Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №587/3581/26 — Сумський районний суд Сумської області

Суд: Сумський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №587/3581/26

Суддя: Степаненко О. А.

Справа № 587/3581/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А. розглянувши матеріали, які надійшли від Головного Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець, РНОКПП НОМЕР_1

за ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 12.08.2026 року о 15 годині 50 хвилин на автодорозі Н-07 285км (Садівська ОТГ) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ssangyong, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що є порушенням п.2.1.а ПДР України та передбачена адміністративна відповідальність за ст. 126 ч.5 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату і час судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, відповідно вимог ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали і наявні докази у справі, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не вправі збирати самостійно докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами,.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №743806 від 12.08.2026 року, довідку старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Сумській області, згідно якої відповідно до облікових даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 30.05.2022; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6881934 від 22.03.2026 року за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування Сумським районним судом, справа № 587/3882/25 (ч.4 ст.126 КУпАП), якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу; копію постанови Сумського районного суду Сумської області від 16.10.2025 року у справі №587/3882/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами; відеозапис.

Разом з тим, матеріали справи містять клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Максименко Ю.П., у якому останній просить провадження по справі закрити у зв`язку із вчиненням правопорушення в стані крайньої необхідності. Зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу і на момент вчинення правопорушення брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою aгpeciєю проти України, перебуваючи в Сумському районі Сумської області, що також підтвердив командир ОСОБА_2 , розпорядження якого виконував ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення в стані крайньої необхідності, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, а тому у відповідності до п. 4 ст. 247 КУпАП провадження підлягає закриттю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив що він є командиром ОСОБА_1 , який в період з 11.12.2025 р. по 08.09.2026 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою aгpeciєю проти України, перебуваючи в одному з населених пунктів Сумського району Сумської області. Відмітив, що ОСОБА_3 є обмежено придатним до військової служби, але продовжує виконувати військовий обов`язок. 12.08.2026 року останній виконував бойове розпорядження щодо збереження військового майна та бойового забезпечення підрозділу після виходу з бойових позицій, про що ОСОБА_1 та він особисто, приїхавши на місце події, поінформували поліцейських на місці зупинки транспортного засобу. Зазначив, що на даний час ОСОБА_1 проходить лікування після отриманого порання під час виконання службових обов`язків, що підтверджується медичними документами, які просив долучити.

До матеріалів справи також долучено і досліджено в судовому засіданні Довідку ВЧ НОМЕР_4 № 1526/3030 від 25.09.2026 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині; Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України, від 28.09.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 в період з 11.12.2025 по 08.09.2026 року брав участь у зазначених заходах; копію направлення на стаціонарне лікування ОСОБА_1 в хірургічне відділення; копію медичної карти стаціонарного хворого №2298 у відповідності до якої ОСОБА_1 перебуває на лікування у медичному закладі після отриманого поранення.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Таким чином, однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У контексті встановлених у цій справі обставин підлягає врахуванню те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечення обороноздатності держави, належне та своєчасне виконання бойових розпоряджень, підтримання бойової готовності військових підрозділів, а також захист життя, здоров`я і безпеки цивільного населення становлять першочерговий та безумовний обов`язок військовослужбовців Збройних Сил України.

Виконання покладених на військовослужбовців завдань у зазначений період має особливе суспільне і державне значення, оскільки безпосередньо спрямоване на забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності і суверенітету України, відвернення збройної агресії та мінімізацію загроз життю і безпеці громадян.

Належне виконання військового обов`язку є не лише вимогою законодавства та військової дисципліни, а й необхідною передумовою ефективного функціонування сектору безпеки і оборони держави в період збройної агресії проти України, що кореспондується з положеннями ст. 30, 37 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», згідно яких начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

З урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, характеру, мети та спрямованості дій водія, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки останній, будучи військовослужбовцем та виконуючи бойове розпорядження, здійснював термінове слідування до місця виконання службово-бойових завдань, що беззаперечно підтверджується наведеними вище доказами, а керував автомобілем, будучи позбавленим права керування у зв`язку з тим, що затримка, пов`язана з пошуком водія який мав право керування, могла перешкодити своєчасному виконанню покладених на нього обов`язків і створити реальну загрозу інтересам оборони держави й безпеці інших осіб. Тобто, дії ОСОБА_1 були продиктовані службовим обов`язком та перебували в площині виконання наказу.

Вказана небезпека в конкретних умовах воєнного стану не могла бути усунута іншими способами, а тому дії ОСОБА_1 були зумовлені станом крайньої необхідності. При цьому потенційна шкода встановленому порядку безпеки дорожнього руху є менш значною порівняно зі шкодою, яку особа намагалася відвернути шляхом невідкладного прибуття до місця виконання бойового завдання.

Таким чином, дії, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, були вчинені ОСОБА_1 саме в умовах крайньої необхідності, що виключає наявність у його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому провадження в справі не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю на підставі п. 4 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, у зв`язку з чим доводи клопотання захисника є обґрунтованими в цій частині.

Отже, ретельно дослідивши в судовому засіданні та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими і достатніми, зібраними у порядку та у спосіб, встановлений законом, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п.4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому числі у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності. За таких обставин, особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі ст. 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю відповідно до п.4 ст. 247 КУпАП.

У відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому в даному випадку не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 17, 126, 247, 283 КУпАП , суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП – закрити, на підставі п.4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Степаненко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua