Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №740/4891/25 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №740/4891/25

Суддя: Мамонова О. Є.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4891/25

Головуючий у першій інстанції – Роздайбіда О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1184/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту – ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь суму заборгованості за договором позики №79116643 у розмірі 12 988, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 996 грн - сума заборгованості за відсотками, 7 992 грн – сума заборгованості за пенею.

Також позивач просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі по тексту – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір позики №79116643 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №40 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 12 988 грн, з яких: 4 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 996 грн – сума заборгованості за відсотками, 7 992 грн сума заборгованості за пенею.

Позивач зазначав, що усупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги не здійснила жодного платежу для погашення заборгованостей ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.03.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути судові витрати за подання позову та апеляційної скарги, посилаючись на незаконність судового рішення, ухвалення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір позики з відповідачкою укладено у вигляді електронного документа шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказаний позичальником номер телефону, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення договору в електронній формі на погоджених умовах.

Позивач указує, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів за договором та надання їх кредитором доведено належними та допустимими доказами, відповідачка користувалась коштами, проте своїх зобов`язань за договором не виконала та допустила заборгованість.

Наголошує, що перехід права вимоги за договором позики від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законним та таким, що відповідає законодавству, підтверджується договором факторингу та додатками до нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги стосовно ОСОБА_1 за договором позики №79116643 від 01.08.2024 від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Однак з таким висновком районного суду колегія суддів не може погодитись, з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №14/06/21 з послідуючими додатковими угодами до нього (а.с. 14-20).

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку №5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 6).

Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників (додаток №2) (п. 1.6. договору).

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказуються в таких реєстрах боржників.

Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 7 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний у розділі 10 даного договору.

Пунктом 9.10. передбачено, що до договору додаються наступні додатки, що складають його невід`ємну частину:

- додаток №1 – форма реєстру боржників;

- додаток №2 – форма акту приймання-передачі реєстру боржників;

- додаток №3 – форма повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором;

- додаток №4 – форма акту прийому-передачі документації;

- додаток №5 – форма надання інформації з реєстру боржників в електронному вигляді;

- додаток №6 – форма акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді.

28.07.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладена додаткова угода №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 про те, що сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Решта положень договору залишена без змін (а.с. 18).

Додатковою угодою №7 від 13.06.2022 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 п. 9.1. договору викладено у новій редакції (а.с. 19).

Додатковою угодою №45 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони погодили загальні суми прав вимоги, що відступаються згідно з реєстрами боржників №39 та №40 від 23.12.2024 та ціни продажу за цими реєстрами (а.с. 20).

До вказаного договору факторингу додано підписані ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» акт прийому-передачі реєстру боржників №40 від 23.12.2024 та реєстр (витяг з реєстру) боржників №40 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 від 20.06.2024, з якого вбачається, що клієнт передав фактору право вимоги заборгованості, в тому числі, до ОСОБА_1 за договором позики №79116643 від 01.08.2024 на загальну суму заборгованості 12 988 грн (а.с. 21-22).

Копією платіжної інструкції №587 від 25.12.2024 підтверджується, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 022 397,42 грн плати за відступлення прав вимоги згідно з додатковою угодою №45 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с. 23).

01.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №79116643, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі - позику), на погоджений умовами договору строк (надалі - строк позики), з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язалась повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с. 5-8).

Параметри та умови позики передбачені п. 2 договору позики, згідно з яким:

- сума позики – 4 000 грн (п. 2.1. договору);

- строк позики / строк договору – 30 днів (п. 2.2. договору);

- процентна ставка (фіксована) / день – 0,83%;

- дата надання позики – 01.08.2024;

- дата повернення позики (останній день) – 30.08.2024,

- денна процентна ставка / день – 0,83%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день – 2,70%; пеня % / день – 2,7%; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1541,93%; орієнтовна загальна вартість позики – 4 996 грн (п. 2.3. договору).

Параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів визначено у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 4 договору передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що, зокрема, позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України; позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п. 5.1., 5.3. договору).

Пунктами 21-23 договору встановлено, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою НБУ від 03.11.2021 №113.

За обраними позичальником параметрами позики позикодавцем в особистий кабінет та/або на електронну пошту позичальника надсилається підписана позикодавцем оферта у вигляді проекту договору для ознайомлення та узгодження умов разом з електронним повідомленням-пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту та/або номер телефону надсилається згенерований одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору позикодавець на виконання вимог Постанови НБУ додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.

У 29 пункті договору містяться юридичні адреси та реквізити сторін. Зокрема, зазначено персональні дані ОСОБА_1 (дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса, номер телефону, адреса електронної пошти).

Вказано номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Договір підписаний директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронним підписом 50153.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47362.

У додатку №1 до договору позики від 01.08.2024 міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 8).

Додаток №1 до договору позики також підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47362.

01.08.2024 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 75235 (а.с. 9-10).

Довідкою від 26.03.2026 ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та завершення наступної платіжної операції: дата 01.08.2024, номер платежу 21е75еа6-ае6f-465а-ае52-65сf51248f32, сума 4 000 грн, отримувач ОСОБА_1 – ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складається (а.с. 73).

Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованості за кредитним договором №79116643 від 01.08.2024 загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.12.2024 становить 12 998 грн, з якої: 4 000 грн – за тілом кредиту, 996 грн – за відсотками. Відсотки за користування кредитом за увесь період нараховані за передбаченою договором ставкою 0,83% (а. с. 11-12).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 укладено 01.08.2024 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики №79116643, за яким вона отримала 4 000 грн. Договір позики підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до умов Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

На підставі ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором позики №79116643 від 01.08.2024, а саме:

- договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»;

- додаткову угоду №45 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021;

- акт прийому передачі реєстру боржників №40 від 23.12.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021;

- реєстр (витяг з реєстру) боржників №40 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021;

- платіжну інструкцію №587 від 27.12.2024 з відмітками банку, за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 022 397,42 грн за відступлення прав вимоги згідно додаткової угоди №45 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №79116643 від 01.08.2024.

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передано ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором позики між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 від 01.08.2024 №79116646 у межах строку дії договору факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021 №14/06/21, що виникла в майбутньому.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підтвердження розміру не виконаного ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору позики від 01.08.2024 №79116646 надано розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором, за яким не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 4 000 грн, сплати процентів за період з 01.08.2024 по 30.08.2024 в сумі 996 грн.

Проценти нараховані у межах передбаченого договором строку позики за встановленою процентною ставкою 0,83%, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Отже, є доведеним невиконання зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» кредиту в сумі 4 996 грн, з яких – 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 996 грн нараховані проценти за користування кредитом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором позики.

Також, звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути заборгованість за пенею у сумі 7 992 грн.

Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання наслідків прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як установлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли саме з договору позики, а тому до них підлягають застосуванню положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому, підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за пенею у сумі 7 992 грн відсутні.

На вищезазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.03.2026 – скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №79116643 від 01.08.2024 в розмірі 4 996 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору до суду першої та апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, враховуючи часткове задоволення позову та апеляційної скарги на суму 4 996 грн, що становить 38,47% (4 996 грн : 12 988 грн х 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню за розгляд справи судом першої інстанції 1 164,87 грн (3 028 грн х 38,47%) та за апеляційний розгляд справи 1 747,30 грн (4 542 грн х 38,47%), оплата яких підтверджена відповідними платіжними інструкціями (а.с. 41, 75).

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №79116643 від 01 серпня 2024 року у розмірі 4 996 грн, з яких 4 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 996 грн сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 164 грн 87 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 747 грн 30 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н.В. Шитченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua