Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №522/20163/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4716/26

Справа № 522/20163/24-Е

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Добряк Н.І.,

представника ОСОБА_1 - адвоката Кудрінської Ю.Є.,

представника ТОВ «ООЕК» - адвоката Сивоконь А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року, повний текст якого складено 17 грудня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Косіциної В.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,

встановив:

14.11.2024 року ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі – ТОВ «ООЕК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 200 640,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 414,08 грн., 3% річних у розмірі 1 200,55 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2021 року №285783820.

18.01.2022 року між ТОВ «OOEK» та ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником електричних послуг, за яким сторони погодили постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Для проведення розрахунків ТОВ «ООЕК» відкрито на ім`я побутового споживача ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснюється облік спожитої електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, у порушення своїх обов`язків ОСОБА_1 не здійснює оплату за спожиту електроенергію, що була поставлена ТОВ «ООЕК», у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 200 640,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 414,08 грн. та 3% річних у розмірі 1 200,55 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2025 року позов ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 200 640,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 414,08 грн. та 3% відсотки річних у розмірі 1 200,55 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 147,20 грн.(а.с.97-101).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кудрінська Ю.Є. ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.12.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.109-117).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ООЕК» просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.137-140).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Кудрінської Ю.Є. та представника ТОВ «ООЕК» - адвоката Сивоконь А.О., колегія суддів виходить із того, що всі учасники були належним чином повідомлення про час та місце слухання справи (а.с.160-162).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було спожито електричну енергію у відповідному розмірі та внаслідок неналежної оплати, у останнього виникла заборгованість у визначеному розмірі (а.с.97-101).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником буд. АДРЕСА_1 (а.с.9-зворот).

18.01.2022 року між ТОВ «OOEK» та ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником електричних послуг за вказаною адресою особовий рахунок № НОМЕР_2 ,(а.с.34-зворот).

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п.4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно до п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.8.6.1 «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 року зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Підпунктами 8.6.1 Кодексу комерційного обліку, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Покази лічильників мають фіксуватись з вказанням фактичної дати та, за необхідності, часу зчитування.

Відтак, АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» як ППКО та АКО адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Та в наступному, саме на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, постачальник електричної енергії розраховує її вартість виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.

Отже, АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» наділений виключним правом як адміністратор комерційного обліку та постачальник послуг комерційного обліку визначати обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, шляхом отримання від споживача або самостійного здійснення зняття показників засобів обліку електричної енергії.

Відповідно, саме на підставі даних, наданих АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», як оператора системи розподілу, ТОВ «ООЕК» мало можливість та право формувати та виставляти рахунки на оплату споживачам, в тому числі і за особовим рахунком НОМЕР_2 , тож відповідно до отриманих даних від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», постачальник виставив рахунок по о/р НОМЕР_2 на суму 200 640,00 грн. (а.с.7).

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що на момент придбання ним будинку за адресою споживання, заборгованість була відсутня, чим власне і підтверджує, що зобов`язання сплатити заборгованість, яка виникла після набуття ним права власності покладається на нього як на власника.

Так, починаючи з 19.11.2021 року ОСОБА_1 є власником вказаного майна та 18.01.2022 року останній приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розробленого ТОВ «ООЕК», шляхом фактичного споживання електричної енергії.

Обсяг спожитої електричної енергії за період з 01.09.2023 року по 20.04.2024 року становить 200 640 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.7).

Отже, обсяг електричної енергії, який підтверджено довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі», було спожито саме ОСОБА_1 .

Вказаний розрахунок відповідачем у встановленому законом порядку спростовано не було та він є чинним.

Заборгованість за спожиту електричну енергію також відповідачем не сплачена.

Крім того, на момент встановлення лічильника, а саме на 22.12.2021 року, початковий показник лічильника встановлено 0,004 кВт.год. (а.с.59-зворот).

Відповідно п.8.1.2. Кодексу комерційного обліку, покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВтгод.

На підставі зазначеного, станом на 21.12.2021 року показник лічильника становив 0 кВт.год., а тому аргументи скаржника, щодо незгоди з початковими показниками вузла обліку є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що протокольною ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (а.с.151-152, 157).

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, котре йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №9920/1275/16).

Заявник апеляційної скарги також посилається на те, що 05.08.2024 року звертався до відповідача з проханням про проведення перерахунку згідно з фактичними показниками спожитої електричної енергії. Проте, відповіді на вказане звернення не отримував.

Однак, в матеріалах справи наявний лист/відповідь ТОВ «Одеська обласна Енергопостачальна Компанія» на ім`я ОСОБА_1 № 587-01-6944 від 19.12.2024 року, в якому зазначено, що саме АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» виконує роботи з фіксування показів засобу обліку та визначає обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період (календарний місяць), а ТОВ «ООЕК» в свою чергу, здійснює нарахування виключно на підставі отриманих від АТ «ДТЕК» Одеські Електромережі» обсягів спожитої електричної енергії (а.с.144).

Зазначене спростовує доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини ( далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення у справі ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева