Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №734/4186/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/4186/26

Провадження № 3/734/2108/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02 жовтня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, начальника штабу - заступника командира 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , майора, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.2 ст. 172-15 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період – це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація – комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України, яким на теперішній час відповідних рішень прийнято не було.

Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 на визначених територіях України та продовжується по даний час.

Майор ОСОБА_1 входить до списку особового складу 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 затвердженого командиром 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 28, 29, 31, 58-59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник штабу - заступник командира 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 за своєю посадою та в силу зазначених вище положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності, встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни.

Таким чином, майор ОСОБА_1 є військовим начальником, який обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, а тому відповідно до примітки ст. 172-13 КУпАП, є військовою службовою особою.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з вимогами ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У свою чергу, відповідно до положень ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються Статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. ст. 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил повсякденної діяльності військовослужбовцями, яке досягається глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України та неухильним виконанням розпорядку дня.

Відповідно до ст. 103 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник штабу батальйону в мирний і воєнний час відповідає за організацію і підтримання управління підрозділами батальйону, за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за планування та облік бойової підготовки, за підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів, за стан обліку особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів батальйону.

Згідно з ст. 104 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Начальник штабу батальйону, серед іншого, зобов`язаний знати наявність особового складу в підрозділах батальйону, не менше ніж один раз на три місяці перевіряти в підрозділах стан та облік озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, спорядження, статутів, порадників, навчальних посібників та інших матеріальних засобів, а облік особового складу - щомісяця, контролювати якість занять з питань додержання вимог безпеки на заняттях і під час роботи.

Аналогічні положення містяться у посадових обов`язках начальника штабу – заступника командира батальйону затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025.

Статтями 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі; військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, зразково виконувати військовий обов`язок, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до пункту 2.10. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі – Положення про військове господарство), найважливішими завданнями командирів, начальників та усього особового складу військових частин та з`єднань є: постійний розвиток військового (корабельного) господарства, впровадження наукової організації праці при його веденні, постійне поліпшення матеріально-побутових умов та задоволення культурних потреб військовослужбовців, ощадливі та економні витрати матеріальних засобів і коштів, уміле й ефективне використання техніки при виконанні господарських заходів.

Відповідно до п. 12 Розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, майор ОСОБА_1 зобов`язаний забезпечити належну організацію обліку особового складу у підрозділі, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Водночас, майор ОСОБА_1 будучи відповідальним за узагальнений кадровий облік особового складу та облік стану військової дисципліни не проконтролював та не організував належний облік особового складу, не встановив факт відсутності хибного військовослужбовця, не організував належну звірку даних з метою встановлення достовірних відомостей щодо присутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншими особам (далі - Порядок).

Пунктом 2 Розділу 1 Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Порядку підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації), накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, накази про присвоєння військових звань, грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Порядку грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до пункту 7 Розділу І Порядку, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Пунктом 15 Розділу І Порядку передбачено, що грошове забезпечення не виплачується серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2026 № 115 рядового ОСОБА_2 з 21.04.2026 зараховано в списки прикомандированого особового складу військової частини НОМЕР_1 , з 22.04.2026 зарахованого на продовольче забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 № 114 солдата ОСОБА_3 вважати такими, що прибули у відрядження, на навчання, з 20 квітня 2026 року зарахувати в списки прикомандированого особового складу частини військової частини НОМЕР_1 , з 21.04.2026 зарахований на продовольче забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2026 № 116 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 рядовий ОСОБА_2 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , з обіду 22 квітня 2026 року знятий з продовольчого забезпечення (триразового харчування за каталогом).

Таким чином, грошове забезпечення солдату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 продовжувались виплачуватись, а солдату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжував службу – було призупинено.

Водночас, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2026 № 169 внесено зміни до абзацу 1 пункту 24 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.04.2026 №116, стосовно самовільного залишення військової частини НОМЕР_3 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 рядовим ОСОБА_2 , який прикомандирований до 2 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та викласти в наступній редакції: Абзац 1, пункту 24. Військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_3 , який прикомандирований до 2 навчальної механізованої роти НОМЕР_5 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 22 квітня 2026 року вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, не організувавши належним чином перевірку наявності особового складу в 1 навчальному механізованому батальйоні військової частини НОМЕР_1 , не здійснюючи облік особового складу щомісяця начальник штабу - заступник командира 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 недбало ставлячись до своїх службових обов`язків сприяв ухиленню від кримінальної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та неприпиненню виплати останньому грошового забезпечення.

Водночас, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків щодо належної організації обліку особового складу батальйону військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно не був облікований як такий, що самовільно залишив військову частину, відомості щодо останнього не були внесенні до ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України та відповідно тривалий час продовжував отримувати грошове забезпечення.

Відповідно до довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_3 після самовільного залишення військової частини нараховано 30 836, 70 грн.

Таким чином, начальник штабу - заступник командира 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушення вимог ст. ст. 28, 29, 31, 58, 59, 103, 104, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-6, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, посадових обов`язків начальника штабу – заступника командира батальйону, затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025, п.п. 2.10., 3.1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, будучи відповідальним кадровий облік особового складу 1 навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зобов`язаний знати наявність особового складу в підрозділах батальйону, щомісяця здійснювати облік особового складу, недбало ставлячись до військової служби, не забезпечив організацію належного обліку особового складу батальйону, сприяв ухиленню від кримінальної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та неприпинення виплати останньому грошового забезпечення, унаслідок чого державі було завдано шкоду у розмірі 30 836,70 грн.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності та про закриття провадження на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, що стверджується даними протоколу №28 від 11.09.2026 року, копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 №152, посадовими обов`язками начальника штабу – заступника командира батальйону від 24.12.2025, актом службового розслідування від 18.08.2026, листом військової частини НОМЕР_4 від 10.09.2026 №855/15252 та іншими матеріалами справи.

Щодо клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Водночас, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків щодо належної організації обліку особового складу батальйону військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно не був облікований як такий, що самовільно залишив військову частину, відомості щодо останнього не були внесенні до ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України та відповідно тривалий час продовжував отримувати грошове забезпечення у розмірі 30 836,70 грн, яке на даний час не відшкодовано.

Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної ч.2 ст. 172-15 КУпАП, у виді штрафу.

Згідно п. 12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку.

Ураховуючи наведене ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору.

Тому, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: р/р UA578999980313030106000025657, отримувач – ГУК у Чернігівської обл./тг с-щ Козелець/2108110, код ЄДРПОУ: 37972475, МФО: 899998, ККДБ 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя