампули з рідиною схожу на наркотичну визнати речовими доказами.

Відповідно до Висновку експерта №СЕ-19/105-26/3933-НЗПРАП від 13.04.2026 надана на дослідження кристалічна речовина масою 0.4129г. містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1- феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он). Маса PVP становить 0.3256г.

Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 01.05.2026 оглядався носій інформації на якому зафіксовано чоловіка, який назвав свої дані: ОСОБА_3 та повідомив про наявність у нього ампул, які він ідентифікував як спортивне харчування та добровільно передав працівникам поліції.

Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 23.095.2026, ОСОБА_3 оглянувши носій інформації, повідомив, що на відео зображений він, при ньому присутні наркотичні засоби, які він придбав, зберігав та перевозив у своєму авто «Nissan X Trail» д.н.з. НОМЕР_3 .

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення саме за ч.2 ст. 309 КК України, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

Доводи захисника ОСОБА_6 про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.2 ст. 309 КК України на ч.1 ст. 309 КК України та застосування вимог ч.4 ст. 309 КК України, суд відхиляє як неспроможні, з огляду на наступне.

Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до п. 2-1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Оскільки ОСОБА_3 не відбув покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11.04.2025 та за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 03.07.2025 штрафи в сумі 17000.00 гривень та 34 000.00 гривень відповідно не сплатив, тому станом на момент вчинення кримінального правопорушення в межах даного провадження 10.04.2026 вказані судимості за двома попередніми вироками не були погашені.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Наведене узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 17.09.2020 (справа № 739/1140/18) та 20.04.2023 (справа № 206/1127/21).

Суд виходить із того, що передбачена ч. 2 ст. 309 КК України кваліфікуюча ознака - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», за своїм кримінально-правовим змістом і суттю уособлює ознаки таких видів множинності кримінальних правопорушень (вичерпний перелік яких визначений в Розділі VII Загальної частини Кримінального кодексу України), як спеціальна повторність, пов`язана із попереднім засудженням особи (ст. 32 КК України), так і спеціальний рецидив кримінальних правопорушень (ст. 34 КК України). Їх юридичні ознаки як видів множинності кримінальних правопорушень та правові наслідки, визначені в ст. 35 КК України, є однаковими.

При цьому, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч. 4 ст. 32 КК України).

Відповідно, за приписами ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Таким чином, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення - 10.04.2026 судимості ОСОБА_3 за двома вироками різних судів від 11.04.2025 та 03.07.2025 не були погашені, тому наразі в його діях наявна кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, – «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею».

А тому, враховуючи Досудову доповідь філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області Березівський районний сектор №2, зі змісту якої слідує про несплату ОСОБА_3 штрафів за вироками від 11.04.2025 та 03.07.2025, у суду відсутні підстави для перекваліфікації дій останнього.

Суд відхиляє як надумані доводи захисника в частині перекваліфікації дій обвинуваченого, оскільки захисник на власний розсуд тлумачить закон вважаючи, що у даному провадженні під час кваліфікації дій обвинуваченого вирішальним є не сам факт існування попереднього вироку, а співвідношення дати набрання цим вироком законної сили у порівнянні з датою визнання ОСОБА_3 винним за новим обвинуваченням у інкримінованому йому діянні та встановленого законом річного строку.

У зв`язку з чим не є релевантною посилання захисника на постанову Верховного Суду від 08.01.2025 у (№ 755/10941/22 провадження № 51-1551км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/124409881

Враховуючи те, що на час вчинення 10.04.2026 ОСОБА_3 кримінального правопорушення за даним провадженням, вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11.04.2025 за ч.1 ст. 309 КК України та Біляївського районного суду Одеської області від 03.07.2025 за ч.1 ст. 309 КК України, набрали чинності, та ОСОБА_3 мав процесуальний статус засудженого, на переконання суду, в його діях наявна кваліфікуюча ознака “ті самі дії… вчинені протягом року після засудження за цією статтею”.

При цьому, визначальним є саме вчинення кримінального правопорушення протягом року тих самих дій передбачених ч.1 ст. 309 КК України, а не визнанням винуватим за новим обвинуваченням у річний термін.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як такі, що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні без мети збуту психотропної речовини протягом року після засудження за цією статтею.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлені.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який відмовився надавати покази скориставшись своїм правом визначеним статтею 63 Конституції України, перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради із діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання ПАР (солі, опіати, алкоголь), за місцем служби характеризується позитивно. Раніше судимий 11.04.2025 за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, 03.07.2025 за вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді штрафу.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі, позицію обвинуваченого який відповідно до ст.. 63 Конституції відмовився від надання показів, захисник просив перекваліфікувати дії ОСОБА_3 та звільнити останнього від відповідальності, також суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 309 КК України із застосуванням положень ст. 71 КК України, із реальним відбуванням покарання.

Оскільки, при призначенні покарання визначальним є дата ухвалення вироку, а не набрання ним законної сили, то в даному провадженні при призначенні ОСОБА_3 покарання підлягає застосуванню положення ст. 71 КК України.

Тому, саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра за ч.1 ст. 309 КК України від 11.04.2025 та за вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України від 03.07.2025 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000.00 (сімнадцять тисяч) гривень, та в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34 000.00 (тридцять чотири тисячі) гривень, який, відповідно ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- пластмасову ємність з речовиною білого кольору кристалічного походження, (зберігається в камері схову речових доказів ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області під порядковим номером №71) – знищити.

- DVD+R носій інформації – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи в сумі 5 794,10 гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпра ОСОБА_8