Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №742/2252/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 жовтня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2252/26

Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1681/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

у квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №399194565 від 24 листопада 2021 року в розмірі 39 218,66 грн та судові витрати в розмірі 9 662 грн 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №399194565 та в подальшому Додаткові угоди, відповідно до умов яких відповідачу надано грошові кошти у сумі 4 200,00 грн, в подальшому було збільшено суму кредиту до 22 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у встановлені договором строки. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти ОСОБА_1 , тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

У подальшому, за договорами факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», договором №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеним між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договором №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем - ТОВ «ФК «Ейс», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за Договором №399194565 від 24 листопада 2021 року.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором у сумі 39 218,66 грн, що складається з основної суми 21 998,32 грн та відсотків за користування кредитом у сумі 17 220,34 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст судового рішення

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнути судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій в розмірі 6 656,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Скаржник посилається на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Звертає увагу, що строк дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 постійно продовжувався укладенням додаткових угод до договору.

Зазначає, що предметом Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. Таким чином, Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Вважає, що з урахуванням визначених строків Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Вказує, що перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується із вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання Реєстру права вимоги після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора права, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід права вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання.

Крім того, апелянт зазначає, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги перейшло до позивача.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Фактичні обставини справи, позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що на підставі Договору кредитної лінії №399194565 від 24 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит на суму 4 200,00 грн строком на 30 днів шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної карти НОМЕР_3, зазначену позичальником у заяві на отримання грошових коштів у кредит від 24 листопада 2021 року. Сторонами узгоджено сплату відсотків за дисконтною процентною ставкою 1,82% та базовою процентною ставкою - 1,98% від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 45 зворот-47, 53).

Вказаний договір відповідач підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора - MNV76BU3, який був надісланий 24 листопада 2021 року на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.56).

З наданого позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а.с.54-55, 57).

Отже, заповненням Заявки, у якій ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані (а.с.53) Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно інформаційних довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 24 листопада 2021 року по 29 грудня 2021 року, убачається здійснення перерахування коштів у загальному розмірі 22 000,00 грн на платіжну карту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок/платіжна карта отримувача - НОМЕР_3 (а.с.48 зворот-49), що також підтверджується платіжними дорученнями за період з 24 листопада 2021 року по 29 грудня 2021 року із зазначенням: переказ коштів згідно Договору №399194565 від 24.11.2021 (а.с.58-59).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №399194565 від 24 листопада 2021 року за період з 24 листопада 2021 року по 05 травня 2022 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить - 39 218,66 грн, з яких: тіло кредиту - 21 998,32 грн та відсотки - 17 220,34 грн (а.с.35-36).

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.14-15).

У період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2023 року «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди №19, № 26, №27, №31 та №32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с.16 зворот-20).

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача - ОСОБА_1 (а.с.21).

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків, підписаний 31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 31 грудня 2022 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с.22).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с.23-24) та у подальшому, 03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року Додаткові угоди №2 та №3 до нього (а.с.25-25 зворот).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс перейшло право вимоги до Відповідача - 39 218,66 грн (а.с.26).

Платіжною інструкцією №4484 від 01 серпня 2023 року підтверджено сплату за Договором факторингу № 05/0820-01 (а.с.27 зворот).

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №399194565 від 24 листопада 2021 року (а.с.28-29).

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 10 липня 2025 року до Договору факторингу № 10/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача у розмірі 39 218,66 грн, яка складається з: 21 998,32 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17 220,34 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.31).

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до чч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності дост.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги за кредитним договором №399194565 від 24.11.2021.

Колегія апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. До вказаного договору було укладено декілька додаткових угод, згідно з якими строк договору продовжений до 31 грудня 2024 року.

Згідно пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 лютого 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 23 995,81 грн.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за договором кредиту №399194565 від 24 листопада 2021 року у межах строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», що виникла в майбутньому.

Відповідно до п.4.1. договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги.

Як було зазначено вище, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача - ОСОБА_1 (а.с.21).

Тобто, сторони узгодили, що оплата не є вирішальною у правовідносинах щодо передачі права вимоги до боржників.

Разом із тим, Актом звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2023 року, підписаним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», підтверджено оплату за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який містить підписи представників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.22).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора у зв`язку з відсутністю доказів оплати за договором факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 (провадження № 61-8056св25), відповідно до «п.п. 43-45 Отже, вбачається, що, укладаючи договір відступлення прав вимоги, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договору відступлення прав вимоги, у якому зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Умови зазначеного договору відступлення прав вимоги передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Суди не врахували, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (див. згадану вище постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)».

Аналогічна згода була досягнута в Договорі факторингу від 05 серпня 2020 року № 05/0820-01 п.1.3., Договорі факторингу від 11 липня 2025 року №11/07/25-Е п.1.1.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду даної справи, тому заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про стягнення суми тіла кредиту в розмірі 21 998,32 грн.

Щодо стягнення нарахованих відсотків слід зазначити наступне.

Згідно з Договором №399194565 від 24 листопада 2021 року кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту (п. 1.2 кредитного договору).

Згідно з п. 1.9.1 виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,82 процентів річних.

Пунктом 1.9.3 визначено, що у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,98 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до Договору Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти.

Отже, позичальник, підписавши кредитний договір одноразовим ідентифікатором, погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, тому факт отримання кредитних коштів відповідачем позивачем доведено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №399194565 від 24.11.2021 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 24.11.2021 по 04.05.2022 становить: 21 998,32 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 997,49 грн - заборгованість за відсотками (а.с.35).

При цьому, відповідачем 23.12.2021 були сплачені відсотки в розмірі 2 216,76 грн та тіло кредиту - 0,24 грн.

Окрім того, на виконання умов кредитного договору, 28.12.2021 відповідач отримав другий транш кредитного ліміту в сумі 4 100,00 грн, а 29.12.2021 третій транш в сумі 13 700,00 грн.

21.01.2022 відповідачем були сплачені відсотки в розмірі 9 742,46 грн та тіло кредиту - 0,54 грн, 20.02.2022 були сплачені відсотки в розмірі 9 651,10 грн та тіло кредиту -0,90 грн.

У постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, для стягнення договірних процентів за період після закінчення первісного строку кредитування позивач повинен довести, що строк користування кредитом був продовжений у спосіб, передбачений договором, а проценти нараховані саме в межах такого продовженого строку.

Зі змісту п.1.8. кредитного договору вбачається, що встановлений строк Дисконтного періоду та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Отже, сплата ОСОБА_1 23.12.2021 нарахованих процентів у розмірі 2 216,76 грн, 21.01.2022 у розмірі 9 742,46 грн та 20.02.022 у розмірі 9 651,10 грн за відсутності доказів вчинення ним інших передбачених пунктом 1.8. договору дій, не є достатньою підставою для висновку про реалізацію позичальником права на продовження Дисконтного періоду.

Матеріали справи не містять доказів того, що оплата відповідачем нарахованих процентів супроводжувалася відповідним коментарем відповідача або шляхом активації відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду, як це передбачено пунктом 1.8. договору.

Розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є доказом погодження сторонами нового строку кредитування, оскільки такий розрахунок відображає позицію позивача щодо розміру боргу, але не підтверджує факту укладення між сторонами домовленості про пролонгацію договору.

За таких обставин підстав вважати, що відповідач реалізував передбачене пунктом 1.8. договору права на продовження Дисконтного періоду матеріали справи не містять, а тому строк кредитування закінчився 28 січня 2022 року.

Однак, відповідно до п.1.11. Договору основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору.

Згідно з п.1.12.1. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З огляду на п.1.12.1. Договору та з урахуванням дати останньої оплати на погашення заборгованості - 20.02.2022, строк нарахування відсотків закінчився 21 травня 2022 року.

Після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

За викладених обставин, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 11 610,73 грн, нарахована за межами строку кредитування, а тому стягненню не підлягає.

Відтак стягненню з відповідача підлягає заборгованість за процентами за період з 20 лютого 2022 року по 21 травня 2022 року в розмірі 5 609,61 грн.

За встановлених обставин колегія суддів виснує, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечив ні факту укладення кредитного договору №399194565 від 24 листопада 2021 року, ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності йому як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача останній не надав.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №399194565 від 24 листопада 2021 року свідчить про те, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами, що забезпечило пролонгацію укладеного між сторонами договору.

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №399194565 від 24 листопада 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване заочне рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Позовні вимоги задоволено на 70,39%.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 4 685 грн 16 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами ст.137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду позову судом першої інстанції ТОВ «ФК «Ейс» надало: копію Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с.38), копію Протоколу погодження вартості послуг (а.с.38 зворот), копію Додаткової Угоди №25771243695 (а.с.40), копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на суму 7 000.00 грн (а.с.39), копію довіреності від 11 серпня 2025 року (а.с.42); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 (а.с.41).

ТОВ «ФК «ЕЙС» також просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 6 000.00 грн, надавши на підтвердження копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2026 року на суму 6 000.00 грн (а.с.94 зворот).

Витрати на правову допомогу мають бути співмірними із складністю справи.

Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, а також те, що справа не є складною, є малозначною та її розгляд проводився у в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій слід стягнути 7 000 грн.

Керуючись ст. 133, 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: вул.Поправки Юрія, 6, каб.13, м.Київ) 27 607 грн 93 коп. заборгованості за Договором №399194565 від 24 листопада 2021 року, 4 685 грн 16 коп. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій, 7 000 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України

Головуючий: Судді: