Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №587/3287/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3287/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Хотінської селищної раиа Сумського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом у якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Мотивує тим, що у 1988 році позивачем було завершено будівництво зазначеного житлового будинку, яким він відкрито володів та користувався до початку здійснення заходів із примусової евакуації населення, здійснював догляд за ним, сплачував необхідні платежі. Позивач звернувся до державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок, але йому було відмовлено з тих підстав, що відсутній документ, який підтверджував би його право власності на цей житловий будинок. На підставі вищевикладеного у позивача відсутня можливість зареєструвати право власності на житловий будинок у позасудовому порядку, тому вимушений звернутися до суду для вирішення цього питання.

У підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явились, у письмовій заяві просили розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів справи, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у 1988 році ОСОБА_1 було завершено будівництво житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Будівництво житлового будинку здійснювалося власними силами та за власні кошти позивача.

Відповідно до Виписки №350 від 22.05.2026 року з погосподарської книги №6 за 2016-2020 роки, виданої виконкомом Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за гр. ОСОБА_1 , 1974 року народження. Рік побудови будинку 1988 рік. (а.с.11)

Матеріали справи містять технічний паспорт, виготовлений 22.01.2022 року на замовлення позивача, згідно якого об`єкт є житловим будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та має загальну площу 88,3 кв.м., житлову 53,3 кв.м., що додатково підтверджує існування об`єкта нерухомого майна, та користування, володіння і розпорядження ним позивачем (а.с.)

Згідно Довідки про орієнтовну ринкову вартість майна, житлова нерухомість, а саме одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 (попередня назва АДРЕСА_1 , загальною площею 88,3 кв.м. жилою площею 53,3 кв.м., 1988 року побудови, рахується за ОСОБА_1 . Орієнтовна ринкова вартість житлової нерухомості 45 000 грн. (а.с.17)

Відповідно до Довідки КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради за №670-1-06/26 від 29 червня 2026 року зазначено, що інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в архіві інвентаризаційних справ Сумського району, станом на 31 грудня 2012 року, відсутня. У зв`язку з цим надання інформації про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є неможливим. (а.с.12)

Позивач звернувся до державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок, але йому було відмовлено з тих підстав, що відсутній документ, який підтверджував би його право власності на цей житловий будинок.

Оскільки у позивача відсутня можливість зареєструвати право власності на житловий будинок у позасудовому порядку, тому вимушений звернутися до суду для вирішення цього питання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач відкрито володів та користувався вказаним нерухомим майном до початку здійснення заходів із примусової евакуації населення, здійснював догляд за ним, сплачував необхідні платежі. Ознаки самочинного будівництва відсутні.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

На момент побудови житлового будинку, 1988 рік, діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, а порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було вперше запроваджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 за №449. Отже, індивідуальні житлові будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Дана позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №523/10225/15-ц зазначено, що виникнення права власності на будинки, споруди не залежить від прийняття їх в експлуатацію, якщо вони були збудовані до 5 серпня 1992 року.

Також у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №623/2141/19 вказано, що відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року, не є перешкодою для визнання права власності на нього в судовому порядку, якщо позивач доведе факт будівництва та правомірність використання земельної ділянки.

Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 №69.

В інформаційному листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» сказано, що записи у погосподарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцінюються у сукупності з іншими доказами, таким як: рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року.

Згідно з п.п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

В п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» зазначено, що право власності на житловий будинок, збудований громадянами на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Частинами 3,4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання.

Аналогічну правову позицію було висловлено ВСУ у постанові від 13.06.2012 року у справі № 6-54цс12.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, при вирішення спорів щодо нерухомого майна судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності.

Як вже було встановлено вище, згідно погосподарської книги житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_1 .

Сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що спірний житловий будинок перебував у володінні та користуванні позивача, а тому суд вважає доведеним факт належності йому нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Пунктом 1 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи, що зазначена вище перешкода у державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок продовжує існувати, усунути її у позасудовому порядку неможливо, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання за ним права власності на зазначений житловий будинок.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з метою реалізації позивачами своїх законних прав власника нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко