Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №488/4685/25 — Миколаївський апеляційний суд

02.10.26

33/812/266/26

Єдиний унікальний номер судової справи 488/4685/25

Номер провадження 33/812/266/26 Головуючий у місцевому суді: Головіна Т.М.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Толпекіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Толпекіна Андрія Анатолійовича, на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489248, який надійшов на розгляд до Корабельного районного суду міста Миколаєва та був складений 20 жовтня 2025 року зазначено, що 20 жовтня 2025 року о 21 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом – автомобілем марки і моделі Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському, №305 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Приймаючи постанову суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із судовим рішенням, 03 червня 2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат Толпекін А.А., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Толпекін А.А. вказував, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про виклик та допит у судовому засіданні поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення та проводили процедуру огляду ОСОБА_2 , чим грубо були порушені права ОСОБА_2 на захист, принцип змагальності сторін, права допиту свідків обвинувачення, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.272 КУпАП.

Зазначено, що поліцейські, які складали протокол відносно ОСОБА_2 та проводили її огляд, є ключовими свідками обвинувачення, без їх допиту неможливо дослідити, зокрема:

чи правильно роз`яснювалися ОСОБА_2 її права, процедура огляду та наслідки відмови від огляду;

з яких саме мотивів та яким чином інспектор постійно повторював, що ОСОБА_2 «має право відмовитися», формуючи у неї хибне уявлення про природу її дій; чи проводилися спроби спонукання ОСОБА_2 до відмови, тиск, погрози, обіцянки;

чи правильно інспектор реєстрував видихання повітря у газоаналізаторі Drager та чи мали місце технічні проблеми з приладом;

чи була ОСОБА_2 фактично запрошена до медичного закладу для огляду лікарем, чи розмова відбулася виключно у службовому автомобілі;

з яких підстав поліцейські зробили висновок про наявність у водія саме «різкого запаху алкоголю», «порушення мови» та «порушення координації рухів», коли відеозапис цього об`єктивно не підтверджує.

Також зазначено, що оскаржувана постанова винесена суддею Головіною Т.М., яка усього за шість місяців до цього у справі з аналогічними фактичними обставинами визнала наявність провокацій з боку поліцейських та закрила провадження в справі (справа №488/4099/25), що є кричущим прикладом подвійних стандартів у застосуванні норм права, що порушує принцип юридичної визначеності, принцип рівності всіх перед законом (ст.24 Конституції України ), а також підриває довіру до судової влади.

Вказано, що висновок суду про те, що поліцейські «лише пасивно фіксували розвиток подій на місце події» та «не спонукали водія до відмови від проходження огляду» - категорично не відповідає дійсності та об`єктивному змісту відеозапису.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що працівники поліції протягом тривалого часу неодноразово, методично та цілеспрямовано роз`яснювали ОСОБА_2 її право відмовитися від проходження огляду замість того, щоб чітко та однозначно роз`яснити їй передбачений п.2.5 ПДР обов`язок пройти такий огляд на вимогу поліцейського.

Як зафіксовано на відеозаписі, поліцейські фразами «ви маєте право відмовитися», «можете відмовитися», «вирішуйте самі» - фактично переконували ОСОБА_2 у наявності у неї права на відмову, хоча такого права у водія за чинним законодавством не існує. Більш того, ст.130 КУпАП прямо встановлює адміністративну відповідальність за таку відмову.

Таке роз`яснення прав сформувало у ОСОБА_2 хибне уявлення про правову природу її поведінки – вона не усвідомлювала, що так звана відмова є правопорушенням та сприймала її, як реалізацію свого права. Саме це є класичним проявом провокації правопорушення.

Звернуто увагу на те, що висновок районного суду про те, що ОСОБА_2 нібито відмовилася від проходження огляду у медичному закладі не відповідає вимогам Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103.

Як вбачається з відеозапису ОСОБА_2 фактично не була запрошена до медичного закладу та лікаря-нарколога. Усі дії – складання акту, направлення, нібито «з`ясування» відмови – відбувалися виключно у службовому автомобілі поліції на території біля медичного закладу. Лікар, який мав би провести огляд, у відеозаписі взагалі не присутній.

Також вказано, що зі змісту відеозапису не вбачається жодних, об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 .

Зазначено, що районний суд грубо порушив принципи презумпції невинуватості та стандарту доказування «поза розумним сумнівом». У справі сторона обвинувачення (працівники поліції) не довела поза розумним сумнівом наявність складу адміністративного правопорушення, оскільки:

існують обґрунтовані сумніви щодо наявності у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння;

існують обґрунтовані сумніви щодо добровільності її «відмови» від огляду;

існують обґрунтовані сумніви щодо дотримання поліцейськими процедури огляду та фіксації відмови;

існують обґрунтовані сумніви щодо відсутності провокації з боку поліцейських.

Суд першої інстанції фактично проігнорував кваліфікацію провадження за ч.1 ст.130 КУпАП, як кримінального обвинувачення у розумінні ст.6 Конвенції.

В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Толпекін А.А., апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Також в судовому засіданні апеляційної інстанції, адвокат Толпекін А.А. звертав увагу на те, що з урахуванням того, що у ОСОБА_1 , за станом здоров`я, не виходило видихнути достатньо повітря, працівники поліції могли застосувати не автоматичний, а ручний режим, який передбачений інструкцією до Drager Alcotest 7510, але вказаного не зробили, чим порушили сам порядок проходження огляду на стан сп`яніння.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Толпекіна А.А., дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ч.ч.2,3,5,6 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі – Порядок).

Відповідно до п.п.2,3,4,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наявності чи відсутності стану сп`яніння;

- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489248, який був складений 20 жовтня 2025 року зазначено, що 20 жовтня 2025 року о 21 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом – автомобілем марки і моделі Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському, біля будинку №305 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР

Дії ОСОБА_2 , кваліфіковані поліцейськими за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водію ОСОБА_2 , роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Вказаний протокол водій ОСОБА_2 , підписала без зауважень.

Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.

Отже, вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Матеріали даного провадження містять відеозапис події, який є доказом у справі, та який підтверджує обставини справи, які зафіксовані в протоколі про адміністративні правопорушення.

Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 було зупинено за порушення ПДР поліцейським. Так, підійшовши до транспортного засобу, ОСОБА_2 , як водію транспортного засобу, було повідомлено причини зупинки, оскільки вона допустила порушення вимог ПДР. В подальшому, під час розмови також повідомлено, що поліцейський вбачає в неї ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. Одночасно було роз`яснено, що у разі відмови від проходження такого огляду відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та роз`яснено права у відповідності до вимог ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України. На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 спочатку погоджується на проходження огляду. Поліцейський роз`яснює ОСОБА_2 як технічно правильно потрібно проходити огляд. Після декілька спроб ОСОБА_2 пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 не вдалося та результати огляду не отримано через неправильне здійснення ОСОБА_2 необхідного видиху повітря, про що поліцейським неодноразово їй зауважено. Поліцейський зазначає, що прилад працює технічно справно та, що весь цей час водій неправильно видихає повітря (не в повній мірі) під час застосування прибору; роз`яснює, що такі її дії будуть розцінені, як відмова від проходження огляду. Водію ОСОБА_2 надано можливість повторно пройти огляд за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510. Результати огляду не отримано, внаслідок того, як зауважив поліцейський, що ОСОБА_2 не забезпечує видих повітря. Поліцейським пропонується ОСОБА_2 пройти огляд у закладі охорони; роз`яснено, що на місці вона не пройшла огляд. Через неоднозначні відповіді ОСОБА_2 на запитання співробітників поліції, в черговий раз їй поліцейським роз`яснено причину зупинки її автомобіля, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння при спілкуванні, ще раз роз`яснено її право пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager на місці зупинки або у медичному закладі, та що у разі відмови від проходження такого огляду відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130КУпАП, роз`яснено також її права. ОСОБА_2 знову погоджується пройти огляд на місці. Результати не отримано через нездійснення ОСОБА_2 повного видиху повітря. В подальшому, водій погоджується проходити огляд у закладі охорони. Учасники огляду приїхали до медичного закладу. Співробітниками поліції у службовому автомобілі були складені акт та направлення на огляд, після чого ОСОБА_2 повідомила, що відмовляється від проходження огляду у лікарні. Поліцейський ще раз у неї запитує, чи відмовляється вона проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікарні, ОСОБА_2 відповідає категорично. Учасники сідають в службовий автомобіль для слідування до місця зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 та складання адміністративних матеріалів. В автомобілі поліцейський ще раз питає ОСОБА_2 , чи дійсно вона відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що остання в стверджувальній формі відмовилась. Поліцейський повідомив, що відносно неї буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, волевиявлення ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.

При цьому, з відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_2 до відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що у водія ОСОБА_2 після роз`яснення поліцейським порядку проходження огляду та можливих наслідків такого огляду, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо вона вважала, що не має ознак алкогольного сп`яніння, або відмовитися від проходження огляду.

При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до вимог п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, відеозапис події містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_2 і поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно з положеннями ст.251 КУпАП.

Більш того, інформація з відеозапису є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не містять матеріали справи також доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати усвідомлений ОСОБА_2 факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Посилання захисника на те, що зазначені в протоколі ознаки алкогольного сп`яніння, які нібито були виявлені у водія, ніяким чином працівниками поліції виявлено та перевірено не було, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з того, що водій, відносно якого у поліцейського є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, аналізуючи вищевикладене та на переконання апеляційного суду, у даній справі є достатнім: розуміння водія ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР; роз`яснення останній підозр щодо її можливого стану сп`яніння (зазначення ознак такого стану); вимога поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, як такого; роз`яснення поліцейським водієві наслідків про проходження або відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння; визначення водієм, для себе самого та за своїм розумінням, відповідної поведінки, яка є адекватною у відповідь на вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння, та яка поза розумним сумнівом надає розуміння того, що це остаточне рішення прийнято ОСОБА_1 особисто за виниклих обставин, і під цим рішенням не має місце бажання водія пройти огляд в інший спосіб.

За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Посилання адвоката Толпекіна А.А. в судовому засіданні апеляційного суду на Інструкцію з експлуатації Drager Alcotest 7510 також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, не передбачено обов`язку поліцейського застосовувати ручний чи пасивний режим роботи спеціального технічного засобу. При цьому сама Інструкція з експлуатації приладу також не містить положень про безумовний обов`язок поліцейського застосовувати ручний режим у разі неможливості отримання належного зразка повітря, а лише описує технічну можливість використання такого режиму.

Посилання ж на Інструкцію виробника приладу свідчить лише про наявність такої технічної можливості приладу, але не встановлює імперативного обов`язку поліцейського використовувати зазначений режим у кожному випадку неможливості отримання належного зразка повітря. Отже, незастосування ручного режиму саме по собі не свідчить про порушення встановленого законом порядку проведення огляду.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що водій про неможливість пройти огляд на місці зупинки за станом здоров`я працівників поліції не повідомляла, отже останні правомірно визнали таку поведінку водія, як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги, що згідно з відеозаписом у водія немає жодних ознак сп`яніння, крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення встановлено відсутність встановлених поліцейськими ознак сп`яніння в останнього, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, так як з відеозапису вбачається, що поліцейський повідомляє водія про різкий запах алкоголю з порожнини рота, що зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння водія.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що висловлення підозри щодо знаходження водія у стані сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Також не заслуговують на увагу суду через їх безпідставність, твердження адвоката Толпекіна А.А. про те, що відмова водія ОСОБА_2 була не вільною, а висловленою нею внаслідок провокацій з боку працівників поліції, які вмовляли водія відмовитися від проходження огляду. Вказані твердження жодними доказами не підтверджено, натомість відеозапис, наявний в матеріалах справи, не містить даних про перевищення працівниками поліції своїх повноважень.

Щодо доводив захисника про безпідставну та необґрунтовану відмову стороні захисту у задоволенні клопотання про виклик та допит у судовому засіданні поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення та проводили процедуру огляду, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку поліцейський не є свідком подій, а є особою уповноваженою Державою на складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Толпекіна А.А. законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнівів щодо наявності в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не викликають.

В рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_2 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

За такого, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У цій справі належними та допустимими доказами доведено факти керування ОСОБА_2 транспортним засобом та її відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_2 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.

Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_2 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Щодо доповнень до апеляційної скарги, які надійшли 01 липня 2026 року, 08 вересня 2026 року безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Толпекіна А.А., то слід зазначити наступне.

Положеннями ч.2 ст.7, ч.3 ст.8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

За змістом ч.ч.2,3 ст.294 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не клопоче про поновлення цього строку. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Виходячи із положень норми ст.294 КУпАП законом не передбачено подачі доповненої апеляційної скарги під час апеляційного оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративне правопорушення. Оскарження постанови має відбутись протягом десяти днів з дня винесення оскаржуваної постанови.

Між тим захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, після своєчасного оскарження постанови районного суду у встановленому законом порядку, поза межами строку на апеляційне оскарження подано доповнення до апеляційної скарги, подача яких не передбачена положеннями ст.294КУпАП, та які подані ним безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порушення вимог ст.294 КУпАП.

За наведеного, доповнення до апеляційної скарги захисника – адвоката Толпекіна А.А. на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року, підлягають поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст.283,294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Доповнення до апеляційної скарги, подані захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокатом Толпекіним Андрієм Анатолійовичем на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Толпекіна Андрія Анатолійовича – залишити без задоволення.

Постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2026 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Серебрякова