Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №489/8293/21 — Миколаївський апеляційний суд

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021152040000016, за апеляційними скаргами прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої ОСОБА_7 – ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 – ОСОБА_10 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2023 року відносно

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_12 ,

обвинувачені – ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,

захисники – ОСОБА_10 , ОСОБА_8 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2023 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Ухвалено строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Ухвалено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_9 строк попереднього ув`язнення з 19.10.2021 р. по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено, ОСОБА_11 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвалено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_11 строк попереднього ув`язнення з 19.10.2021 р. по 21.10.2021 р., із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок яким ОСОБА_13 визнати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме в тому, що в невстановлений досудовим слідством день та час, за невстановлених слідством обставин, він незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, в невстановленій в ході слідства масі, але не менше ніж 26,274 г (в перерахунку на суху речовину), які став незаконно зберігати без мети збуту для власного вживання за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

19.10.2021 р. в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні кухні було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 17,499г (в перерахунку на висушену речовину), також, на балконі у скляній банці було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 8,775 г (в перерахунку на висушену речовину), який ОСОБА_14 незаконно зберігав за місцем проживання без мети збуту, та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Захисник ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначення йому покарання у виді 6 років позбавлення волі, та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України або ухвалити новий вирок в цій частині, за яким визнати ОСОБА_9 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – закрити, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання та у зв`язку з недоведеністю вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо засудження ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України, правильності кваліфікації й доведеності його вини у цій частині обвинувачення, вважає вирок суду в частині виправдання ОСОБА_16 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що суд при оцінці доказів за епізодом інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Так, судом зроблено висновок про недопустимість висновку експерта від 11.11.2021 р. та інших похідних від нього доказів, у зв`язку з порушенням органом досудового розслідування вимог ч. 3 ст. 214 КПК України.

Однак, під час судового розгляду встановлено, що 19.10.2021 р. в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні кухні виявлено та вилучено речовину рослинного походження, ззовні схожу на канабіс, яку ОСОБА_17 незаконно зберігав за місцем проживання, без мети збуту.

Обшук у невідкладному випадку проводився слідчим у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021152040001450 від 19.10.2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У подальшому, на виконання вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_18 за адресою АДРЕСА_2 , з метою виявлення та вилучення речей, які можуть мати істотне значення у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді від 20.10.2021 р. (справа № 489/6910/21) клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 21.10.2021 р. (справа № 489/6910/21) на речовину рослинного походження, ззовні схожу на канабіс, яку упаковано у сейф-пакет № 7124270, накладено арешт.

За цих обставин, вилучення речовини рослинного походження за місцем мешкання ОСОБА_19 відбулося на законних підставах та не призвело до істотного порушення прав та свобод останнього.

Після вилучення невідомої речовини рослинного походження за місцем мешкання ОСОБА_16 04.11.2021 р. слідчим у кримінальному провадженні № 12021152040001450 призначено експертизу за спеціальністю 8.6: дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Тільки після отримання висновку експерта від 11.11.2021 р. № CE-19/115-21/14828-НЗПЗЗАП, згідно з яким надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження (листя, суцвіття) є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, у слідчого з`явилися підстави для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

До отримання вказаних доказів, здобутих під час досудового розслідування вже внесеного до ЄРДР кримінального провадження, відомостей про характер, видову приналежність, розмір вилученої під час обшуку рослинної речовини у слідчого не було, а відтак не було правових підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України вину визнав повністю, не оспорював належність вилученого під час обшуку наркотичного засобу саме йому. В ході проведення обшуку, як вбачається з відповідного протоколу, ОСОБА_14 не мав зауважень.

За наведеного, прокурор вважає, що висновок суду про недопустимість висновку експерта від 11.11.2021 р. та інших похідних від нього доказів з підстав їх отримання з порушенням вимог ч. 3 ст.214 КПК України є хибним, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону й не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки їх здобуто у процесуальний спосіб під час розслідування кримінального провадження № 12021152040001450. Органом досудового розслідування забезпечено додержання вимог кримінального процесуального закону та прав обвинуваченого, а зібрані під час розслідування кримінального провадження докази є належними та допустимими.

