Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №199/9595/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/9595/25

(2/199/779/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову зазначено, що 30.09.2019 р. відповідач шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» (назва якого 30.11.2022 року змінена на АТ «Сенс Банк») укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Позивач свої зобов`язання за угодою виконав, відкривши поточний рахунок, випустивши платіжну картку MasterCard Debit World та надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку.

Відповідач неналежно виконував зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 14.04.2025 року становила 199 589,49 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за цим же договором.

За таких обставин представник позивача просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором у розмірі 199 589,49 грн. та понесені судові витрати.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 30.09.2019 року між АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та відповідачем укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (у формених документах – Оферта № 631267727 від 30.09.2019). За умовами даної угоди відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , випущено міжнародну платіжну картку MasterCard Debit World строком дії на 5 років та встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії в розмірі 200 000,00 грн. для особистих потреб із фіксованою процентною ставкою 26% річних. Умови повернення кредиту передбачали щомісячну сплату обов`язкового мінімального платежу у розмірі 5% від суми заборгованості, але не менше 50 грн.

12.08.2022 р. рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено зміну найменування банку на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Свої зобов`язання за угодою кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти та відкривши відновлювальну кредитну лінію, що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою за приватним рахунком клієнта № 011607-2025/0429 за період з 30.09.2019 по 14.04.2025 року.

Відповідач неналежно виконував зобов`язання щодо повернути кредиту та сплати щомісячних платежів, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 14.04.2025 року становила загалом 199 589,49 грн., з яких: 129 650,57 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 69 938,92 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зазначений розмір та склад заборгованості повністю підтверджуються розрахунком заборгованості за угодою № 631267727 та випискою з рахунку відповідача.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку кредитором).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Свої договірні зобов`язання кредитодавцем виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором у розмірі 199 589,49 грн., з яких: 129 650,57 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 69 938,92 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суд вважає, що вищевказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки доказів погашення відповідачем не надано.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат здійснює представництво та надає інші види правничої допомоги, а гонорар є формою винагороди адвоката за надані послуги та має бути розумним, враховувати складність справи та витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою чи тільки має бути сплачено згідно пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг (акт приймання-передачі наданих послуг, деталізований опис робіт), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Разом з тим, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано лише договір про надання послуг № 1006, укладений 28 січня 2025року між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного обсягу та вартості наданих правничих послуг (зокрема, розрахунку/деталізації наданих послуг, акта приймання-передачі наданих послуг або документів, що підтверджують їх оплату) позивачем до матеріалів справи не надано та суду не пред`явлено.

За таких обставин, з огляду на відсутність підтвердження деталізованого обсягу та реальності наданих послуг, вимоги позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судового збору.

Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, вирішено у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) заборгованість у розмірі 199 589 (сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 49 коп.

В задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ 23494714, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 01.10.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї