Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №487/3417/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.09.26

22-ц/812/1729/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/3417/26

Номер провадження 22-ц/812/1729/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», подану в його інтересах адвокатом Пивоваровим Володимиром Івановичем

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді - Лагоди А.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (надалі - ТОВ «Укрдебт Плюс») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и л а:

04 травня 2026 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ « УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11075513000 за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 27850 доларів США та зобов`язався його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших платежів.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 10 листопада 2006 між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договори поруки, за умовами якого за неналежно виконання зобов`язань позичальником умов кредитного договору останні несуть солідарну відповідальність.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року у цивільній справі №2-1344/2010 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованість за договором №11075513000 в розмірі 175 129,22грн, судовий збір по 566,67 грн з кожного та по 83,34 грн з кожного витрати на ІТЗ розгляду справи.

08 грудня 2011 року між ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ « УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за договором №11075513000 від 10 листопада 2006 року та договорами поруки.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2013року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні № 24273136 від 08 лютого 2011 року відкритого Заводським відділом ДВС ММУЮ на підставі виконавчого листа №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року.

Також, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва суду від 13 грудня 2016 року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11075513000 у розмірі 175 129,22 грн, судовий збір у розмірі 566,67 грн витрати з оплати ІТЗ розгляду справи у розмірі 83,34 грн.

Крім того, ухвалою суду від 13 грудня 2016 року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1344/2010 від 29.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11075513000 у розмірі 175129,22 грн, судовий збір у розмірі 566,67грн, витрати з оплати ІТЗ розгляду справи у розмірі 83,34грн.

14 квітня 2020 року відбувся відкритий електронний аукціон (торги) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договорами, за результатами якого було визначено переможця електронного аукціону з продажу вказаного лоту - ТОВ «Укрдебт Плюс», про що складено Протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-24-000001-b від 14.04.2020 року.

За результатами проведеного аукціону між АТ «Дельта Банк» та переможцем торгів - ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено Договір № 2245/К відступлення прав вимоги за умовами якого Продавець - АТ «Дельта Банк» відступив Новому кредитору - ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, сплативши Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (пункт 1), в тому числі, право вимоги за кредитним договором та договором поруки, укладеними між АКІБ « УкрСиббанку» та відповідачами.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2020 року замінено сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» у справі №2-1344/2010 за позовом ПАТ « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Посилаючись на те, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості виконане лише 15 квітня 2026 року, позивач просив суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачів за період 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року включно 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 48042,68 грн та судові витрати.

28 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву у якому просила відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що відносно ОСОБА_1 29 грудня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконання рішення суду ОСОБА_3 . Отже, рішення суду виконано майже 8 років назад, відсутній предмет позову. Позовні вимоги пред`явлено до неналежних відповідачів, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не мають юридичного обов`язку їх виконання, у зв`язку з раніше фактичним виконанням, наголошується про солідарний обов`язок за рішенням суду. Позивачем здійснено розрахунок в період з 01 січня 2018 року по 14 квітня 2026 року, тобто за повторне виконання рішення суду виключно ОСОБА_2 при повному виконанню рішення ОСОБА_3

01 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник вважає, що викладені відповідачкою доводи є безпідставними та не спростовують заявленого позову, оскільки твердження про те, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року було повністю виконано у листопаді-грудні 2018 року, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Жодної заяви стягувача про повне виконання рішення суду, жодних платіжних документів, банківських виписок, квитанцій, меморіальних ордерів чи інших належних та допустимих доказів фактичного погашення заборгованості відповідачкою до суду не надано. Вказує, що остаточне погашення основної заборгованості відбулося лише 15 квітня 2026 року шляхом сплати 49 169,11 грн, після чого сума, визначена рішенням суду від 10 березня 2010 року, була погашена повністю. Матеріали справи свідчать про відсутність належних доказів виконання рішення суду у 2018 році та підтверджують, що зобов`язання боржників залишалося невиконаним до 15 квітня 2026 року, а тому позовні вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» є законними та обґрунтованими. Перебіг позовної давності у даних правовідносинах тривав до 02 квітня 2020 року, після чого був зупинений законом на період карантину і воєнного стану та відновився лише з 04 вересня 2025 року. Таким чином, період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року відповідно до закону не підлягає врахуванню при обчисленні позовної давності. З огляду на зупинення перебігу позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, а також з метою дотримання загального трирічного строку позовної давності після його відновлення з 04 вересня 2025 року, позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 01 січня 2018 року по 23 лютого 2022 року включно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не спростовано виконання рішення суду в повному обсязі солідарним боржником ОСОБА_3 та вчинення дій з оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року, починаючи з 13 травня 2020 року, а відтак у задоволені позові слід відмовити за необґрунтованістю.

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Укрдебт Плюс», в інтересах якого діє адвокат Пивоваров подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин справи, просило його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що жодної заяви стягувача про повне виконання рішення суду, жодних платіжних документів, банківських виписок, квитанцій, меморіальних ордерів чи інших належних та допустимих доказів фактичного погашення заборгованості відповідачами не надано.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ « УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11075513000 за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 27850 доларів США та зобов`язався його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом, інших платежів.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 10 листопада 2006 між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого за неналежно виконання зобов`язань позичальником умов кредитного договору останні несуть солідарну відповідальність.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року у цивільній справі №2-1344/2010 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованість за договором №11075513000 в розмірі 175 129,22 грн, судовий збір по 566,67 грн з кожного та по 83,34 грн з кожного витрати на ІТЗ розгляду справи.

08 грудня 2011 року між ПАТ « УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ « УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за договором №11075513000 від 10 листопада 2006 року та договорами поруки.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2013року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні № 24273136 від 08 лютого 2011 року відкритого Заводським відділом ДВС ММУЮ на підставі виконавчого листа №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року.

Також, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва суду від 13 грудня 2016 року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11075513000 у розмірі 175 129,22 грн, судовий збір у розмірі 566,67 грн. витрати з оплати ІТЗ розгляду справи у розмірі 83,34грн.

Крім того, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року замінено стягувача ПАТ « УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11075513000 у розмірі 175129,22 грн, судовий збір у розмірі 566,67 грн, витрати з оплати ІТЗ розгляду справи у розмірі 83,34 грн.

14 квітня 2020 року відбувся відкритий електронний аукціон (торги) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договорами, за результатами якого було визначено переможця електронного аукціону з продажу вказаного лоту - ТОВ «Укрдебт Плюс», про що складено Протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-03-24-000001-b від 14 квітня 2020 року.

За результатами проведеного аукціону між АТ «Дельта Банк» та переможцем торгів - ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено Договір № 2245/К відступлення прав вимоги, за умовами якого Продавець - АТ «Дельта Банк» відступив Новому кредитору - ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, сплативши Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (пункт 1), в тому числі, право вимоги за кредитним договором та договором поруки, укладеними між АКІБ « УкрСиббанку» та відповідачами.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2020 року замінено сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» у справі №2-1344/2010 за позовом ПАТ « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано виконання рішення суду в повному обсязі солідарним боржником ОСОБА_3 у листопаді 2018 року та вчинення дій з оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 листопада 2018 року, починаючи з 13 травня 2020 року.

Між тим, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можливо.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження № 14?591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року у цивільній справі №2-1344/2010 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованість за договором №11075513000 в розмірі 175 129,22 грн, судовий збір по 566,67 грн з кожного та по 83,34 грн з кожного витрати на ІТЗ розгляду справи.

Отже, вказаним судовим рішенням у справі №2-816/2011 підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед Банком у розмірі 175129,22 грн та його порушення.

Як встановлено судом, за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП відносно боржника ОСОБА_1 за № АСВП - 27351408, дата відкриття - 05 липня 2011 року, стягувач АТ « УкрСиббанк», стан виконавчого провадження - завершено; боржника ОСОБА_2 за № АСВП - 59765801, дата відкриття 09 серпня 2019 року, стягувач ТОВ «Укрдебт плюс», стан виконавчого провадження - завершено; боржника ОСОБА_3 за № АСВП - 24276201, дата відкриття 10 липня 2011 року, стягувач ПАТ «Дельта Банк», стан виконавчого провадження - завершено.

Як на підтвердження виконання рішення суду, позивачем надано: квитанцію №30359159 від 31 грудня 2013 року за якою сплачено 350 доларів США еквівалент 2797,55 грн з призначенням платежу погашення кредитної заборгованості згідно договору №11075513000 від 10 листопада 2006 року; квитанцію від 29 квітня 2014 року №34933457 на 200 доларів США еквівалент 2271,45 грн; виписку з рахунку приватного клієнта №090000-2026/0325 розрахунковий з 02 вересня 2019 року по 25 березня 2026 року, одержувач ОСОБА_2 11 жовтня 2019 року сплачено 44,32 грн з призначенням платежу часткове погашення боргу з ОСОБА_2 зг.в/л №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року, Заводський р/с м. Миколаєва, зг.п/в №59765801 від 27 вересня 2019 року, виписку з рахунку приватного клієнта №090000-2026/0325 розрахунковий з 11 жовтня 2019 року по 11 жовтня 2019 року, одержувач ОСОБА_2 11.10.2019 сплачено 9 068,99 грн з призначенням платежу часткове погашення боргу з ОСОБА_2 зг.в/л №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року, Заводський р/с м. Миколаєва, зг.п/в №59765801 від 27 вересня 2019 року; акт про реалізацію предмета іпотеки у в/п №59765801 від 20 березня 2020 року в якому зазначено ціну продажу предмета іпотеки 130 050 грн яка перерахована 25 лютого 2020 року. Позивач зазначає суму 111 882,12 грн; квитанцію до платіжної інструкції від 15 квітня 2026 року №77Т005Е6А сплачено 49169,11 грн, платник ОСОБА_2 , призначення платежу стягнення залишку боргу на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року по справі №2-1344/2010.

19 листопада 2018 року головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №24276201 з примусового виконання в/листа №2-1344 від 29 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11075513000 від 10 листопада 2006 року в розмірі 175129,22 грн, державне мито у сумі 566,67 грн з кожного та по 83,34 грн з кожного витрати на ІТЗ відносно боржника ОСОБА_3 , стягувач ПАТ «Дельта банк» на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням 16 листопада 2018 року заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі.

29 грудня 2018 року головним державним виконавцем Заводського відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №24272863 від 29 грудня 2018 року з примусового виконання в/листа №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ « УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11075513000 від 10 листопада 2006 року в розмірі 175129,22 грн, державне мито у сумі 566,67 грн з кожного та по 83,34 грн з кожного витрати на ІТЗ відносно боржника ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст. ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаній постанові зазначено про те, що згідно заяви АТ « УкрСиббанк» боржником ОСОБА_3 , яка є солідарщиком за вказаним рішенням, рішення суду виконано в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.

Постановою головного державного виконавця Заводського відділу ДВС від 26 червня 2019 року виконавчий лист №2-1344 від 29 грудня 2010 року відносно боржника ОСОБА_2 повернуто стягувачу ПАТ «Дельта банк» на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

05 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року відносно боржника ОСОБА_2 повернуто стягувачу ТОВ «Укрдебт Плюс» на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, наведене свідчить про те, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2010 року на підставі якого було видано виконавчі листи №2-1344/2010 від 29 грудня 2010 року було виконано в повному обсязі ОСОБА_3 до 16 листопада 2018 року (дата надходження заяви стягувача ПАТ «Дельта Банк»).

За такого, передбачені ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню з 01 січня 2018 року до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання - 16 листопада 2018 року, оскільки до позивача перейшло право вимоги до відповідачів первісного кредитора.

Суд першої інстанції вказаних висновків не врахував та дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Пред`являючи позов ТОВ «Укрдебт Плюс» для здійснення обчислення сум, визначених статтею 625 ЦК України позивачем зазначено суму боргу станом на 01 січня 2018 року 170 060, 22 грн, інших доказів щодо суми боргу за період з 01 січня 2018 року по 16 листопада 2018 року матеріли справи не містять.

За такого заборгованість, яка підлягає стягненню, з відповідачів на користь позивача становить 19 618,14 грн з яких: 4 472,82 грн - 3% річних (170 060,22 грн х 3% х 320 : 365) та 15 145,32 грн інфляційних втрат ( 170 060,22 грн х 108,90585692337% (індекс інфляції) /100% - 170 060,22 грн).

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.1.4, ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 19 618,14 грн з яких: 4 472,82 грн - 3% річних та 15 145,32 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Положеннями частини 1 та 2статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позов, який містить вимогу майнового характеру підлягає задоволенню на 40,83%, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути 2717,65 грн судового збору (1087,06 грн (2662,40 грн х 40,83%) за подання позову + 7 940,88 грн (3 993,60 грнх40,83%) за перегляд справи в апеляційній інстанції) : 3)) по 905,88 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», подану в його інтересах адвокатом Пивоваровим Володимиром Івановичем задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (ЄДРПОУ 43212924) 19 618,14 грн з яких: 4 472,82 грн - 3% річних та 15 145,32 грн інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» 2 717,65 грн судового збору по 905,88 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 02 жовтня 2026 року.