Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №740/3015/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/3015/26 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.

Провадження № 33/4823/792/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Мусієнка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мусієнка В`ячеслава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особа з інвалідністю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 05.06.2026 о 21 год 21 хв. по вул. Станіслава Прощенка, 21, в м. Ніжині керував автомобілем «Опель Зафіра», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у Ніжинській ЦМЛ за допомогою приладу «Алкофор». Результат огляду 2,272 проміле, номер висновку 17, чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Мусієнко В.О. просить скасувати постанову місцевого суду стосовно ОСОБА_1 та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову суду необґрунтованою та постановленою без повного дослідження обставин, що мають вирішальне значення, з неправильним застосуванням ч. 5 ст. 266 КУпАП та Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735 зі змінами. Висловлює незгоду щодо дійсності самого огляду на стан сп`яніння за ст. 266 КУпАП, зокрема, звертає увагу на те, хто саме провів цей огляд, яким чином було отримано показник 2.272 %0, яким первинним документом він зафіксований, чи відповідають письмові документи відеозапису, та дійсності висновку як процесуально оформленого результату за п. 21 Інструкції.

Зазначає, що суд не провів таку перевірку у повному обсязі, оцінивши лише метрологічну придатність приладу та величину кінцевого показника. Звертає увагу на зміни до Інструкції № 152/735, зокрема, відносно висновку щодо результатів медичного огляду, який у верхній частині містить позначення “Додаток №3 до наказу № 1452/735 від 09.11.2015”, однак таке позначення не відповідає чинній затвердженій формі висновку, на що суд не звернув уваги. Також цей документ оформлено з часовими суперечностями, відсутністю належного запису про ознайомлення та невідповідністю первинного акта фактичній процедурі. Вказує на розбіжності в часі при складанні висновку, акту медичного огляду №17 та направлення, а саме, у висновку є посилання на акт №17, який складений о 21:31 год, тоді як у самому акті зазначено час 21:31 год, час 21:31 зазначений у направленні на медичний огляд, проте судом не установлено фактичний час. Вважає, що форма акту не відповідає вимогам п. 18 затвердженої форми, зокрема у графі щодо обстеження через 20 хв. Зазначає, що судом не установлено кількість фактичних спроб продуття приладу, не наведено послідовного аналізу відеозапису та не роз`яснено, чому офіційна письмова відповідь КНП може вважатися достовірною в частині, яка заперечується відеофіксацією. На думку захисту, судом було вибірково оцінено такий доказ як відеозапис по справі, який є не безперервним, що суперечить ст. 252 КУпАП. Вважає, що огляд проведений не уповноваженою особою, а саме медичною сестрою, а не лікарем, що вплинуло на правильність дослідження та на кінцевий показник.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник Мусієнко В.О. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684932 від 05.06.2026, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі (а.с. 2).

Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.06.2026 № 17, який був проведений лікарем терапевтом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат сп`яніння становить 2,272 проміле.(а.с. 3).

Згідно наявного в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, огляд проводився за допомогою газоаналізатора “Алкофор”, результат огляду становив 2,272 проміле. (а.с. 4).

Згідно із Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, були виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови. Огляд за допомогою приладу драгер – Alkotest 6820» не проводився (а.с. 5).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

На відеозаписі події об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Із цього відеозапису видно, як поліцейським був зупинений автомобіль «Опель Зафіра», н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та роз`яснено причину зупинки. Під час спілкування поліцейський повідомляє, що від водія відчутний різкий запах алкоголю та на запитання чи вживав він алкогольні напої водій не заперечував факту вживання. Поліцейський пропонує пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер”, на що водій не погодився. Після чого, водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі та на надалі зі згоди водія огляд на стан сп`яніння проведено з використанням спеціального технічного засобу “Алкофор” у медичному закладі.

Зафіксовано, як у медичному закладі на рецепції перебувають чергові лікар та медична сестра, яка роз`яснює ОСОБА_1 правила продуття приладу. Водієм було здійснено три спроби продуття, результат якого становив 2,272 ‰. Поліцейський повідомляє про перевищення норми майже у 10 разів та про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.9 а) ПДР. Водія ознайомлено зі змістом протоколу, будь-яких зауважень ОСОБА_1 не виказував та власноруч його підписав, його було відсторонено від керування транспортним засобом.

Суддя апеляційного суду визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Отже, суддя апеляційного суду виснує, що цей відеозапис є достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.06.2026 № 17, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об`єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо тверджень захисника про порушення порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, невідповідність форми висновку чинній Інструкції, невідповідність акту фактичній процедурі.

Суддя апеляційного суду не може погодитись з доводами апелянта про порушення порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння і необхідності визнання відповідного висновку медичного огляду недопустимим доказом. з наступних підстав.

Відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, стан алкогольного сп`яніння може встановлюватися як за допомогою спеціальних технічних засобів, так і за результатами медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я. За результатами такого огляду складається відповідний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який є процесуальним документом і письмовим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, на що він погодився. За результатами тестування приладом Алкофор було зафіксовано 2,272 проміле алкоголю у видихуваному повітрі.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд водія у закладі охорони здоров`я проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст алкоголю, наркотичних засобів або психотропних речовин. За результатами огляду та лабораторних досліджень встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а висновок щодо результатів медичного огляду видається на підставі цього акта.

У цій справі апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що медичний огляд проведено з істотним порушенням установленого порядку, навпаки, наявні матеріали справи у своїй сукупності підтверджують проведення огляду, результати якого були враховані при встановленні остаточного висновку щодо результатів медичного огляду.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що доказове значення у даному випадку має саме висновок медичного огляду, який формується уповноваженим лікарем за результатами проведеного обстеження та відображає кінцевий медичний результат, а не окремі технічні елементи оформлення первинної документації (акта огляду, довідки лабораторного дослідження тощо).

Огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проводився у КНП “Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького”, яка входить до Переліку закладів охорони здоров`я області, які мають право на проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого Наказом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації №36 від 29.01.2024.

Огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проводила чергова лікар відділення ЕМД, лікар-терапевт, ОСОБА_2 , яка відповідно до додатку до наказу “Про організацію проведення огляду на виявлення ознак сп`яніння і оформлення його результатів” №98 від 27.04.2026, входить до Списку лікарів, які пройшли навчання та допущені до проведення оглядів на виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Асистентом під час огляду була сестра медична відділення ЕМД ОСОБА_3 .

Згідно п. 3.3 вищезазначеного наказу вбачається, що під час огляду мають право залучатися чергові сестри медичного відділення ЕМД до асистування у проведенні обстеження з використанням наявного обладнання, що пройшло повірку – аналізатора (алкотестера) Алконт U8200 та організовувати забір матеріалу для лабораторного дослідження на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини в токсикологічному відділенні клініко-діагностичної лабораторії КНП “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” у разі наявних показів.

Так, підставами для огляду ОСОБА_1 у медичному закладі були саме ознаки алкогольного сп`яніння, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в яких зафіксовані ознаки такого сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови), а також відеозаписом, відповідно до якого поліцейським особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, запропоновано пройти огляд у медичному закладі. У закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 медичною сестрою було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатору «Алконт», який є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, на що останній погодився, а тому законодавчих підстав у лікаря для відібрання у нього біологічного середовища або крові не було.

Водночас, апеляційний суд не вбачає правових підстав для сумніву у кваліфікації медичної сестри, оскільки вона є достатньо підготовленим спеціалістом для проведення таких оглядів та у присутності лікаря і за її вказівками виконувала свої службові функції. Тому твердження захисника про проведення освідування не уповноваженою особою, а саме медичною сестрою закладу охорони здоров`я, не спростовує висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненому.

Отже, самі по собі посилання апелянта на окремі неточності оформлення висновку щодо результатів медичного огляду згідно з вказаними змінами, який у верхній частині містить позначення “Додаток №3 і таке позначення не відповідає чинній затвердженій формі висновку, не свідчать про його недопустимість як доказу, оскільки такі обставини не вплинули на можливість встановлення фактичних обставин справи, не призвели до порушення права особи на захист та не ставлять під сумнів достовірність викладених у ньому відомостей.

За відсутності інших об`єктивних даних, які б ставили під сумнів дотримання процедури медичного огляду, наведені захисником доводи є необґрунтованими. Суд першої інстанції таких порушень не встановив, і апеляційний суд із цим висновком погоджується.

Що стосується доводів апелянта щодо порушення процедури огляду через те, що ОСОБА_1 не був повторно обстежений в медичному закладі через 20 хвилин після первинного огляду, то такі на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Так, посилання на можливість повторного обстеження особи міститься лише у п. 18 форми акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який є додатком до вищезазначеної Інструкції. Сама ж Інструкція не містить такої обов`язкової вимоги, тому повторне обстеження особи через 20 хвилин після проведення первинного огляду на стан сп`яніння не є обов`язковим, а лише можливим за такої необхідності. Підстав сумніватись у правдивості результату первинного огляду апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта на відсутність безперервності відеозапису є безпідставними, оскільки у цій справі фіксація правопорушення відбувалася безперервно та з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року та п. 5 Розділу ІІ Наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».

Сам по собі факт наявності окремих перерв у відеозаписі не свідчить про його недопустимість як доказу. Стаття 251 КУпАП не встановлює вимоги щодо обов`язкової безперервності відеофіксації як умови допустимості доказу. Вирішальним є те, чи дає сукупність наявних доказів можливість встановити фактичні обставини справи.

Відповідно до принципу змагальності сторін, саме особа, яка посилається на певні обставини, повинна навести докази на їх підтвердження. Жодних конкретних даних про те, які саме процесуальні дії не були зафіксовані, які порушення були допущені та яким чином це вплинуло на встановлення фактичних обставин справи, апеляційна скарга не містить.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано ключові обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: факт керування транспортним засобом, зупинку працівниками поліції, спілкування працівників поліції з водієм, встановлення ознак алкогольного сп`яніння, роз`яснення порядку проходження огляду на стан сп`яніння, пропозицію пройти відповідний огляд, відмову особи пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, проходження огляду у медичному закладі, а також подальше оформлення адміністративних матеріалів. Ці обставини узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оцінивши його не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Підстав вважати, що наявність окремих перерв у відеофіксації призвела до порушення прав особи або поставила під сумнів достовірність встановлених судом обставин, матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про розбіжність у часі, на чому він наголошує у скарзі, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки час, відображений у адміністративних матеріалах поліцейського, повністю співпадає з часом події, і даний факт не впливає на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненому.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заперечуючи проти притягнення до адміністративної відповідальності стороною захисту не надано суду належних доказів на спростування результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав вважати зібрані докази неналежними чи недопустимими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Мусієнка В`ячеслава Олександровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. О. Лебеженко