Захисник ОСОБА_10 вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а наявні в матеріалах справи докази зібрані з порушенням чинного законодавства, що тягне за собою недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів.

Захисник звертає увагу, що суд першої інстанції при розгляді справи не надав належної правової оцінки наступним доказам та обставинам справи:

– під час перебування справи на розгляді в суді першої інстанції ОСОБА_9 фактично проживав разом з ОСОБА_18 , із якою в подальшому зареєстрував шлюб, що підтверджується долученою до матеріалів провадження копією свідоцтва про шлюб;

– ОСОБА_9 має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує його участі як в вихованні так і в матеріальній підтримці;

– ОСОБА_9 частково відшкодував шкоду, завдану потерпілим у вказаному кримінальному провадженні шляхом направлення грошових переказів, що підтверджується відповідними квитанціями, які наявні в матеріалах справи;

– в матеріалах справи містяться медичні документи ОСОБА_9 щодо обстеження стану його здоров`я та необхідності проходження в подальшому лікування;

– часткове визнання ОСОБА_21 своєї вини не є беззаперечним доказом по справі та не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності;

– ОСОБА_22 не є потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки викрадене майно належало його батькам та жодних належних доказів. які б підтверджували, що батьки ОСОБА_22 перебували за кордоном та не мали змоги подати заяву про вчинення злочину в матеріалах справи відсутні;

– в матеріалах справи відсутні витяги з ЄРДР на підтвердження внесення до вказаного реєстру постанов прокурора від 26.10.2021 р., 23.11.2021 р. про об`єднання в єдине провадження під № 12021152040000016, протягом 24 годин з моменту прийняття процесуального рішення, а наданий стороною обвинувачення скріншот на підтвердження внесення зазначених постанов не є належним доказом, оскільки чинним законодавством визначено, що лише Витяг з ЄРДР, генерований програмними засобами ведення Реєстру є документом, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення.

– відсутні повноваження у прокурора ОСОБА_23 на об`єднання кримінальних проваджень;

– відсутні належні докази (чеки, квитанції, банківські виписки) на підтвердження наявності у потерпілих за обвинувальним актом усіх зазначених ними грошових коштів та майна у вказаному кримінальному провадженні;

– в матеріалах кримінального провадження відсутні висновки експертних досліджень щодо визначення розміру завданої шкоди потерпілим за обвинувальним актом.

З урахуванням наведеного, вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , що є істотним порушенням і тягне за собою скасування судового рішення, зокрема через відсутність установленого розміру шкоди, завданої злочином.

Захисник ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню із подальшим закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_15 відповідно, зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримати

На думку захисника, дослідженими судом доказами жодним чином не підтверджується вина ОСОБА_7 , в частині що остання проникала до квартири та у неї був умисел на викрадення чужого майна.

Крім того, сторона обвинувачення, а саме прокурор, приймала процесуальні рішення без призначення прокурора по справі тобто без будь яких правових підстав. Таким чином, при об`єднанні матеріалів кримінального провадження в одне, у прокурора по деяким кримінальним провадженням були відсутні повноваження, та він взагалі не мав права приймати такі рішення, що не було належним чином оцінено судом першої інстанції.

Зауважує, що з ОСОБА_24 проводилось досудове слідство без надання їх захисника при наявності клопотання підозрюваної для надання захисника для її захисту.

Тобто слідчим грубо порушено конституційні права особи на захист, що призводить до визнання доказів недійсними. Так як слідством без участі захисту проводились відкриття матеріалів досудового слідства в порядку ст. 290 КПК України ОСОБА_25 а також можливості захисту підозрюваної (подачі клопотань, скасуванні підозри та інших прав які можливо вирішити на стадії досудового слідства) під час досудового слідства.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

04.02.2021 р. в період часу з 11.20 год. по 12.20 год. ОСОБА_9 , діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_26 майно, а саме наручні годинники вартістю 4 500 грн. та 7 500 грн. та інше майно, чим спричинив ОСОБА_26 , майнової шкоди на загальну суму 13 500 грн. Після чого, ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

