Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №130/2856/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/2856/26

Провадження № 33/801/1012/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., з участю секретаря судового засідання Кахно О.А., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , -

встановив:

Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції визнав встановленим, що 06 серпня 2026 року о 10 год 22 хв в м. Жмеринка по вул. Франка водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова. Від проходження медичного огляду в установленому законом порядку на стан сп`яніння у лікарняному закладі та на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився під безперервний відеозапис.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій зазначив, що 06 серпня 2026 року направлявся в лікарню і вимушено звернувся за лікарською допомогою на прийомний покій Жмеринської лікарні. Допомоги не отримав, а натомість чергова медична сестра викликала поліцію. Продовживши рух, був без причини зупинений працівниками поліції одразу на вулиці Франка. Причини зупинки на фото-доказах він не бачив. Обійшовши свій автомобіль звернув увагу працівників поліції, що покажчики повороту працюють і включені, ніякого різкого запаху та нечіткої мови в нього не було, був в змореному стані, викликаному його діагнозом. Не погоджуючись з працівниками поліції відійшов до перехрестя, щоб ще раз переконатись тому, що воно там є і які дорожні знаки розташовані на ньому. Коли повернувся, був повідомлений по відмову від проходження медичного огляду на місці. Коли повторно викликав працівників поліції за телефоном 112 та дочекався приїзду ще одного екіпажу не побачив ніяких змін та вчинків з боку працівників поліції. Стверджує, що від проходження огляду на місці та огляду в лікарні не відмовлявся – навпаки сам переконував. На його прохання викликати двох свідків, почув відмову і образи. Далі були забрані ключі від його автомобіля без його на те згоди, а його з речами просто залишили на місці зупинки в критичному стані. В подальшому автомобіль було евакуйовано.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній та просив її задовольнити. Пояснив, що у зв`язку з наявним важким захворюванням їхав у лікарню. Дорогою йому стало погано і він вирішив заїхати в Жмеринку за невідкладною допомогою. Йому там не було надано допомогу, а натомість медична сестра викликала працівників поліції, які зупинили його недалеко від лікарні на вул. Франка. Він вимагав пояснити йому причини зупинки і суть нібито допущеного порушення, але на пред`явленому відео нічого такого не бачив. Стверджує, що від проходження огляду не відмовлявся, а навпаки, викликав другий екіпаж, бо перший порушував його права.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, як ті, що досліджувались судом першої інстанції, так і надані апелянтом, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 788730 від 06.08.2026 року водій ОСОБА_1 о 10.22 год. того ж дня в м. Жмеринка по вул. Франко керував автомобілем марки ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння у лікарняному закладі та на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився під безперервний запис.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 1 статті 130 КпАП України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил Дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і , при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний уповноваженою особою – поліцейським Жмеринського РВ ГУНП у Вінницькій області Левченком Д.О.

За змістом статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 130 КпАП України його вина підтверджується матеріалами справи, зокрема, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Оглянувши даний відеозапис в судовому засіданні, апеляційний суд встановив, що 06 серпня 2026 року автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які пояснили причину зупинки порушенням ним правил дорожнього руху – проїзду перехрестя і не користування паском безпеки. Останній категорично заперечував порушення правил дорожнього руху, вимагав надання відео-доказів такого, а коли йому було продемонстровано відеозапис, заявив, що нічого такого не бачить. ОСОБА_1 поводився грубо, з викликом, виражався нецензурно на адресу працівників поліції, а на вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, відповів категоричною відмовою (10 год. 32 хв 45 сек. запису). В зв`язку з цим йому було роз`яснено зміст частини 1 статті 130 КпАП України та наслідки відмови від проходження огляду. Після цього працівник поліції розпочав процедуру складання адміністративного протоколу. Лише після вручення протоколу про адміністративне правопорушення та під час роз`яснення ОСОБА_1 щодо вилучення транспортного засобу, останній дійсно вказав, що не відмовляється від проходження медичного огляду, що не впливає на кваліфікацію його дій.

Відтак наявні у матеріалах справи відеозаписи підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, а тому такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неправдивість відомостей, викладених у протоколі, їх викривлення чи фальсифікацію, матеріали справи не містять.

На переконання апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано вимоги щодо процедури проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані на відео події наявні у достатньому об`ємі задля встановлення обставин, які мають значення у рамках даної справи.

Зафіксовані обставини та поведінка водія свідчать про обґрунтованість висунутої водію підозри з боку працівників поліції щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Надані апелянтом документи про стан його здоров`я і пояснення, що ознаки, характерні для стану сп`яніння, могли бути викликані його важким захворюванням, не спростовують, а навпаки, підтверджують обґрунтованість підозри працівників поліції в тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані сп`яніння.

Так, згідно з консультаційним висновком спеціаліста № 1057 та направленням на консультацію, ОСОБА_1 дійсно хворіє на важке інфекційне захворювання.

Проте хворобливий стан не звільняє від виконання ПДР України та законних вимог працівників поліції, так як може бути ще одним фактором, що впливає на безпеку дорожнього руху.

При цьому ОСОБА_1 не може пояснити, в зв`язку з чим він все-таки відмовився від проходження огляду, якщо, як стверджує, був тверезий, а процедура проходження огляду не зайняла б багато часу, так як його було зупинено поряд з лікувальним закладом.

Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що його нібито було безпідставно зупинено, бо як він сам пояснив, за результатами зупинки було складено не лише протокол за ч. 1 ст. 130 КпАП України, а й було складено протокол за ч. 1 ст. 122 КпАП України, а також притягнуто його до адміністративної відповідальності за невикористання засобів безпеки.

Також є безпідставними доводи скарги про відмову працівників поліції залучення свідків, так як виходячи з приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП якщо під час проведення огляду особи поліцейський застосовує технічний засіб відеозапису, залучення двох свідків не є обов`язковим і саме за таких обставин здійснювалася процедура фіксування цього адміністративного правопорушення.

Також, відповідно до п.6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже керуючись нормами чинного законодавства, поліцейські у разі відмови водія від проведення огляду мають залучати двох свідків у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

Натомість в матеріалах справи наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, відтак не було необхідності в залученні двох свідків для фіксації відмови проведення медичного огляду та складання протоколу.

Також, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення надання пояснень порушником є його правом, а не обов`язком. Свідки не є обов`язковими для самого факту складання протоколу, але їхні дані обов`язково вносяться до документа, якщо вони були присутні на місці події.

Водночас керування транспортним засобом водієм, який перебуває або підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

За наведених обставин ОСОБА_1 при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник