Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №497/864/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4949/26

Справа № 497/864/25

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІменемУкраїни

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М. В., Карташова О. Ю.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк»

на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року,

за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 26.03.2021 згідно з умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-303-009604-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування кредитними коштами кредитної лінії становить 24 % річних, максимальний ліміт кредитної лінії – 200 000,00 грн, а ліміт, доступний клієнту на момент укладення угоди – 30 00,00 грн. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, однак відповідач не повернув кредит, не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за кредитним договором, останній платіж він здійснив 31.05.2022. Станом на 03.03.2025 заборгованість відповідача становить 89 421,29 грн, з яких: 34 846,30 грн – прострочений борг, 54 574,99 грн – прострочені проценти.

Акціонерне товариство «Ідея Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 89 421,29 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Болградський районний суд Одеської області заочним рішенням від 16 грудня 2025 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №С-303-009604-21-980 від 26.03.2021 в розмірі 34 846,30 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що 26.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №С-303-009604-21-980, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 30 000,00 грн. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору. Представник позивача стверджує, що відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 03.03.2025 в нього перед банком виникла заборгованість в сумі 89 421,29 грн, яка складається з наступного: 34 846,30 грн – прострочений борг, 54 574,99 грн – заборгованість за відсотками, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою/особовим рахунком. Суд вказав, що в чинних ЦК та ЦПК України немає визначення такого поняття як «прострочені» відсотки, а тому позивач має на увазі нараховані відсотки як плату за користування кредитними коштами, що передбачено чинним законодавством України. Оскільки встановлено, що відповідачем використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку борг повністю не повернутий позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (прострочений борг) підлягають задоволенню, а в стягненні заборгованості за «простроченими» процентами слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Ідея Банк» просить заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті прострочених процентів за кредитним договором у розмірі 54 574,99 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Ідея Банк» категорично не погоджується із висновками суду першої інстанції, наголошуючи, що судом неправильно досліджено умови кредитного договору, зокрема п. 3.2 та п. 10.10.2, в яких встановлено строк дії кредитного ліміту – 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації та строк користування лімітом кредитної лінії – 365 днів з моменту отримання клієнтом права використання коштів кредитно лінії з можливістю пролонгації дії кредитної лінії. Відповідно до виписки по рахунку 01.03.2022 кредитний ліміт було зменшено 01.03.2022 до 27 700,00 грн, а 31.05.2022 кредитний ліміт було збільшено до 34 900,00 грн. Згідно п. 3.2 кредитного договору банком пролонговано строк дії кредитної лінії, та кредитним ліміт у розмірі 34 900,00 грн був доступний позичальнику до 07.01.2025, коли банк звернувся до позичальника з вимогою про усунення порушення кредитних зобов`язань від 07.01.2025, також нарахування відсотків з цієї дати було припинено. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних згідно тарифів банку, всі нарахування, зокрема за простроченими процентами здійснені відповідно до умов договору та в межах чинного законодавства. Неустойка (штрафи, пеня) взагалі не нараховувалися та не заявлялися до стягнення. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні процентів за користування кредитом.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2026 року поновлено Акціонерному товариству «Ідея Банк» строк на оскарження заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року, відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 отримано Акціонерним товариством «Ідея Банк» 16.02.2026 о 5:35:02 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 та копія апеляційної скарги з додатками ОСОБА_1 отримав у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за угодою №С-303-009604-21-980 від 26.03.2021 у розмірі 89 421,29 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що заочне рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34846,30 грн ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 54 574,99 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 26.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №С-303-009604-21-980, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди становить 30 000,00 грн. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору. Представник позивача стверджує, що відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 03.03.2025 в нього перед банком виникла заборгованість в сумі 89 421,29 грн, яка складається з наступного: 34 846,30 грн – прострочений борг, 54 574,99 грн – заборгованість за відсотками, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою/особовим рахунком. Суд вказав, що в чинних ЦК та ЦПК України немає визначення такого поняття як «прострочені» відсотки, а тому позивач має на увазі нараховані відсотки як плату за користування кредитними коштами, що передбачено чинним законодавством України. Оскільки встановлено, що відповідачем використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку борг повністю не повернутий позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (прострочений борг) підлягають задоволенню, а в стягненні заборгованості за «простроченими» процентами слід відмовити.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2021 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-303-009604-21-980, яка підписана власноручно відповідачем, згідно умов якої відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору, максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн, строк дії кредитного ліміту складає 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації, процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних згідно тарифів банку.

Отже, наявні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді як ціну договору, яка встановлена у формі кредитного ліміту, так і сплату процентів за користування кредитними коштами, на що суд першої інстанції уваги не звернув, помилкового вважаючи, що поняття «прострочених процентів» в матеріальному праві не існує. Так, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Вказаний кредитний договір в частині або в цілому недійсним не визнавався, доказів цього не надано.

Предметом позовних вимог, окрім вимоги про стягнення заборгованості за тілом договору у розмірі 34 846,30 грн, є вимога про стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 54 574,99 грн, на підтвердження розміру якої позивачем надано виписку по рахунку клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 №100000-2025/0304 згідно розрахункового періоду з 04.07.2016 по 03.03.2025.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

В той же час, як вбачається з виписки по рахунку клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 №100000-2025/0304 згідно розрахункового періоду з 04.07.2016 по 03.03.2025, Акціонерним товариством «Ідея Банк» до складу заборгованості за процентами включено заборгованість з комісії за обслуговування кредитної заборгованості та заборгованість з комісії за обслуговування карткового рахунка на загальну суму 46 802,25 грн, зокрема банк здійснював нарахування вказаних комісій наступним чином: 30.04.2021 у розмірі 10,00 грн, 19.05.2021 у розмірі 1198,67 грн, 31.05.2021 у розмірі 10,00 грн, 07.06.2021 у розмірі 585,16 грн, 30.06.2021 у розмірі 10,00 грн, 01.08.2021 у розмірі 1199,60 грн, 01.09.2021 у розмірі 1171,07 грн, 21.09.2021 у розмірі 1160,84 грн, 01.10.2021 у розмірі 471,08 грн, 01.11.2021 у розмірі 1149,85 грн, 01.12.2021 у розмірі 1138,74 грн, 01.01.2022 у розмірі 1128,49 грн, 01.02.2022 у розмірі 1117,55 грн, 31.05.2022 у розмірі 4429,88 грн, 01.07.2022 у розмірі 1393,85 грн, 01.08.2022 у розмірі 1339,93 грн, 01.09.2022 у розмірі 1313,79 грн, 01.10.2022 у розмірі 1288,54 грн, 01.11.2022 у розмірі 1263,76 грн, 01.12.2021 у розмірі 1238,61 грн, 01.01.2023 у розмірі 1214,82 грн, 01.02.2023 у розмірі 1190,64 грн, 01.03.2023 у розмірі 1167,76 грн, 01.04.2023 у розмірі 1145,31 грн, 01.05.2023 у розмірі 1120,97 грн, 01.06.2023 у розмірі 1099,47 грн, 01.07.2023 у розмірі 1077,59 грн, 01.08.2023 у розмірі 1056,88 грн, 01.09.2023 у розмірі 1035,84 грн, 01.10.2023 у розмірі 1015,93 грн, 01.11.2023 у розмірі 996,40 грн, 01.12.2023 у розмірі 976,57 грн, 01.01.2024 у розмірі 957,81 грн, 01.02.2024 у розмірі 938,74 грн, 01.03.2024 у розмірі 920,70 грн, 01.04.2024 у розмірі 902,94 грн, 01.05.2024 у розмірі 884,31 грн, 01.06.2024 у розмірі 867,28 грн, 01.07.2024 у розмірі 849,98 грн, 02.08.2024 у розмірі 833,60 грн, 01.09.2024 у розмірі 816,96 грн, 01.10.2024 у розмірі 801,22 грн, 01.11.2024 у розмірі 785,77 грн, 01.12.2024 у розмірі 770,10 грн, 01.01.2025 у розмірі 755,25 грн.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладена у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо, інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі плату за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою №49 від 08 червня 2017 року затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (станом на дату виникнення правовідносин між сторонами кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Угода про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-303-009604-21-980 від 26.03.2021 не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яку позивачем враховано в якості складової заборгованості зі сплати процентів.

Враховуючи викладене, включення кредитодавцем у даній справі комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 46 802,25 грн до складу заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягають стягнення проценти за користування кредитними коштами у розмірі 7 772,74 грн, розраховані наступним чином: 54 574,99 грн (сума процентів, заявлена до стягнення) – 46 802,25 грн (неправомірно нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості та обслуговування карткового рахунка).

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року в цій частині.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Ідея Банк» №4448723 від 13.03.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягають задоволенню частково на 47,66 % (42 619,04 грн х 100 / 89 421,29 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 443,14 грн (3 028,00 грн х 47,66/100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2 772,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Ідея Банк» №6366137 від 20.01.2026.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 14,24 % (7 772,74 грн х 100 / 54 574,99 грн), з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 394,73 грн (2 772,00 грн. х 14,24 /100).

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 837,87 грн (1 443,14 грн + 394,73 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року в оскаржуваній частині позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», ЄДРПОУ 19390819, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 7 772,74 грн.

Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 16 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», ЄДРПОУ 19390819, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 837,87 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов