Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №734/2051/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 734/2051/26

Номер провадження 2/585/1646/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Ромни цивільну справу за позовом Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Усенко М.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1564176 від 05.12.2019 року, в загальному розмірі 30164,4 грн., на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 05.12.2019 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та ТОВ «Мілоан» (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 1564176 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 8100 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 1564176 від 05.12.2019 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. П. 7.1. Кредитного договору № 1564176 від 05.12.2019 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет. Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті. Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, зазначаємо, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1. Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця. Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 05.03.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»(далі - Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 48-MЛ від 05.03.2020 р.(далі - Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1564176 від 05.12.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Варто зазначити, що реєстр боржників до Договору відступлення, містяться персональні данні інших осіб (боржників). Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Стаття 14 Закону України «Про захист персональні« даних» передбачає, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Враховуючи вищезазначене, Позивач з метою захисту персональних даних інших боржників не може надати до суду повний реєстр, тому Позивач користуючись частиною 2 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України надає до суду Витяг з Реєстру боржників який містить данні лише Відповідача, адже він є стороною цивільної справи у суді. Сума заборгованості Відповідача становить 30164,4 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: 1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7290 грн. 2. прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить — 17204,4 грн. 3. Прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1620 грн. 4. заборгованість по штрафах/пені становить - 4050 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: 1. Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19536135/1660 від 01.04.2026 р. П. 9.1. кредитного договору № 1564176 від 05.12.2019 року, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними. Таким чином, Кредитодавець передав Позивачу відповідно до Договору відступлення прав вимоги 48-МЛ від 05.03.2020 р. разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що Відповідач, з яким укладено Кредитний договір № 1564176 від 05.12.2019 року був ідентифікований. Акцепт договору Відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором, надано копію відповідного договору з додатками, розрахунок заборгованості та платіжне доручення. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є вторинним кредитором, не входить у зазначене статтею 62 «Про банки і банківську діяльність» коло осіб, яким надається інформація, що містить банківську таємницю. Оскільки банк не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора, Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до банку для отримання доказів надходження Відповідачу кредитних коштів відповідно до Кредитного договору, тож подають клопотання про витребування, що є додатком до цієї позовної заяви. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу Адвокатського об`єднання «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року(копія додається), що підтверджується Актом наданих послуг №Д/22563 від 14.04.2026 року. Витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 21 липня 2026 року на 08 год. 20 хв.

