Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №199/6466/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/6466/26

(2/199/5618/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого – судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 19 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 632721729, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 900,00 гривень, зобов`язавшись повернути кредит в порядку, строки та на умовах, визначених цим електронним кредитним договором. В подальшому на підставі договору факторингу № МВ-ТП/18 від 21 січня 2025 року первісний кредитор відступив право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», а на підставі договору факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Посилаючись на те, що відповідач свої кредитні зобов`язання не виконав належним чином, внаслідок чого в нього утворилась кредитна заборгованість станом на момент подання позовної заяви в загальному розмірі 107 586,18 гривень, яка складається з: 29 900,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 61 241,18 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 1 495,00 гривень - заборгованість за комісією; 14 950,00 гривень – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 92 636,18 гривень, також просить суд стягнути судові витрати у справі, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою судом задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено в електронній формі Договір кредитної лінії № 632721729 (далі – Договір). З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до підпунктів 1.1.7, 1.1.22 та пункту 4.10 Договору. За умовами вказаного Договору відповідач отримав кредит (перший Транш) у розмірі 29 900,00 гривень (пункти 2.2, 2.3 Договору), зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів у кредит (пункт 2.1 Договору). Договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника (продукт «СМАРТ», підпункт 1.1.32 Договору), та загальної частини (Правил), розміщеної на Офіційному сайті кредитодавця. Так, згідно з пунктом 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування тривалістю 30 календарних днів від дати отримання першого Траншу — з 19 листопада 2024 року, пунктом 3.3 Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 495,00 гривень та процентів за користування кредитом за перші 30 днів у розмірі 1 794,00 гривень (що загалом становить 3 289,00 гривень для здійснення першої Пролонгації), а підпунктом 1.1.30 та пунктом 3.2 Договору визначено Пільговий період тривалістю 3 додаткові календарні дні після спливу Дисконтного періоду, а також право позичальника на необмежену кількість продовжень (Пролонгацій) або Поновлення Дисконтного періоду за умови сплати нарахованих процентів та комісій. Крім того, пунктом 9.1.1.7. Договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору. Викладене підтверджується копією кредитного договору, копією паспорта споживчого кредиту, довідкою про перерахування коштів.

21 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як первісним кредитором, та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/18, за умовами якого, з урахуванням реєстру прав вимоги № Б/Н від 21 січня 2025 року, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 632721729 від 19 листопада 2024 року. 30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого, з урахуванням реєстру прав вимоги № 1 від 30 вересня 2025 року та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму 107 586,18 гривень. Наведені обставини підтверджуються копіями договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, витягів з реєстрів прав вимоги та акту прийому-передачі реєстру прав вимоги.

Із матеріалів справи встановлено, що первісний кредитор свої договірні зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 29 900,00 гривень шляхом безготівкового перерахування через банк-провайдер. В той же час відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 107 586,18 гривень, яка складається з: 29 900,00 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 61 241,18 гривень – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 1 495,00 гривень – заборгованість за комісією; 14 950,00 гривень – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивачем зазначено, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 950,00 гривень у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 92 636,18 гривень. Зазначені обставини підтверджуються випискою з особового рахунку за період з 30 вересня 2025 року по 18 березня 2026 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором кредитної лінії № 632721729 від 19 листопада 2024 року, а також договорами факторингу № МВ-ТП/18 від 21 січня 2025 року та № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року, відповідними Реєстром прав вимоги № Б/Н від 21 січня 2025 року, Реєстром прав вимоги № 1 від 30 вересня 2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, договору кредитної лінії № 632721729 від 19 листопада 2024 року в електронній формі, яка відповідно до закону прирівнюється до письмової, шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця укласти такий договір через інформаційно-телекомунікаційну систему. При цьому кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора EGVW-3999, що відповідно до вимог законодавства є належним способом підписання електронного правочину та підтверджує його укладення між сторонами. За таких обставин вказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам чинного законодавства, є укладеним у належній формі та таким, що породжує для сторін передбачені ним права та обов`язки. Судом також встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 29 900,00 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, у ході розгляду справи підтверджено укладення 21 січня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № МВ-ТП/18, за умовами якого, з урахуванням Реєстру прав вимоги № Б/Н від 21 січня 2025 року, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. 30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого, з урахуванням Реєстру прав вимоги № 1 від 30 вересня 2025 року та Акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу № 30/0925-01, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 632721729 від 19 листопада 2024 року. Відтак суд дійшов висновку про належне набуття позивачем статусу нового кредитора у зобов`язанні та перехід до нього прав первісного кредитора щодо вимоги до відповідача. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, однак частково. Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що позивач у прохальній частини позову просить стягнути кредитну заборгованість в загальному розмірі 92636,18 гривень та наводить дві її складові, сума яких становить 91141,18 гривень. Відтак, з огляду на напринцип диспозитивності цивільного судчинства (ст.13 ЦПК України), суд вважає за можливе задовольнити позов лише в межах суми заявлених до стягнення складових кредитної заборгованості, в тобто в розмірі 91141,18 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати пропорційно до розміру задоволених позщовних вимог у справі у вигляді судового збору в розмірі 2619,43 гривень, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6887,03 грвиень, а всього 9506,46 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 632721729 від 19 листопада 2024 року в загальному розмірі 91 141,18 гривень, з яких: 29 900,00 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 61 241,18 гривень – заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), судовий збір у розмірі 2619,43 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6887,03 грвиень, а всього 9506,46 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко