Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №751/6230/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/6230/25

Головуючий у першій інстанції – Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/974/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Міністерство у справах ветеранів України, Чернігівська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства у справах ветеранів України, Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства у справах ветеранів України, Чернігівської міської ради, в якому просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з січня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позов обґрунтовувала тим, що вона і ОСОБА_3 з січня 2007 і до дня загибелі чоловіка постійно проживали однією сім`єю як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу. У період з січня 2007 року по березень 2013 року вони проживали за адресою АДРЕСА_1 , а з березня 2013 року за адресою АДРЕСА_2 .

Зазначала, що про відносини з померлим, як чоловіка та дружини свідчать спільні фотокартки, на яких зображені вона з померлим, з родичами, у сімейному колі, з друзями та на сімейному відпочинку.

Указувала, що оскільки вони проживали разом, то всі документи чоловіка знаходилися у її розпорядженні (паспорт, пенсійне посвідчення, посвідчення водія, свідоцтво про восьмирічну освіту, атестат, диплом, профспілковий квиток, трудова книжка, декларація, свідоцтво про розірвання шлюбу, виписки ФОП ОСОБА_3 ), що також підтверджує факт спільного проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 добровольцем вступив до лав територіальної оборони міста Чернігова та брав безпосередньо участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ведення бойових дій в місті Чернігові ОСОБА_3 загинув.

Встановлення зазначеного факту необхідно позивачці для реалізації прав і соціальних гарантій, передбачених ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства у справах ветеранів України, Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на його незаконність і несправедливість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вона та ОСОБА_3 прожили разом 15 років, разом купили будинок, здійснили в ньому капітальний ремонт, вели спільне господарство, спільний бізнес (возили разом відпочиваючих на море), мали спільний бюджет, разом планували дозвілля.

Заявниця наголошує, що факт її проживання із загиблим однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявності спільних прав та обов`язків підтверджується доказами, які були долучені до позовної заяви та показаннями свідків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення районного суду – без змін.

Зазначає, що факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з січня 2007 року до 05.03.2022 не підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами.

Наголошує, що у позовній заяві взагалі не згадувалось про наявність спільних витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як то купівлі ними майна (речей тривалого вжитку) для спільного користування, спільної участі у витратах на придбання або утримання житла, його ремонт тощо.

Указує, що в апеляційній скарзі позивачка зазначає, що за час проживання із ОСОБА_3 вони купили будинок, здійснили там капітальний ремонт, вели спільне господарство, мали спільний бізнес та бюджет. Однак, посилаючись на такі нові доводи, позивачка не зазначає, що за будинок та за якою адресою був придбаний у період спільного проживання, скільки він коштував, на кого зареєстрований, які ремонтні роботи були проведені за час спільного проживання, докази фактичного проживання у такому будинку.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство у справах ветеранів України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що позивачкою не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, зокрема, що позивачка з ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні спільного житла, ремонті, вважали себе чоловіком та дружиною, зберігали у спільному житлі переважну більшість своїх речей, сприймали це житло як своє основне, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_3 .

Щодо наданих суду першої інстанції фотознімків указує, що вони не містять відомостей про день, час та місце зйомки, не свідчать про спільні права і обов`язки між позивачкою та ОСОБА_3 , є ситуативними з повсякденного життя і не є сімейними фотознімками. Обставини фотографування, обстановка на фото не дають необхідних і достатніх підстав стверджувати, що сфотографовані особи є однією сім`єю або вважають себе подружжям.

Погоджується з висновками районного суду щодо того, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Наголошує, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , актовий запис про смерть ОСОБА_3 отримав його син ОСОБА_2 , який також після смерті свого батька отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Звертає увагу суду на те, що навіть у випадку встановлення факту проживання позивачки із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у подальшому це не є правовою підставою для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 позивачка не перебувала з ним у шлюбі. Отже, визнання факту проживання позивачки однією сім`єю з ветераном за відсутності реєстрації шлюбу не є правовою підставою визнання її одним із подружжя відповідно до СК України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-ХІІ).

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, зокрема, що позивачка та ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні спільного житла, ремонті, вважали себе чоловіком та дружиною, зберігали у спільному житлі переважну більшість своїх речей, сприймали це житло як основне, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин.

Зазначає, що факт знаходження у позивачки документів ОСОБА_3 , проведення ОСОБА_3 ремонту у будинку, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Указує, що ОСОБА_3 був зареєстрований за іншою адресою ніж позивачка, актовий запис про смерть ОСОБА_3 отримав його рідний син, який також після смерті свого батька отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника - адвоката Кашуби М. О., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника ОСОБА_4 – адвоката Кутукова С. О., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, тобто наявність сім`ї, зокрема, що позивачка з ОСОБА_3 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні спільного житла, ремонті, вважали себе чоловіком та дружиною, зберігали у спільному житлі переважну більшість своїх речей, сприймали це житло як своє основне, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_3 .

З висновком районного суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову погоджується апеляційний суд, однак такого висновку суд першої інстанції дійшов з помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який розірвано 04.01.2002, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.06.2002 (том 1 а.с. 13).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що слідує з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (том 1 а.с. 167).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.05.2022 (том 1 а.с. 14, 165).

Як вбачається із копії актового запису про смерть №1897 від 19.05.2022 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 61 рік, причина смерті – Y 36.9 ушкодження внаслідок військових дій не уточнені, адреса проживання зазначена АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 123).

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 14.01.2025 № 1/ІІІ/5/1 ОСОБА_3 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області (том 1 а.с.16).

Відповідно до довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 11.09.2025 станом на 05.03.2022 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстровано 14.03.2000), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстровано 09.12.1981) , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстровано 17.10.2012), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , знято 19.05.2022) (том 1 а.с. 91).

За заявою ОСОБА_2 від 03.10.2023 приватним нотаріусом Амбарновою Л. М. заведено спадкову справу №52/2023 щодо спадкового майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 164-169).

Згідно з інформацією Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодружена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Має склад сім`ї: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син. Відповідно до підсистеми ІКІС ПФУ: ППВ ДСВ є мігроване рішення щодо призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.01.2021. За зверненням через Портал гр. ОСОБА_1 зареєстрованим у підсистемі ІКІС ПФУ «ЗВЕРНЕННЯ» 31.10.2024 за №421021, прийнято рішення 1249038025-2024-1 про призначення житлової субсидії з жовтня 2024 року на період: з 01.10.2024 по 31.10.2024 у розмірі 95,71 грн, з 01.11.2024 по 31.03.2025 у розмірі 1 477,37 грн (щомісячно), з 01.04.2025 по 30.04.2025 у розмірі 49,64 грн.

Рішенням за № 1249038025-2025-1 від 23.03.2025 в межах установленого строку призначення житлової субсидії ОСОБА_1 було зроблено перерахунок на період: з 01.03.2025 по 31.03.2025 у розмірі 0,00 грн, з 01.04.2025 по 30.04.2025 у розмірі 0,00 грн. З травня 2025 року заявниця щодо призначення житлової субсидії не зверталася.

Повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_4 житлова субсидія не призначалась. За даною адресою призначена пільга з 01.02.2025 (том 1 а.с. 124-125, 129-130, 132-133, 141,142).

На підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 надано спільні з ОСОБА_3 фотографії (том 1 а.с. 42-58) та копії документів, виданих на ім`я ОСОБА_3 , а саме:

- копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 (том 1 а.с. 17-19);

- копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 14.04.2021(том 1 а.с. 20);

- копію посвідчення водія ОСОБА_3 (том 1 а.с. 20);

- копію свідоцтва про восьмирічну освіту від 12.06.1975 (том 1 а.с. 21);

- копію диплома серії НОМЕР_5 від 21.07.1978 (том 1 а.с. 23);

- копію профспілкового квитка від 10.05.1984 (том 1 а.с. 24);

- копію атестату від 28.06.1991 № 3820 (том 1 а.с. 22);

- копію трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 (том 1 а.с. 25);

- копію декларації №0001-МКЕ9-3300 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 14.12.2018 (том 1 а.с. 26);

- копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.11.2016 (том 1 а.с. 27-28);

- копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.02.2017 (том 1 а.с. 29-30);

- виписку з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ відносно ФОП ОСОБА_3 (том 1 а.с. 31-32);

- копію довіреності від 19.09.2010 (том 1 а.с. 33);

- копію довіреності від копію довіреності від 30.09.2008 (том 1 а.с. 34).

(том 1 а.с. 26).

Відповідно до ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У ст. 2 ЦПК країни передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення зазначеного факту необхідно їй для реалізації прав і соціальних гарантій, передбачених ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Згідно з ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:

- батьки;

- один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

- діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Відповідно до пункту 3 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740) статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.

Зміст наведених положень законодавства свідчить про те, що законодавець виділив коло осіб (членів сім`ї загиблого), на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 Сімейний кодекс України визначає загальні засади інституту сім`ї та не поширюється на спеціальні правовідносини, встановлені, у спірному випадку, основним Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Колегія суддів зауважує, що на відміну від Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (частина друга статті 16-1) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного Кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №809/1346/17 суд дійшов висновку, що відмова у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого» є правомірною, оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала. При цьому необхідно враховувати, що встановлення рішенням суду факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібна позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18, так Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого», так як позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

Як зазначено вище, встановлення юридичного факту в судовому порядку має правове значення лише у разі, якщо від такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи. При цьому суд не встановлює юридичні факти абстрактно, безвідносно до конкретної правової мети, оскільки сам факт його встановлення не є самоціллю, а має бути спрямований на настання визначених законом правових наслідків.

Отже, необхідною передумовою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наявність передбачених законом юридичних наслідків такого факту для заявника, тобто можливість реалізації ним відповідного особистого чи майнового права саме внаслідок його встановлення.

У цій справі ОСОБА_1 пов`язує необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з метою набуття права на отримання передбачених державою гарантій та допомоги у зв`язку з набуттям статусу члена сім`ї загиблого Захисника України.

Водночас наведені вище положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають коло осіб, які належать до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України та мають право на відповідні пільги, гарантії і компенсації. Зокрема, до них належить один із подружжя, який не одружився вдруге. Водночас особу, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як окрему категорію членів сім`ї загиблого зазначений Закон не визначає.

При цьому положення зазначеного спеціального Закону не містять відсилання до норм Сімейного кодексу України щодо прирівнювання фактичного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу до зареєстрованого шлюбу для цілей набуття статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Таким чином, саме по собі встановлення судом факту проживання ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не зумовить виникнення у неї права на набуття статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та, відповідно, не створить передбачених спеціальним законом підстав для отримання відповідних пільг, компенсацій чи інших державних гарантій.

Колегія суддів наголошує, що правовий результат, задля досягнення якого ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду, не настане, оскільки встановлений факт не є юридичною підставою для набуття нею статусу члена сім`ї загиблого у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин відсутній необхідний причинно-наслідковий зв`язок між встановленням заявленого факту та виникненням у позивачки права, за захистом якого вона звернулася до суду. Встановлення факту проживання однією сім`єю у цьому випадку не призведе до досягнення заявленої ОСОБА_1 правової мети, а тому такий факт не має для неї юридичного значення у розумінні статті 315 ЦПК України.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки його встановлення не зумовлює виникнення у неї права на отримання статусу члена сім`ї загиблого ОСОБА_3 та відповідних державних гарантій, на які вона посилається як на мету звернення до суду.

Водночас доводи апеляційної скарги фактично зводяться до доведення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що саме по собі не спростовує висновку про відсутність юридичних наслідків такого факту для набуття позивачкою статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, а тому такі доводи не беруться колегією суддів до уваги.

Колегія суддів звертає увагу, що позовна заява не містить жодних самостійних позовних вимог до відповідачів - Міністерства у справах ветеранів України та Чернігівської міської ради.

Так, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Оскільки позивачкою не заявлено до зазначених відповідачів жодних вимог, які підлягали б вирішенню судом, правові підстави для задоволення позову щодо Міністерства у справах ветеранів України та Чернігівської міської ради відсутні.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.2026 – зміні, з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2026 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено жовтня 02 жовтня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко