Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №946/9546/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1721/26

Номер справи місцевого суду: 946/9546/25

Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2026 року

встановив:

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 22 листопада 2025 року о 20 годині 49 хвилин

ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skymoto City Cat 2» без державного номеру по вул. Савицького, 76 у м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги суддею не приймалися процесуальні рішення у формі ухвал про прийняття матеріалів справи до провадження, а також про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. Суд дійшов помилкового висновку про те, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення транспортний засіб «Skymoto City Cat 2» є механічним транспортним засобом, як і про те, що зупинка транспортного засобу відповідала вимогам закону. Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, що містяться у справі складені неуповноваженими особами, оскільки про цих поліцейських відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про те, що вони уповноважені діяти від імені Департаменту патрульної поліції. В основу звинувачення покладено документ (акт №23), складення якого не передбачено законодавством та у якому викладено сфальсифіковані та викривлені фактичні події.

В апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розгляду без його участі, копію оскаржуваної постанови він не отримував.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 15 червня 2026 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 16 червня 2026 року і закінчився 25 червня 2026 року. Апеляційна скарга подана 10 серпня 2026 року.

З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , відомості, які б підтверджували факт отримання ним копії оскаржуваної постанови у справі відсутні, тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Щодо суті апеляційної скарги, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції).

Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив із того, його вина у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами та іншими доказами, долученими до матеріалів справи.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520864 від 22 листопада 2025 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «22 листопада 2025 року о 20:49 год м. Ізмаїл, вул. Савицького 76, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skymoto City Cat 2» б/н з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів від проходження огляду на стан сп`яніння встановленим законом шляхом відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».

Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, отримання його копії, а також надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що у відповідності до

ч.3 ст. 256 КУпАП поліцейським зроблено відповідний записи про це.

З відеозаписів, долучених до матеріалів справи убачається, що правоохоронцями зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням водієм вимог п.2.1 ПДР, а саме не надання переваги у русі автомобілю, який рухався по головній дорозі. Під час розмови з водієм, поліцейськими виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю (21:00:48-21:00:58 – час вказаний на відеозаписі). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціалізованого технічного засобу (алкотестеру) ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що не довіряє цьому приладу (20:52:41 – час вказаний на відеозаписі), при цьому надав згоду пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, куди згодом був доставлений правоохоронцями. У приміщенні медичного закладу ОСОБА_1 фактично ухилився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки під час жодної із 6-ти спроб він не пройшов огляд за допомогою спеціального технічного засобу (газоаналізатора), зважаючи на недостатню кількість видихуваного повітря з його легень, не дивлячись на вказівки медичних працівників та попередження правоохоронців про те, що така його поведінка буде розцінена, як спосіб ухилення від виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР та стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, передбаченому законодавством, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аргументи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою службовою особою з підстав, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд відхиляє, оскільки відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних

фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо правоохоронців, які склали адміністративні матеріали у цій справі не свідчить про відсутність у поліцейських повноважень на документування та фіксацію обставин адміністративного правопорушення.

Інформація, зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може свідчити про наявність у певної особи діяти від імені юридичної особи за правилами самопредставництва, а також визначати певне коло повноважень такої особи вчиняти юридично-значимі дії від імені юридичної особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема за ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №520864 складено поліцейським Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Андрієнком В.С., підстав стверджувати, що цей документ складено неуповноваженою особою, як про те стверджує апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Доводи про те, що транспортний засіб ««Skymoto City Cat 2», яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, апеляційний суд вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Апеляційний суд зауважує, що з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, однією з обов`язкових ознак, яка передбачає адміністративну відповідальність за вказаною вище статтею є керування транспортним засобом.

При цьому, у конструкції диспозиції вказаної вище норми, законодавець не визначає, що такий транспортним засіб має бути саме механічним, визначення якого закріплено у

п. 1.10 ПДР.

На відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них поширюється дія Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно з положеннями ст. 1 Закону низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

В апеляційній скарзі апелянт не заперечує ту обставину, що транспортний засіб, яким він керував мав електричний тяговий двигун, відтак за умови наявності у транспортного засобу електричного двигуна, незалежно від його потужності, він за своїми технічними характеристиками підпадає під ознаки низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу, тому ОСОБА_1 , як водій цього транспортного засобу є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що судом не приймалися процесуальні рішення у формі ухвал про прийняття матеріалів справи до провадження, а також про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки нормами КУпАП не передбачено обов`язку суду приймати процесуальні рішення у формі ухвал з питань, зазначених апелянтом.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду убачається, що судом ураховані заперечення, викладені ОСОБА_1 у поданій ним заяві про закриття провадження у справі.

Врахування судом під час розгляду справи акту №23 про фіксацію відмови особи від тестування на алкоголь з використанням газоаналізатора, як доказу, не вплинуло на правильність висновків суду у цій справі.

Крім цього, обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також зафіксовано за допомогою відеозапису відповідно до якого, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу відмовився від виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).

Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".

Апеляційний суд враховує, що судове засідання в якому прийнято оскаржувану постанову, проведено без участі ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання.

Апеляційним судом створено ОСОБА_1 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явився, тим самим нівелював можливість надати пояснення за доводами апеляційної скарги особисто.

З огляду на наведене, апеляційним судом було забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко