Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №748/3949/25 — Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 748/3949/25

Провадження № 2/743/228/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.02.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 100156172 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, укладеного 30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13 388,40 гривні: тіло кредиту - 4 100 гривень, прострочені проценти - 9 288,40 гривні, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026.

За клопотанням позивача витребувано від акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховано кредитні кошти.

16.03.2026 від акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026. Цією ж ухвалою витребувано у позивача детальний розрахунок нарахованих процентів із зазначенням суми заборгованості, на яку нараховано проценти, розміру процентної ставки, суми нарахованих процентів із розбивкою за кожен день нарахування та сум сплати за наявності.

15.06.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою від 17.06.2026 у зв`язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів судове засідання відкладено на 02.10.2026, явку представника позивача в судове засідання визнано обов`язковою.

29.09.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення з детальним розрахунком нарахованих процентів на виконання ухвали суду від 01.04.2026, у яких він також просив поновити строк для подання розрахунку та розглядати справу без участі представника позивача.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 02.10.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 100156172. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором S77218, надісланим 09.02.2023 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025. Відповідно до пункту 6.7 кредитного договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання його ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту становить 5 000 гривень, кредит надається строком на 105 днів з 09.02.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період становить 15 днів і завершується 24.02.2023 (пункт 1.3.1), поточний період становить 90 днів і закінчується 25.05.2023 (дата остаточного погашення заборгованості, пункт 1.3.2).

За пунктом 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 0,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.5.3 кредитного договору передбачено, що протягом поточного періоду проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.6).

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору позичальник сплачує комісію за надання кредиту в розмірі 250 гривень, яка нараховується за ставкою 5,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. У розділі «Терміни та визначення» кредитного договору комісію за надання кредиту визначено як одноразову винагороду, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

Пунктом 2.3.1 кредитного договору позичальнику надано право неодноразово продовжувати пільговий період та збільшувати строк кредитування на 3, 7 або 15 днів за умови сплати комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі відповідно 3 %, 6 % або 10 % від суми наданого кредиту. Протягом періоду, на який продовжено пільговий період, проценти нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 кредитного договору.

У розділі «Терміни та визначення» кредитного договору комісію за управління та обслуговування кредиту визначено як винагороду, що сплачується позичальником у випадку пролонгації строку кредитування за його ініціативою та пов`язана з необхідністю управління та обслуговування кредиту кредитодавцем «(білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті Позичальника, тощо)» протягом додаткового періоду.

За умовами пункту 2.3.2 кредитного договору після здійснення позичальником платежу, передбаченого пунктом 2.3, умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, змінюються пропорційно строку пролонгації, а нові дати відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів в особистому кабінеті позичальника без будь-якого іншого оформлення. Якщо позичальник протягом поточного періоду вчиняє дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до спливу строку пролонгації, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу.

Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору зміни до нього набувають чинності, зокрема, за умови, що згода позичальника виражена шляхом виконання дій, яких вимагає кредитодавець згідно з пунктом 2.3 договору; окрема згода позичальника на внесення змін до графіка платежів у зв`язку з продовженням строку кредитування не вимагається.

Кредитні кошти в розмірі 5 000 гривень перераховано ТОВ «Мілоан» 09.02.2023 на банківську картку № НОМЕР_1 , визначену пунктом 2.1 кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 59082446 від 09.02.2023. За інформацією акціонерного товариства «Універсал Банк» від 14.03.2026 № БТ/Е-7867 зазначену платіжну картку емітовано на ім`я ОСОБА_1 , і 09.02.2023 на неї зараховано платіж у сумі 5 000 гривень від ТОВ «Мілоан».

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення відповідач здійснив такі платежі:

24.02.2023 - 975 гривень, які кредитодавець зарахував у погашення комісії за надання кредиту (250 гривень), процентів (75 гривень), тіла кредиту (350 гривень) і комісії за пролонгацію (300 гривень);

04.03.2023 - 822,05 гривні, які кредитодавець зарахував у погашення комісії за пролонгацію (300 гривень), тіла кредиту (350 гривень) і процентів (172,05 гривні);

19.03.2023 - 500 гривень, які кредитодавець зарахував у погашення тіла кредиту (200 гривень), комісії за пролонгацію (150 гривень) і процентів (150 гривень).

Також, після кожного з наведених платежів кредитодавець нараховував проценти за пільговою ставкою 0,10 % відповідно протягом 7 днів (з 25.02.2023 по 03.03.2023), 7 днів (з 05.03.2023 по 11.03.2023) і 3 днів (з 20.03.2023 по 22.03.2023), а в інші дні поточного

періоду - за стандартною ставкою 3,00 %. Останнє нарахування процентів здійснено 30.05.2023.

Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунком, наданим позивачем у письмових поясненнях від 29.09.2026, заборгованість відповідача становить 13 388,40 гривні, з яких тіло кредиту - 4 100 гривень (5 000 - 350 - 350 - 200), проценти - 9 288,40 гривні (різниця між нарахованими за період з 10.02.2023 по 30.05.2023 процентами в розмірі 9 685,45 гривні та сплаченими процентами в розмірі 397,05 гривні), заборгованість за комісією - 0 гривень. Проценти за період з 23.03.2023 по 30.05.2023 позивач нарахував за 68 днів у розмірі 8 364 гривні (4 100 ? 3,00 % ? 68).

30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т. Оплату за відступлення прав вимоги здійснено 30.05.2023 згідно з платіжною інструкцією № 71534.

Відповідно до витягу з реєстру боржників (у редакції додаткової угоди № 1 від 26.08.2025) до договору № 98-МЛ/Т загальна сума заборгованості за кредитним договором № 100156172 складає 13 388,40 гривні, а саме: 4 100 гривень - заборгованість по кредиту, 9 288,40 гривні - заборгованість по відсотках. У цьому ж витягу датою закінчення строку кредитування за кредитним договором зазначено 11.06.2023.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100156172 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 13 388,40 гривні, а саме: 4 100 гривень - заборгованість по кредиту, 9 288,40 гривні - заборгованість по відсотках.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор S77218 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За приписом абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником кредитними коштами після первісно погодженої дати закінчення строку кредитування або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

З матеріалів справи вбачається, що пролонгацію строку кредитування підтверджують такі докази: відомість ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення, яка містить записи про нарахування і сплату відповідачем комісії за пролонгацію 24.02.2023, 04.03.2023 і 19.03.2023 та про нарахування після кожної з цих дат процентів за пільговою ставкою протягом відповідно 7, 7 і 3 днів, що відповідає строкам продовження пільгового періоду, передбаченим пунктом 2.3.1 кредитного договору; витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, у якому датою закінчення строку кредитування зазначено 11.06.2023. За цих обставин строк кредитування фактично продовжений до 11.06.2023.

Така зміна строку кредитування відповідає формі, погодженій сторонами в самому кредитному договорі. Пунктами 2.3.2 і 7.2 кредитного договору сторони заздалегідь визначили, що строк кредитування змінюється внаслідок вчинення позичальником дій, передбачених пунктом 2.3, зокрема здійснення відповідного платежу, без іншого оформлення. Загальна тривалість пролонгацій становить 17 днів (7 + 7 + 3), що з урахуванням механізму, визначеного пунктом 2.3.2 кредитного договору, переносить дату остаточного погашення заборгованості з 25.05.2023 на 11.06.2023.

Позивач нарахував проценти по 30.05.2023, тобто в межах продовженого строку кредитування. Тому підстав для відмови у стягненні процентів з мотивів їх нарахування поза межами строку кредитування немає.

Хоча заборгованість за комісією позивач до стягнення не заявляв, правомірність умов кредитного договору про комісії має значення для правильного визначення розміру заборгованості, оскільки частину коштів, сплачених відповідачем, кредитодавець зарахував саме в погашення комісій. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому суд перевіряє такі умови незалежно від наявності окремої вимоги сторони.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно (зокрема, інформації про стан кредитної заборгованості частотою один раз на місяць), є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 250 гривень за надання кредиту, тобто, за визначенням самого договору, за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором.

Аналогічний підхід застосувала ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника при кожній пролонгації комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 3 %, 6 % або 10 % від суми наданого кредиту. При цьому кредитний договір не містить вичерпного переліку конкретних додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які стягується ця комісія: наведені в ньому приклади (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника) мають невичерпний характер і за своїм змістом зводяться до інформування позичальника про стан кредиту та до ведення кредитодавцем власного обліку, а не до самостійних послуг, що надаються позичальникові.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування. Водночас за частинами 1, 2 статті 11 цього Закону кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати позичальникові інформацію про стан кредиту на його вимогу не частіше одного разу на місяць. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 констатувала, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальникові та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку плату є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію раніше висловила ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемною. Водночас нікчемність цієї умови не впливає на дійсність самої пролонгації строку кредитування. За статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що він був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Пунктом 9.1 кредитного договору сторони прямо підтвердили, що уклали б договір і без умов, які визнані недійсними або нікчемними.

Нікчемні умови про комісії не породжують обов`язку відповідача з їх сплати, а тому кошти в загальному розмірі 1 000 гривень (250 + 300 + 300 + 150), зараховані кредитодавцем у погашення комісій, підлягають зарахуванню в погашення дійсних вимог кредитора за кредитним договором.

З урахуванням наведеного розрахунок заборгованості є таким.

24.02.2023 відповідач сплатив 975 гривень. Станом на цю дату за пільговий період нараховано проценти в розмірі 75 гривень (5 000 ? 0,10 % ? 15). Після їх погашення решта платежу в розмірі 900 гривень підлягає зарахуванню в погашення тіла кредиту, залишок якого з 25.02.2023 становить 4 100 гривень.

За період з 25.02.2023 по 03.03.2023 (7 днів продовженого пільгового періоду) на цей залишок нараховуються проценти за ставкою 0,10 % у розмірі 28,70 гривні (4,10 ? 7), а за 04.03.2023 (1 день поточного періоду) за ставкою 3,00 % - у розмірі 123 гривні, разом 151,70 гривні.

04.03.2023 відповідач сплатив 822,05 гривні, з яких 151,70 гривні погашають проценти, а 670,35 гривні - тіло кредиту. Залишок тіла кредиту з 05.03.2023 становить 3 429,65 гривні.

За період з 05.03.2023 по 11.03.2023 (7 днів продовженого пільгового періоду) проценти за ставкою 0,10 % становлять 24,01 гривні (3,43 ? 7), а за період з 12.03.2023 по 19.03.2023 (8 днів поточного періоду) за ставкою 3,00 % - 823,12 гривні (102,89 ? 8), разом 847,13 гривні.

19.03.2023 відповідач сплатив 500 гривень, які в повному обсязі погашають проценти. Непогашений залишок процентів становить 347,13 гривні (847,13 - 500), залишок тіла кредиту - 3 429,65 гривні.

За період з 20.03.2023 по 22.03.2023 (3 дні продовженого пільгового періоду) проценти за ставкою 0,10 % становлять 10,29 гривні (3,43 ? 3). За період з 23.03.2023 по 30.05.2023 суд, перебуваючи в межах позовних вимог, виходить з визначеної позивачем кількості днів нарахування (68 днів); проценти за ставкою 3,00 % за цей період становлять 6 996,52 гривні (102,89 ? 68).

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 10 783,59 гривні, з яких тіло кредиту - 3 429,65 гривні, проценти - 7 353,94 гривні (347,13 + 10,29 + 6 996,52).

Таким чином, процентні ставки, за якими позивач нарахував проценти за користування кредитом, відповідають умовам кредитного договору, однак розмір заборгованості визначено позивачем без урахування нікчемності умов про комісії. Обґрунтованою є заборгованість у розмірі 10 783,59 гривні, у решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало 5 000 гривень на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 59082446 від 09.02.2023 та інформацією акціонерного товариства «Універсал Банк» від 14.03.2026 № БТ/Е-7867. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 100156172 перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 13 388,40 гривні. Водночас, оскільки умови кредитного договору про комісії є нікчемними з моменту його укладення, первісний кредитор не мав права вимоги в цій частині, а тому обсяг права, набутого позивачем, визначається з урахуванням наведеного вище перерахунку і становить 10 783,59 гривні.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорив, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростував. Жодних доказів погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надав. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів і невиконання ним зобов`язань обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача в цій частині такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.02.2023 № 100156172 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 10 783,59 гривні з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 2 604,81 гривні слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривні.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 13 388,40 гривні, з яких задоволено 10 783,59 гривні, що становить 80,54 % від заявлених вимог (10 783,59 / 13 388,40 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 951 гривню (2 422,40 ? 80,54 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № Д/8418 від 12.11.2025, детальний опис наданих послуг до цього акта, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно з пунктом 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги вартість послуг за одну кредитну справу є фіксованою і становить 8 000 гривень. За детальним описом наданих послуг вона охоплює: усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості (0 год. 30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год. 00 хв.), погодження правової позиції клієнта у справі (0 год. 30 хв.), складення позовної заяви (3 год. 30 хв.) та подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.).

Витрати на погодження правової позиції клієнта у справі фактично охоплюються витратами на усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, оскільки визначення та узгодження з клієнтом правової позиції у справі становить зміст такої консультації.

Витрати на подання заяви до суду від імені клієнта не підлягають відшкодуванню, оскільки подання позовної заяви є процесуальною дією адвоката як представника позивача, а не самостійною правничою допомогою. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 758/11022/21: процесуальні заяви і клопотання, що готуються самим адвокатом для суду в інтересах своєї сторони, не є правничою допомогою у розумінні статті 137 ЦПК України, а становлять процесуальні дії адвоката як представника, тому витрати на їх підготовку не підлягають окремому відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на усну консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та складення позовної заяви загальною тривалістю 6 годин.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 80,54 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 416,20 гривні (3 000 ? 80,54 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) заборгованість за кредитним договором від 09.02.2023 № 100156172 у розмірі 10 783 (десять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, 79018) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 951 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