Сторони не подали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

31 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому представник відповідача просить: 1. Поновити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву. Долучити вказаний відзив до матеріалів справи. 2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, зменшивши суму боргу до 4 974,00 грн. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь Відповідача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Свої заперечення аргументувала тим, що у зв`язку з потребою у з`ясуванні обставин та отримання кваліфікованої правової допомоги, з огляду на відсутність спеціальних знань у галузі права ОСОБА_1 звернувся до адвоката Скользнєвої В.В., у зв`язку із чим між адвокатом та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги задля ознайомлення з матеріалами судової справи та написання процесуальних документів по суті справи. 20.07.2026 р. представником відповідача, адвокатом Скользнєвою В.В., було отримано доступ до матеріалів електронної справи №734/2051/26 у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що надало можливість ознайомитися з ухвалою про відкриття провадження у справі та позовною заявою Товариства. Зважаючи на те, що представником відповідача лише 20.07.2026 р. отримано доступ до матеріалів електронної справи №734/2051/26 та здійснено ознайомлення з ними, строк на подання відзиву на позовну заяву спливає 04.08.2026 р. На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення реалізації права на захист та дотримання принципу змагальності сторін, просить поновити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України, взяти до уваги вказаний відзив та долучити до матеріалів справи. 1.Викладення обставин справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №1564176 від 05.12.2019 р. На підтвердження позовних вимог Товариством надано до суду договір про споживчий кредит №1564176 від 05.12.2019 р., укладений між з ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Відповідно до умов вказаного договору передбачено наступні істотні умови: сума кредиту – 8 100,00 грн.; строк кредитування – 15 днів; процентна ставка – 3%. Як вбачається з позовної заяви, 05.03.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №48-МЛ, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги за договором №1564176 від 05.12.2019 р. У зв`язку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 30 164,40 грн., як заборгованість за договором №1564176 від 05.12.2019 р., що складається з: - суми заборгованості за тілом кредиту – 7 290,00 грн.; - суми заборгованості за відсотками – 17 204,40 грн.; - суми заборгованості за комісією за видачу кредиту становить – 1 620,00 грн.; - суми заборгованості по штрафах/пені становить – 4 050,00 грн. Відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами Товариства з огляду на наступне. 2. Щодо неправомірності нарахування та стягнення процентів за користування кредитом: Відповідач є діючим військовослужбовцем та з 26.05.2016 р. по сьогоднішній день безперервно проходить військову службу в лавах ЗСУ, що посвідчується наступними документами: Військовий квиток серії НОМЕР_1 , у якому зазначаються відмітки про проходження Відповідачем військової служби з 2016 року; Довідка форми 5 від 21.07.2026 р., відповідно до якої Відповідач наразі перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 . Посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 . Пунктом 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18- 112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Як вже зазначалось вище Відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі з 26.05.2016 р. по сьогоднішній день, що підтверджується доданими до відзиву документами. Кредитний договір було укладено 05.12.2019 р., тобто у період проходження Відповідачем військової служби. Таким чином, на момент укладення кредитного договору, упродовж строку його кредитування і по даний час Відповідач був і наразі є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються пільги, встановлені вищевказаним Законом та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та проценти за ст. 625 ЦК України, які були нараховані в цей період. Отже, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 17 204,40 грн. та штрафу у розмірі 4 050,00 грн. є протиправним та таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, Відповідачем було фактично сплачено на користь кредитора грошові кошти у загальному розмірі 3 126,60 грн. Факт здійснення Відповідачем платежів за кредитним договором не є спірною обставиною у даній справі, оскільки сам Позивач визнає такі платежі та враховує їх у поданому до суду розрахунку заборгованості. Таким чином, оскільки Позивач визнав факт здійснення Відповідачем платежів та відобразив їх у власному розрахунку, вимога щодо додаткового підтвердження цих платежів первинними документами суперечить положенням ст. 82 ЦПК України, а відповідні обставини не потребують окремого доказування! Отже, як було зазначено вище, нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, а також комісії за надання кредиту є незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вказані кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту. Отже, фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту становить: 8 100,00 грн. (тіло) – 3 126,60 грн. (сплачені кошти Відповідачем) = 4 974,00 грн. П. 1.5.1. договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1 620,00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00% від суми кредиту одноразово. Вказана комісія не відповідає взагалі вимогам чинного законодавства з огляду на наступне: Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України). Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь - яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із вищевказаним Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. З цих підстав слід дійти висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, кредитор не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора за дії, які не є послугою. Таким чином, стягнення з Відповідача комісії за надання кредиту у є неправомірним. 4. Щодо зменшення витрат на правову допомогу позивача: Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правову допомогу визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього, хочемо зазначити, що позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Отже, відшкодування заявлених представником Позивача витрат обумовленого сторонами угодою у розмірі 7 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. 5. Стосовно стягнення судових витрат на користь Відповідача: Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 18.07.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надаємо акт здачі – прийняття наданих послуг від 20.07.2026 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.07.2026 р. на суму 8 000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача — адвокат Скользнєва В.В. у судове засідання не з`явилася. Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні 01 жовтня 2026 року в режимі відеоконференції. Однак, 01 жовтня 2026 року представник відповідача на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшла, про причини неможливості участі суд не повідомила. Відповідач, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подане позивачем у позовній заяві клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації про надходження на рахунок банківської картки відповідача коштів у розмірі 8 100,00 грн. за період з 05.12.2019 року по 12.12.2019 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника визнав факт укладення кредитного договору та фактичного отримання кредитного ліміту у розмірі 8 100,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 100,00 грн. відповідачем не оспорюється і визнається, витребування відомостей щодо надходження цих коштів на рахунок є недоцільним та не має істотного значення для вирішення даного спору, виходячи з чого клопотання позивача про витребування інформації задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 1564176. Згідно п.1.2. Договору сума кредиту становить 8 100 гривень. Згідно п.1.3. Договору - кредит надається строком на 15 днів з 05.12.2019 р. Згідно п.1.4.Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 20.12.2019 року. Відповідно до п.1.5 Договору сукупна вартість кредиту становить 5265,00 грн. Відповідно до п.1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1620,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово. П.1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3645,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок позичальника, з використанням платіжної карти. Згідно із пунктом 3.3.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пп. 1.1-1.6 та п. 2.4 цього договору. Згідно із пунктом 6.1 договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства. За змістом п. 6.3 договору, позичальник, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотронних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.б ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору. Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору). Згідно із пунктом 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а.с.7-9).

До кредитного договору додано графік розрахунків, відповідно до якого до сплати підлягали 8 100,00 грн. суми кредиту, 1 620,00 грн. комісії та 3 645,00 грн. процентів, усього 13 365,00 грн., зі строком платежу 20 грудня 2019 року (а.с.9 зв.).

Згідно Довідки №б/н від 10.09.2025 року ТОВ «Мілоан» підтвердило, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено Договір про споживчий кредит № 1564176 від 05.12.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором –N80465 ( а.с.10).

Наявна у матеріалах справи анкета-заява на кредит № 1564176 від 05 грудня 2019 року, в якій зазначено суму кредиту 8 100,00 грн., строк кредитування 15 днів, дату повернення кредиту 20 грудня 2019 року, суму до повернення 13 365,00 грн., а також складові загальної вартості кредиту - комісію 1 620,00 грн. і проценти 3 645,00 грн. У документі також відображено послідовність оформлення та розгляду заяви, проведення автоматичної перевірки, перевірки у бюро кредитних історій, скорингу, телефонної верифікації, підтвердження умов та підписання договору (а.с.10 зв.-11).

Згідно платіжного доручення 4161077 від 05.12.2019 року ТОВ «Мілоан» сплатило на карту НОМЕР_4 грошові кошти за Договором 1564176 в сумі 8100 гривень (а.с.11 зв.).

З наданої відомості про щоденні нарахування та погашення убачається, що відповідач 19.12.2019 року сплатив тіло кредиту у розмірі 810 грн., проценти по кредиту – 1506,60 грн., комісію – 810 грн. за пролонгацію. Відповідно, відповідачу продовжувався строк кредитування (а.с.12).

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1564176 від 05 грудня 2019 року, до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визначило станом на 14 квітня 2026 року загальну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 30 164,40 грн., у тому числі: 7 290,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 17 204,40 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 1 620,00 грн. заборгованості за комісією та 4 050,00 грн. заборгованості за штрафами/пенею. У виписці також зазначено дату укладення кредитного договору, дату відступлення права вимоги та відсутність погашення заборгованості (а.с.13).

05 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК» Кредит – Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених у реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 1564176 від 05 грудня 2019 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.13 зв. –17).

До зазначеного договору надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 05 березня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників, що містить 2 237 боржників на загальну суму заборгованості 34 673 514,71 грн. (а.с.21 зв.).

Згідно платіжної інструкції № 17824 від 05.03.2020 року ТОВ «ФК «Кредит –Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» оплату згідно Договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 року ( а.с.22 зв.).

Згідно реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 року ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1564176 від 05 грудня 2019 року на загальну суму заборгованості 30164,4 грн., з них: 7290 грн. залишок по тілу кредиту, 17204,4 грн. – залишок по відсоткам, 1 620,00 грн. – залишок по комісії, 4050 заборгованість по штрафам (а.с.22 зв.).

01.04.2026 року ОСОБА_1 позивачем направлено Претензію про повернення несплаченого кредиту (а.с.23).

Представником відповідача до матеріалів справи долучено військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 23.05.2016 року на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно із записами у вказаному військовому квитку, ОСОБА_1 : 26.05.2016 року був зарахований до списків особистого складу військової частини НОМЕР_5 ; 18.06.2016 року склав Військову присягу у військовій частині пп НОМЕР_5 ; 06.06.2017 року на підставі ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України; 05.06.2020 року звільнений у запас на підставі п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту); у період з 14.01.2019 року по 28.05.2019 року в складі військової частини НОМЕР_6 брав безпосередню участь в Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях; 24.09.2024 року зарахований до списків особистого складу військової частини НОМЕР_7 , з яких виключений 21.01.2025 року.

На підтвердження проходження військової служби та наявності пільгового статусу відповідачем надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_8 , видане 17 жовтня 2019 року.

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 № від 21.07.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_2 .

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його задоволення.

Матеріалами справи доведено, що 05.12.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1564176, на виконання умов якого товариством було надано відповідачу кредит у розмірі 8 100 грн.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 100,00 грн. сторонами не заперечується. Згідно з платіжним дорученням № 4161077 від 05.12.2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача 8 100,00 грн.

Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується договором відступлення, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією та витягом з реєстру боржників. Отже, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Разом із тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд враховує положення спеціального законодавства, що визначає гарантії соціального захисту військовослужбовців.

Як убачається з військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 26.05.2016 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , а 06.06.2017 року призваний на військову службу за контрактом до Збройних Сил України. З військового квитка також убачається, що у період з 14.01.2019 року по 28.05.2019 року відповідач у складі військової частини НОМЕР_6 брав безпосередню участь в Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. 05.06.2020 року відповідача було звільнено у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Крім того, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_8 підтверджує відповідний статус відповідача.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 21.07.2026 року ОСОБА_1 на час розгляду справи проходить військову службу за контрактом.

На час укладення кредитного договору та протягом усього встановленого договором строку кредитування відповідач проходив військову службу, а тому на спірні правовідносини поширювалися передбачені законом гарантії щодо не нарахування процентів та штрафних санкцій.

При цьому суд враховує, що на момент укладення кредитного договору, 05.12.2019 року, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Вказану норму було доповнено до статті 14 Законом України № 1275-VII від 20.05.2014 року.

Отже, пільга щодо не нарахування процентів, штрафних санкцій та пені існувала на момент укладення спірного кредитного договору та не пов`язувалася виключно з фактом призову відповідача на військову службу під час мобілізації.

Встановлені судом обставини підтверджують, що на момент укладення кредитного договору відповідач проходив військову службу та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони. Крім того, строк кредитування за договором становив лише 15 днів — до 20.12.2019 року, тобто повністю припадав на період проходження відповідачем військової служби.

За таких обставин нарахування відповідачу процентів за користування кредитом у розмірі 17 204,40 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4 050,00 грн. суперечить наведеним положенням спеціального закону, а тому зазначені суми не підлягають стягненню.

Саме по собі погодження сторонами в кредитному договорі процентної ставки та відповідальності за прострочення не може бути підставою для стягнення відповідних платежів у разі встановлення законом спеціальної гарантії щодо їх не нарахування. Зазначена гарантія має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від умов кредитного договору.

Суд також не погоджується з вимогою позивача про стягнення 1 620,00 грн. комісії за надання кредиту.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 620,00 грн., що становить 20 відсотків від суми кредиту та нараховується одноразово.

Разом з тим, відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення спірного договору, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення платежів за такі дії, є нікчемною. Верховний Суд застосовував зазначене положення саме до кредитних договорів, укладених у відповідний період.