17.03.2021 р. в період часу з 11.40 год. по 13.00 год., ОСОБА_9 діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа, проник до квартири АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_27 майно, а саме ноутбук «Ейсер», вартістю 6 000 грн., повербанк вартістю 2 000 грн. та інше майно, чим спричинив ОСОБА_27 , майнової шкоди на загальну суму 12 550 грн. Після чого ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

В період часу з 01.07.2021 р. по 14.07.2021 р. ОСОБА_17 , точного часу не встановлено, діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_5 , де здійснив крадіжку належної ОСОБА_28 побутової техніки, а саме телевізора «Samsung» вартістю 10 000 грн., інтернет-роутера вартістю 500 грн., кухонного комбайну вартістю 1 500 грн. та інше майна чим спричинив потерпілій ОСОБА_28 майнової шкоди на загальну суму 21 700 грн. Після чого ОСОБА_17 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

19.07.2021 р., в період часу з 11.00 год. по 12.00 год., ОСОБА_17 діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа, проник до квартири АДРЕСА_6 , звідки таємно викрав належний ОСОБА_29 мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 7, вартістю 3 861 грн., чим спричинив потерпілій майнової шкоди у вказаному розмірі. Після чого ОСОБА_30 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

11.08.2021 р., в період часу з 08.10 год. по 18.30 год., ОСОБА_31 діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_7 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_32 майно, а саме ноутбук «Asus GL752V», вартістю 2 000 доларів США (52 600 грн.), золоті сережки вартістю 2 000 грн. та інше майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_32 , майнової шкоди на загальну суму 59 520 грн. Після чого ОСОБА_17 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

В період часу з 09.30 год. 01.09.2021 р. по 08.30 год. 02.09.2021 р., ОСОБА_31 , діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_8 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_33 майно, а саме: перфоратор Procraft ВН-1400 вартістю 1 565 грн. та перфоратор Bosch GBH 2200 RE (620Вт) вартістю 1 500 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_33 , майнової шкоди на загальну суму 3 065 грн. Після чого ОСОБА_17 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

07.10.2021 р. в період часу з 11.00 год. по 17.30 год. ОСОБА_31 , діючи повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_9 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_34 майно, а саме: ноутбук «Compaq», чорного кольору, вартістю 7 000 грн., грошові кошти в сумі 350 доларів США (9 200 грн.) та інше майно, чим спричинив потерпілій ОСОБА_34 майнової шкоди на загальну суму 34 180 грн. Після чого ОСОБА_35 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

14.09.2021 р. в період часу з 07.00 год. по 17.00 год., ОСОБА_9 діючи повторно з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проник до квартири АДРЕСА_10 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_36 майно, а саме – ноутбук «Samsung», вартістю 8 000 грн., грошові кошти в сумі 65 000 грн. та інше майно чим спричинив потерпілій ОСОБА_36 , майнової шкоди на загальну суму 76 180 грн. Після чого ОСОБА_9 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

19.10.2021 р., приблизно о 11.20 год., точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що у квартирі нікого не було, шляхом підбору ключа проникли до квартири АДРЕСА_11 , звідки таємно викрали ОСОБА_37 майно, а саме грошові кошти в сумі 8 000 грн., грошові кошти в сумі 2 000 доларів (52 660 грн.), планшет Lenovo вартістю 9519 грн. та інше майно, чим спричинили потерпілому ОСОБА_38 майнової шкоди на загальну суму 81 179 грн. Після чого ОСОБА_9 з ОСОБА_11 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_11 судом кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 також пред`явлено обвинувачення в тому, що у невстановлений в ході судового розгляду день та час, за невстановлених обставин, ОСОБА_9 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, в невстановленій в ході слідства масі, але не менше ніж 26,274 грами (в перерахунку на суху речовину), які став незаконно зберігати без мети збуту для власного вживання за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

19.10.2021 р. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні кухні було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 17,499 грами (в перерахунку на суху речовину), також, на балконі у скляній банці було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний: канабіс, масою 8,775 грами (в перерахунку на суху речовину), який ОСОБА_9 незаконно зберігав за місцем проживання без мети збуту.

Дії ОСОБА_9 за цим епізодом стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_9 , за вказаним кримінальним правопорушенням, судом першої інстанції враховано те, що органом досудового розслідування слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України проведенні з порушенням правил, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК України, а тому здобуті внаслідок таких слідчих (розшукових) дій докази – висновок експерта від 11.11.2021 р. та інші докази, які є похідними, є недопустимими.

За такого, оцінивши докази, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тому визнав його невинуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдав.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги прокурора та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, при цьому прокурора за ч. 1 ст. 309 КК України не заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_9 про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку апеляційних скарг захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження в частині пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Разом з цим, оцінка доказів полягає у тому, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про недоведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, апеляційний суд доходить наступного.

У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість за ч. 3 ст. 185 КК України визнав частково та не заперечував факту вчинення ним низки інкримінованих крадіжок. Зокрема, визнав, що 04.02.2021 р. проник до квартири по АДРЕСА_12 , звідки викрав наручні годинники та ювелірні вироби; у липні 2021 року шляхом підбору ключа проник до квартири по АДРЕСА_13 , звідки викрав побутову техніку, яку приніс додому та згодом реалізував; проник до квартири по АДРЕСА_14 , звідки викрав мобільний телефон; у вересні 2021 року викрав з квартири два перфоратори, які згодом заклав до ломбарду. Крім того ОСОБА_9 визнав, що 19.10.2021 р. проник до квартири АДРЕСА_11 , звідки викрав грошові кошти, планшет Lenovo, ноутбук Acer та фотоапарат Samsung, однак заперечував викрадення 2 000 доларів США та стверджував, що ОСОБА_7 про його намір вчинити крадіжку не знала.

При цьому, ОСОБА_9 заперечував свою причетність до крадіжок з квартир ОСОБА_27 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 .

Обвинувачена ОСОБА_7 своєї винуватості не визнала, пояснила, що 19.10.2021 р. ОСОБА_9 запропонував їй піти до свого знайомого, а її попросив зачекати у під`їзді. За її словами, через декілька хвилин ОСОБА_9 повернувся з пакетом речей, походження яких вона не з`ясовувала, та передав їй 7 000 грн., після чого вони разом повернулися додому. При цьому ОСОБА_7 підтвердила, що раніше за проханням ОСОБА_9 здавала до ломбарду побутову техніку, зокрема пральну машину, блендер та м`ясорубку.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 частково визнав свою провину за ч. 3 ст. 185 КК України, проте за якими епізодами не пам`ятає. Обвинувачена ОСОБА_7 заперечувала що вона спільно з ОСОБА_9 вчинила крадіжку майна.

Наведені пояснення обвинувачених суд першої інстанції перевірив у сукупності з іншими дослідженими доказами та обґрунтовано не сприйняв їх у тій частині, в якій вони заперечували причетність ОСОБА_9 до окремих епізодів крадіжок та спільність дій ОСОБА_9 і ОСОБА_7 під час крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_42 .

Так, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_27 суд першої інстанції врахував її безпосередні показання щодо обставин виявлення крадіжки та переліку викрадених речей, дані протоколу огляду квартири від 17.03.2021 р., під час якого зафіксовано відсутність пошкоджень замка та вилучено його серцевину і слідоутворюючі об`єкти, а також дані про повернення потерпілій частини викраденого майна – окулярів, кулона, каблучок та сережок, згідно її заяви від 18.11.2021 р. про отримання від слідчого вказаних речей, які були виявлені в ході обшуку за місцем мешкання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_7 ..

За епізодом крадіжки з квартири по пр. Богоявленському суд першої інстанції врахував показання ОСОБА_39 щодо викраденого майна та його індивідуальних ознак, протокол огляду місця події від 11.08.2021 р., яким зафіксовано відсутність механічних пошкоджень вхідних дверей та наявність у серцевині замка стороннього фрагмента металу, а дані заяви ОСОБА_39 від 24.11.2021 р. про отримання від слідчого його майна, яким підтверджено факт повернення частини викрадених речей – жетона, хрестика, наручного годинника та інших предметів, які були виявлені в ході обшуку за місцем мешкання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_7 .

Аналогічно за епізодом крадіжки майна з квартири ОСОБА_40 показання про обставини крадіжки узгоджуються з протоколом огляду квартири від 07.10.2021 р. та подальшим поверненням слідчим потерпілому частини викраденого майна, зокрема рюкзака «TERMIT», наручного годинника та біжутерії, а за епізодом відносно ОСОБА_43 – з даними огляду місця події від 14.09.2021 р. та поверненням їй слідчим викраденої сумки, яка була виявлена в ході обшуку за місцем мешкання обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_7 ..

Наведені обставини мають істотне значення з огляду на те, що саме причетність до цих епізодів ОСОБА_9 заперечував. Виявлення та повернення предметів, які за своїми індивідуальними ознаками відповідали частині викраденого майна, у сукупності з показаннями потерпілих, даними оглядів місць подій та іншими письмовими доказами спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_9 до зазначених крадіжок.

Стосовно епізоду спільного викрадення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 майна з квартири в АДРЕСА_11 від 19.10.2021 р. яка належить ОСОБА_38 , апеляційний суд доходить наступного.

Із дослідженого судом відеозапису з камери спостереження у під`їзді будинку по вул. Молодогвардійській вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 разом піднімаються сходами на верхній поверх, зупиняються, почувши та побачивши сторонню особу, та продовжують рух лише після того, як вона залишає під`їзд. Після цього обвинувачені зникають із зони відеофіксації, а згодом разом швидким темпом спускаються сходами, при цьому у ОСОБА_9 вже знаходиться сумка, якої при підйомі не було. Під час спуску ОСОБА_9 передає ОСОБА_7 грошові кошти, які остання починає перераховувати.

Ці обставини узгоджуються з поясненнями самої ОСОБА_7 , яка підтвердила, що перебувала разом із ОСОБА_9 у цьому під`їзді та отримала від нього 7 000 грн., а також з поясненнями ОСОБА_9 , який визнав факт проникнення до квартири ОСОБА_44 , викрадення звідти грошових коштів і техніки та передачу ОСОБА_7 частини грошей.

Крім того, під час обшуку від 19.10.2021 р. за місцем спільного проживання обвинувачених того ж дня, окрім іншого, виявлено планшет Lenovo TB-X606X та ноутбук Acer Aspire, індивідуальні ідентифікаційні дані яких відповідали майну, викраденому з квартири ОСОБА_42 . Належність комп`ютерної техніки потерпілому підтверджувалась також відповідними документами, а в подальшому це майно йому повернуто.

За таких обставин версія ОСОБА_7 про те, що вона випадково перебувала у під`їзді, не була обізнана з намірами ОСОБА_9 та лише чекала на нього, не узгоджується з об`єктивно зафіксованою послідовністю і характером її поведінки до та після проникнення ОСОБА_9 до квартири, отриманням нею безпосередньо на місці події частини викрадених коштів та подальшим виявленням викраденого майна за місцем їх спільного проживання.

Сукупність цих обставин свідчить не тільки про присутність ОСОБА_7 на місці події, а й про узгодженість її поведінки з діями ОСОБА_9 та реалізацію ними спільного умислу на таємне викрадення чужого майна.

Той факт, що відеозапис безпосередньо не фіксує входження ОСОБА_7 до квартири, наведеного висновку не спростовує. За встановленої попередньої домовленості та узгодженості дій співучасників для кваліфікації вчиненого за ознакою попередньої змови групою осіб не вимагається, щоб кожен із них особисто виконав усі дії, які утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові № 754/14360/20 від 07.06.2022 р., відповідно до якої при вчиненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб технічний розподіл ролей між співучасниками не має значення за умови виконання ними узгоджених дій, спрямованих на досягнення спільного злочинного результату.

Щодо доводів захисника про невірно визначеного власника майна за епізодом викрадення майна в квартирі де мешкав ОСОБА_45 , то допитаний у судовому засіданні ОСОБА_45 повідомив про обставини виявлення крадіжки, перелік та індивідуальні ознаки викраденого майна, пояснив, що його батьки, яким належали речі, на той час проживали у Польщі, а також упізнав частину майна, яке повернуто після його виявлення під час обшуку квартири за місцем мешкання обвинувачених. Його показання узгоджуються з протоколом огляду місця події від 11.08.2021 р., даними про виявлення стороннього фрагмента металу в серцевині замка та матеріалами щодо вилучення і повернення частини викрадених речей. А тому в цій частині, доводи сторони захисту не нівелюють доказового значення інших належних і допустимих доказів, якими підтверджуються як сам факт крадіжки, так і причетність до неї ОСОБА_9 .

Не заслуговують на увагу й доводи захисту про недопустимість доказів у зв`язку з відсутністю окремих витягів з ЄРДР щодо об`єднання кримінальних проваджень.

Як установлено судом першої інстанції, стороною обвинувачення надані витяги з ЄРДР щодо відповідних кримінальних проваджень, а також постанови прокурора від 26.10.2021 р. та 23.11.2021 р. про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження. Внесення відповідних відомостей до реєстру підтверджено й наданими стороною обвинувачення даними інформаційної системи ЄРДР.

При цьому відповідно до ст. 217 КПК України саме постанова прокурора є процесуальним рішенням, яким вирішується питання про об`єднання матеріалів досудових розслідувань. Витяг з ЄРДР такого процесуального рішення не замінює та сам по собі не є процесуальним джерелом доказів винуватості особи.

Аналогічний підхід висловлений Касаційним кримінальним судом у постанові від 02.04.2026 р. у справі № 676/1013/23, де зазначено, що витяг з ЄРДР слугує для підтвердження фіксації відповідних відомостей у Реєстрі, тоді як постанови про визначення прокурорів та інші процесуальні рішення підтверджують законність здійснення провадження уповноваженими суб`єктами.

Безпідставними є й доводи захисників про відсутність у прокурора ОСОБА_46 повноважень на прийняття рішення про об`єднання кримінальних проваджень.

Із досліджених судом першої інстанції постанов про визначення та зміну групи прокурорів установлено, що ОСОБА_47 включений до групи прокурорів 25.10.2021 р., тобто до прийняття ним 26.10.2021 р. першої постанови про об`єднання кримінальних проваджень.

Окремі технічні неточності у датах процесуальних документів, на які посилається сторона захисту, за відсутності сумніву щодо фактичного визначення прокурора у кримінальному провадженні, не свідчать про здійснення процесуального керівництва неуповноваженою особою та не тягнуть автоматичної недопустимості зібраних доказів.

Так Верховний Суд у постанові № 344/12022/18 від 10.04.2024 р. зазначив, що помилкова дата у постанові прокурора сама по собі не зумовлює нечинності процесуального документа; там же Верховний Суд вказав, що ст. 217 КПК України не потребує повторного визначення прокурора після об`єднання, якщо його повноваження вже були визначені.

Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про недоведеність вартості викраденого майна у зв`язку з відсутністю висновків судових товарознавчих експертиз щодо кожного викраденого предмету.

Апеляційний суд враховує, що Законом України від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., змінено положення ст. 51 КУпАП щодо розміру дрібного викрадення чужого майна. Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2024 р. у справі № 278/1566/21, зазначені зміни мають зворотну дію в часі, а у 2021 році кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України наставала за умови, що вартість викраденого майна перевищувала 2 270 грн.

Разом з тим, за змістом п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України обов`язок забезпечити проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків виникає, зокрема, якщо потерпілий не може визначити їх розмір та не надав документа, який його підтверджує.

Матеріалами даного кримінального провадження підтверджується, що за кожним із епізодів пред`явленого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 обвинувачення потерпілими визначений розмір заподіяної майнової шкоди, який перевищує граничний розмір у 2 270 грн.

Щодо доводів захисника ОСОБА_8 про порушення права ОСОБА_7 на захист під час досудового розслідування, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження 26.10.2021 р. ОСОБА_7 звернулась з відповідною заявою про залучення їй захисника, проте будь-які слідчі чи розшукові дії, спрямовані на одержання доказів, результати яких у подальшому були б використані судом на підтвердження її винуватості, після 26.10.2026 р. не проводились.

Під час судового розгляду за заявою ОСОБА_7 , їй залучено захисника, який мав можливість ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, досліджувати та оспорювати докази сторони обвинувачення, ставити питання учасникам провадження, заявляти клопотання та реалізовувати обрану позицію захисту. Отже, наведене не свідчить про порушення права ОСОБА_7 на захист, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у справі № 359/10291/19 від 20.11.2023 р., згідно яким не будь-яке формальне недотримання процесуального порядку автоматично робить доказ недопустимим, потрібно оцінити, чи звузило таке порушення конституційне/конвенційне право особи і який зв`язок воно має з отриманням конкретного доказу.

Посилання захисника на сімейний стан ОСОБА_9 , наявність у нього малолітньої дитини, часткове відшкодування шкоди та надані медичні документи не спростовують висновків суду щодо доведеності його винуватості. Наведені обставини за своїм змістом стосуються насамперед даних про особу обвинуваченого та індивідуалізації покарання, тоді як апеляційна скарга захисника у цій частині спрямована на скасування обвинувального вироку з мотивів недоведеності винуватості.

Отже, як убачається з вироку, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, надав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України поза розумним сумнівом, з чим погоджується і апеляційний суд.

За наведеного, підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України з мотивів, викладених в апеляційних скаргах захисників, апеляційний суд не вбачає, апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.

Стосовно інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, апеляційний суд доходить наступного.

Органом досудового розслідування, ОСОБА_9 обвинувачується у тому що, він у невстановлений в ході судового розгляду день та час, за невстановлених обставин, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, в невстановленій в ході слідства масі, але не менше ніж 26,274 грами (в перерахунку на суху речовину), які став незаконно зберігати без мети збуту для власного вживання за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

19.10.2021 р. в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні кухні виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 17,499 грами (в перерахунку на суху речовину), також, на балконі у скляній банці виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 8,775 грами (в перерахунку на суху речовину), який ОСОБА_9 незаконно зберігав за місцем проживання без мети збуту.

З досліджених апеляційним судом доказів вбачається, що за даними протоколу обшуку в невідкладному випадку від 19.10.2021 р., в ході обшуку, окрім іншого виявлено та вилучено речовину рослинного походження ззовні схожу на канабіс, яку упаковано до сейф пакету№ 7124270;

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.10.2021р. наданий дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_15 , в якій проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_18 .

За змістом висновку експерта № СЕ-19/115-21/14826-НЗПРАП від 11.11.2021 р., надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження яка вилучена 19.10.2021 р. в ході обшуку за адресою АДРЕСА_15 , відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, масою в перерахунку на висушену речовину – 26,274 г.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 визнав свою провину за ч. 1 ст. 309 КК України, не заперечував обставин незаконного зберігання наркотичного засобу, за місцем мешкання.

Разом з тим, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України є кримінальним проступком, за який передбачене найсуворіше покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років.

Апеляційний суд враховує, що за ч. 1 ст. 309 КК України, зберігання наркотичних засобів є триваючим кримінальним правопорушенням, і його незаконне зберігання фактично завершується у момент його вилучення, саме з цього моменту обчислюється давність.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Отже, дослідженими в ході апеляційного розгляду доказами, встановлено, що в даному випадку, незаконне зберігання наркотичного засобу припинено 19.10.2021 р. у зв`язку з його вилученням у обвинуваченого ОСОБА_9 за місцем мешкання під час обшуку, а відтактрирічний строк, визначений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, сплив 19.10.2024 р.

Вирок щодо ОСОБА_9 у частині обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України не набрав законної сили внаслідок його апеляційного оскарження прокурором, ОСОБА_9 продовжує перебувати у процесуальному статусі обвинуваченого та вправі заявити клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 заявив таке клопотання, підтвердив свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави та зазначив, що розуміє правові наслідки закриття кримінального провадження.

