Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №503/816/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1667/26

Номер справи місцевого суду: 503/816/26

Головуючий у 1-й інстанції Вороненко Д. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до амдіністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 21 липня 2026 року

встановив:

Постановою судді Кодимського районного суду Одеської області від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 27 квітня 2026 року близько 12:50 години в приміщені навчального закладу, філія «Лабушненської початкової школи» КЗ «Кодимський ліцей №1» розташованого в с. Лабушне по вул. Центральна, 20, ОСОБА_1 діючи в порушення вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про освіту» та ст. 54 цього ж Закону, влаштував сварку з вчителем молодших класів ОСОБА_2 , голосно кричав та поводився агресивно, розмахував руками, грюкав дверима, внаслідок чого були налякані малолітні вихованці дошкільного навчального закладу, своїми діями ОСОБА_1 порушив спокій учасників освітнього процесу та правила перебування в навчальному закладі, тобто вчинив дрібне хуліганство проявивши зневажливість до інших осіб, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 21 липня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

За доводами апеляційної скарги апелянт та його доньки, які є свідками у цій справі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) перебувають у неприязних відносинах з іншими свідками у цій справі, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_9 , що не було ураховано судом першої інстанції. Крім цього, суд не надав належну оцінку тому, що стан здоров`я апелянта перешкоджав йому взяти участь в судових засіданнях, у тому числі 21 липня 2026 року у зв`язку з його перебуванням на лікуванні. З матеріалів справи убачається та під час судового розгляду встановлено факт наявності конфлікту між апелянтом та працівникам навчального закладу, а також неприязних відносин, які зумовлені його позицією щодо припинення роботи закладу освіти та небажання вчителів вшанувати пам`ять безвісно відсутнього батька одного із дітей, який навчається у цій школі, що не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Правоохоронцями не надано доказів, які б свідчили про те, що його дії були спрямовані на прояв неповаги до суспільства, а вказують лише на наявність між ним та потерпілою конфлікту особистого характеру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення за доводами апеляційної скарги.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілої

ОСОБА_2 .

Заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, суд виходив із того, що його вина підтверджується сукупністю доказів, наданих правоохоронцями, такими, як протокол про адміністративне правопорушення, копія заяви завідувачки навчального закладу ОСОБА_10 , письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Також суд урахував пояснення, надані потерпілою та свідками в судовому засіданні, зазначивши, що вони узгоджуються з письмовими поясненнями, які надали ці особи.

Разом з цим, суд першої інстанції навів мотиви з яких він виходив, відхиляючи письмові пояснення свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Крім цього, суд також навів аргументи, яким він керувався надаючи правову оцінку поясненням свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_4 , які вони надали в судовому засіданні.

З такими висновками судді погоджується апеляційний суд, зважаючи на таке.

За положеннями ст.173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому, законодавець у положеннях ст.7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Диспозицією ст. 173 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Безпосереднім об`єктом охорони за ст.173 КУпАП є громадський порядок.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та вокзалів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності. Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на: працю у безпечному та здоровому освітньому середовищі, захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю (ст. 54 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №764200 убачається, що: «27 квітня 2026 року біля 12:50 в приміщенні навчального закладу філія «Лабушненської початкової школи» КЗ «Кодимський ліцей №1» розташованого в

с. Лабушне по вул. Центральна, 20, ОСОБА_1 діючи в порушення вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про освіту» та ст. 54 цього ж Закону, влаштував сварку з вчителем молодших класів ОСОБА_2 , голосно кричав та поводився агресивно, розмахував руками, грюкав дверима, внаслідок чого були налякані малолітні вихованці дошкільного навчального закладу, своїми діями ОСОБА_1 порушив спокій учасників освітнього процесу та правила перебування в навчальному закладі, тобто вчинив дрібне хуліганство проявивши зневажливість до інших осіб, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП».

Наведені вище обставини, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які в судовому засіданні надали аналогічні за змістом пояснення.

Ураховуючи, що пояснення надані в судовому засіданні потерпілою та вказаними вище свідками узгоджуються між особою, а також відповідають їхнім письмовим поясненням, апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, не вбачає підстав ставити їх під сумнів, виходячи з обґрунтувань, наведених в апеляційній скарзі.

Правильними є висновки суду щодо надання правової оцінки поясненням свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_4 , які є близькими родичами (доньками)

ОСОБА_1 , що викликає раціональний сумнів у об`єктивності наданих ними пояснень.

Установивши та зафіксувавши, що ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні навчального закладу, яке є громадським місцем, влаштував сварку з вчителем цієї установи, а також голосно кричав та погодився агресивно розмахував руками, грюкав дверима, внаслідок чого були налякані малолітні вихованці дошкільного навчального закладу, чим порушив громадський порядок, правоохоронці підставно склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП.

Доводи апелянта про наявність між ним та потерпілою конфлікту особистого характеру апеляційний суд відхиляє, оскільки характер скоєного правопорушення, а також час і місце його скоєння, дають підстави стверджувати, що у цьому випадку неправомірні дії правопорушника були спрямовані на посягання саме громадського порядку, з огляду на місце скоєння правопорушення, яке є громадським (приміщення закладу освіти) та час його вчинення (упродовж робочого дня освітньої установи).

При цьому, з матеріалів справи убачається, що не заперечується апелянтом, його претензії, висловлені на адресу потерпілої ОСОБА_2 , стосувалися виконання нею обов`язків, як керівника класу у якому навчається онук ОСОБА_1 , тобто педагогічного працівника, що спростовує твердження апелянта про наявність між ним та потерпілою конфлікту особистого (приватного) характеру.

Апеляційний суд зауважує, що у разі наявності претензій чи зауважень щодо роботи навчального закладу чи конкретного педагогічного працівника, належним способом реагування є звернення у письмовій формі з відповідною заявою до керівництва цієї установи та/або вищестоящого органу.

Вирішення питання у спосіб, наслідком якого є порушення громадського порядку та нормальної роботи навчального закладу, що порушує права та інтереси, як дітей, так і педагогічних працівників не відповідає засадам законності та свідчить про протиправність дій цієї особи.

Судом першої інстанції розглянуто справу за участі ОСОБА_1 , що відповідає положенням ст. 268 КУпАП.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Кодимського районного суду Одеської області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко