Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №127/13410/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13410/25

Провадження №11-кп/801/926/2026

Категорія: 341

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2026 року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020000000073 від 21.01.2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанівка Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , із середньою освітою, одруженого, українця, громадянина України, учасника бойових дій, раніше судимого

08.02.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 93 500 грн.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурорів : ОСОБА_6 , ОСОБА_8

обвинуваченого: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

У порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2022, п. 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, п. 1 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17.05.2022, п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 342/2022 від 17.05.2022, начальник контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_7 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 20.11.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_10 на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, а також «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, отримав від військових посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 персональну повістку про виклик до указаного центру з метою проходження військово-лікарської комісії щодо визначення придатності до військової служби та, за наявності підстав, подальшого здійснення мобілізації у команди для проходження військової служби у Збройних Силах України згідно до військово-облікової спеціальності.

В подальшому, у зв`язку з неявкою ОСОБА_10 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.11.2024 о 12:45 год., за електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 , ОСОБА_10 подано у розшук у Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Надалі, на початку січня 2025 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_12 з приводу надання юридичної допомоги щодо зняття із розшуку. Оскільки ОСОБА_12 є не компетентним у даних питаннях звернувся за юридичною допомогою до начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_12 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_7 та повідомив про бажання проконсультуватись з приводу того, яка є юридична відповідальність за неприбуття до військкомату для поновлення військово-облікових даних, на що ОСОБА_7 відповів, що потрібно зустрітись.

04.01.2025 приблизно о 20:00 год. по вул. Замостянська у м. Вінниці, навпроти стадіону «Локомотив», за попередньою домовленістю у телефонному режимі, ОСОБА_12 зустрівся з начальником контрольнотехнічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_7 , та, у ході розмови ОСОБА_12 звернувся за консультацією з приводу можливості офіційного зняття з розшуку військовозобов`язаного у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

У цей же час та місці, начальник контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_12 , що зможе допомогти зняти з розшуку військовозобов`язаного, лише при наданні неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Вважаючи дії начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 щодо надання неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США кримінально-протиправними, 27.01.2025 ОСОБА_12 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про залучення правоохоронними органами до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.

Так, внаслідок впливу сержанта ОСОБА_7 на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.02.2025 об 11:42 год. оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 скасовано порушення та знято з розшуку ОСОБА_10 у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Після чого, 29.02.2025 ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надіслав фотографію Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», на мобільний телефон ОСОБА_12 , у якій містились відомості, що ОСОБА_10 у розшуку не перебуває.

Тоді, ОСОБА_7 вказав ОСОБА_12 передати кошти своєму товаришу ОСОБА_14 на автозаправній станції «ОККО» за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17.

В подальшому, 01.03.2025 приблизно о 10:30 год. ОСОБА_12 , за домовленістю із сержантом ОСОБА_7 , надав ОСОБА_14 , від військовозобов`язаного ОСОБА_10 , шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США (частина з яких згідно до ст. 273 КПК України являються імітаційними засобами), що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 01.03.2025 становить 82 600 грн., за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо зняття з розшуку військовозобов`язаного ОСОБА_10 у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Після чого, 01.03.2025 о 10:37 год. начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 затримано правоохоронними органами згідно до ст. 208 КПК України, а предмет неправомірної вигоди вилучено, чим кримінально-протиправну діяльність останнього припинено.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого

ч.2 ст.369-2 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку.

Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведену експертизу на користь держави у сумі 4775, 40 грн.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2025 – скасовано.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2025 – скасовано.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк покарання строк тримання під вартою з моменту затримання, тобто з 01.03.2025 по 04.03.2025.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 242 240, 00 грн., яку внесено за обвинуваченого ОСОБА_7 – повернуто заставодавцю.

Вирішено долю речових доказів.

Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2026 року, ухвалити новий вирок ,яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 369-2 КК України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а саме ст. 75 КК України, оскільки згідно примітки до ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, а враховуючи те, що між прокурором та обвинуваченим угода про визнання винуватості не укладалася положення ст. 75 КК України застосуванню не підлягає.

Незважаючи на попереднє притягнення до кримінальної відповідальності та фактичне виконання призначеного судом покарання, ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив та вже на початку січня 2025 року, тобто через рік після постановлення попереднього обвинувального вироку, знову вчинив умисне корупційне кримінальне правопорушення, передбачене тією самою частиною та статтею КК України.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_7 раніше судимий саме за ч. 2 ст. 369-2 КК України, сам визнав вчинення злочину повторно обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, проте належної правової оцінки значенню цієї обставини при визначенні необхідності реального відбування покарання суд фактично не надав.

Поряд з цим, обґрунтовуючи можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, суд послався на його щире каяття, поведінку під час судового провадження, статус учасника бойових дій та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Однак зазначені позитивні дані про особу обвинуваченого не можуть нівелювати тієї визначальної обставини, що попереднє кримінальне покарання за тотожне корупційне кримінальне правопорушення не досягло своєї мети та запобігло вчиненню ОСОБА_15 нового кримінального не правопорушення.

Саме повторне вчинення ОСОБА_7 аналогічного корупційного кримінального правопорушення попереднього засудження переконливо свідчить про те, що застосований до нього раніше більш м`який захід кримінально-правового впливу не забезпечив його виправлення та спеціальної превенції.

Вінницький міський суд Вiнницької області, в ході розгляду кримінальної справи, визнавши обставини для застосування ст. ст. 75,76 КК України ухвалив, вирок, який не відповідає тяжкості скоєного злочину та призначеному покаранню, тому на підставі 409,413,414 КПК України, наявні підстави для перегляду в апеляційному порядку зі скасуванням у відповідній частині оскаржуваного вироку.

Заслухавши доповідача, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які просили задоволити апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_9 , який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 проведено в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Законом України «Про національне антикорупційне бюро України» №1698-VII від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 25 січня 2015 року, внесено зміни до ряду статей Кримінального кодексу України, якими встановлено обмеження щодо звільнення від кримінальної відповідальності, призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили корупційні кримінальні правопорушення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до приписів, що містяться в ч.1 ст.75 КК України, прямо заборонено застосування зазначеної правової пільги відносно осіб, засуджених за корупційні злочини.

Згідно примітки до ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 ,366-2, 366-3 цього Кодексу.

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2КК України одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, яке згідно з приміткою до ст. 45 КК є корупційним кримінальним правопорушенням.

У Постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 315/1314/18 Верховний Суд прямо констатував, що звільняючи особу від відбування покарання з випробування за корупційне кримінальне правопорушення на підставі статті 75 КК України, суди неправильно застосовують закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосовують закон, який не підлягає застосуванню. Ця заборона є абсолютною і не може бути нівельована судом через врахування пом`якшуючих обставин чи позитивних характеристик особи.

За таких обставин, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 , якого визнано винним у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, що є підставою для скасування вироку.

Внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність суд призначив покарання ОСОБА_7 , яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого через м”якість.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

Згідно ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції в дотримання вимог ст.50, ст. 65 КК України, керуючись роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує тяжкість кримінального правопорушення , яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, відноситься до корупційних злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України, однак належних висновків для себе не зробив, знову вчинив умисне корупційне кримінальне правопорушення, передбачене тією самою частиною та статтею КК України, є учасником бойових дій, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, обставину, що згідно ст. 66 КК України пом”якшує покарання щире каяття, обставину, що згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання вчинення злочину особою повторно, та вважає за доцільне визначити покарання у виді позбавлення волі, що буде відповідати принципам законності, обґрунтованості, індивідуалізації покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413 414,420 КПК України, суд апеляційної інстанції , -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2026 року скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок .

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 369-2 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання обвинуваченого ОСОБА_7 на виконання вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

На підставі ч.4 ст. 532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4