Отже, з огляду на наявність клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про його звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, апеляційний суд не вбачає достатніх правових підстав для продовження апеляційного розгляду апеляційної скарги прокурора, оскільки закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов`язком, а не правом суду.

Заявляючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, обвинувачений ОСОБА_9 надав свою згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави та наполягав на його невідкладному розгляді, незважаючи на те, що вказана підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.

Згідно з приписами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як прямо передбачено у ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 309 КК України, вчинено 19.10.2021 р.

Тобто з дня вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення і до цього часу, враховуючи ту обставину, що вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2023 року не набрав законної сили, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, оскільки він не тільки надав свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності, за вказаною статтею у зв`язку із закінченням строків давності, а й заявив відповідне клопотання, яке, відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, має бути розглянуто невідкладно.

Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_9 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, апеляційним судом не встановлено, принаймні прокурором таких даних не наведено.

Отже, клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про його звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття з цих підстав кримінального провадження за ч. 1 ст. 309 КК України підлягає задоволенню, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та не суперечить даним, які наявні у матеріалах кримінального провадження № 12021152040000016.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню частково, як така що містила вимогу про скасування вироку суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок, а будь-яке інше рішення приймає у формі ухвали.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

У цьому кримінальному провадженні прокурором оскаржено вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2023 року в частині виправдання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України та порушено питання про його скасування в цій частині, тобто про прийняття рішення, яке за своїм характером спрямоване на зміну правового становища виправданого.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_9 , скориставшись передбаченим законом правом, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та про закриття кримінального провадження, зазначивши про свою згоду на застосування до нього зазначеної нереабілітуючої підстави.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України. Водночас, з огляду на заявлене самим обвинуваченим клопотання та сплив передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строку давності, кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю зі звільненням ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності.

При цьому прийняте щодо ОСОБА_9 рішення за своїми правовими наслідками відрізняється від залишення в силі виправдувального вироку, оскільки виправдання є реабілітуючим рішенням, тоді як звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності з наступним закриттям кримінального провадження здійснюється з нереабілітуючої підстави та допускається лише за згодою обвинуваченого.

Отже, з урахуванням того, що за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу прокурора, скасовує виправдувальний вирок щодо ОСОБА_9 у відповідній частині та змінює його правове становище порівняно з установленим судом першої інстанції, апеляційний суддів вважає, що результати апеляційного перегляду у цьому кримінальному провадженні підлягають оформленню судовим рішенням у формі вироку.

Водночас Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.11.2019 р. у справі № 128/2455/15-к звернула увагу на особливості форми судового рішення у багатоепізодних кримінальних провадженнях або провадженнях щодо кількох осіб, коли за наслідками апеляційного перегляду характер прийнятих щодо них рішень є різним. Верховний Суд виходив із необхідності застосування положень ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст. 418 та ч. 1 ст. 420 КПК України з урахуванням характеру рішення, яке приймається стосовно кожної особи.

Разом з тим у зазначеній постанові Об`єднана палата залишила без зміни судове рішення апеляційного суду, оформлене одним вироком щодо кількох осіб, попри те, що щодо однієї з них характер прийнятого рішення не вимагав постановлення вироку, зазначивши, що сама по собі така форма судового рішення за відсутності фактичного погіршення становища цієї особи не становила істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України.

З огляду на те, що у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд приймає рішення про скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_9 , тоді як вирок щодо ОСОБА_7 за результатами апеляційного перегляду залишається без змін, апеляційний суд вважає за можливе викласти результати апеляційного розгляду щодо обох обвинувачених в одному процесуальному документі у формі вироку.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 376, 284, 405, 407, 417, 418, 419, 420 КПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_7 – ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 – ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_6 задовольнити частково.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України – задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2023 року відносно ОСОБА_9 скасувати в частині його виправдання за ч. 1 ст. 309 КК України.

В порядку ст. 404 КПК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, ОСОБА_9 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В іншій частині вирок відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_9 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3