Позивачем не доведено, що за сплату 1 620,00 грн. відповідачу фактично надавалася якась окрема додаткова послуга, відмінна від безпосереднього надання кредитних коштів. Встановлена договором комісія фактично є платою за саме надання кредиту, а тому не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога про стягнення з відповідача 1 620,00 грн. комісії задоволенню не підлягає.

Водночас судом встановлено, що відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення 19.12.2019 року відповідач сплатив 810,00 грн. у рахунок погашення тіла кредиту, 1 506,60 грн. процентів та 810,00 грн. комісії за пролонгацію, а всього 3 126,60 грн.

Оскільки проценти, комісія та штрафні санкції, нараховані кредитодавцем, з огляду на встановлені судом обставини не підлягають стягненню, зазначений платіж у загальному розмірі 3 126,60 грн. підлягає врахуванню при визначенні фактичного залишку основної заборгованості за кредитом.

Таким чином, із отриманих відповідачем 8 100,00 грн. кредитних коштів ним фактично сплачено 3 126,60 грн., а залишок основної суми кредиту становить:8 100,00 грн. - 3 126,60 грн. = 4 973,40 грн.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві визначив залишок тіла кредиту в сумі 7 290,00 грн., при цьому ним уже враховано здійснений відповідачем платіж у розмірі 810,00 грн., суд виходить із фактичного руху коштів та встановленого розміру отриманого кредиту.

З огляду на те, що відповідно до наданої відомості 3 126,60 грн. були фактично сплачені відповідачем за цим кредитним договором, а нараховані кредитором проценти та комісії не підлягають стягненню, такі платежі мають бути зараховані в рахунок погашення основної суми кредиту.

Отже, фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 4 973,40 грн.

При цьому заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу становить 7 290,00 грн., що свідчить про необхідність її зменшення на суму платежів, які кредитором були віднесені на погашення процентів та комісії.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 973,40 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 17 204,40 грн. процентів за користування кредитом, 1 620,00 грн. комісії та 4 050,00 грн. штрафних санкцій слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, при цьому їх розмір має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання зазначених вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Позивачем заявлено до відшкодування 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесення яких підтверджується договором про надання правничої допомоги та актом наданих послуг. Водночас відповідач заперечував проти заявленого розміру таких витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та ціною позову.

Суд враховує, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, не вимагала значного обсягу процесуальних дій. Представник позивача у судове засідання не з`являвся. Крім того, позов задоволено лише частково, а із заявлених 30 164,40 грн. стягненню підлягає 4 973,40 грн., тобто близько 16,49 % заявлених вимог.

З урахуванням характеру спору, його складності, обсягу виконаної представником позивача роботи, ціни позову, результату розгляду справи та заперечень відповідача щодо розміру витрат суд вважає, що заявлена сума 8 000,00 грн. є неспівмірною з обсягом фактично необхідної правничої допомоги у цій справі. Виходячи з наведених критеріїв, суд визначає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у сумі 1 000,00 грн.

Відповідачем також заявлено до відшкодування 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення цих витрат подано договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг та квитанцію про оплату 8 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, обсяг та характер виконаної представником відповідача роботи, зокрема підготовку відзиву на позовну заяву, складність справи, її розгляд у спрощеному позовному провадженні, а також співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, суд вважає заявлені до відшкодування 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу значно завищеними, оскільки вони явно неспівмірні з фактичним обсягом необхідної правничої допомоги.

З урахуванням наведеного суд визначає розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, у сумі 4 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням результатів розгляду справи та положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн., а з позивача на користь відповідача – витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 4 973,40 грн., що становить 16,49 % %, тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених щодо нього вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 439,03 грн. (2662 грн. 40 коп. х 16,49 % : 100 = 439,03 грн.).

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_9 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1564176 від 05 грудня 2019 року в розмірі 4 973 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 439 (чотириста тридцять дев`ять) гривень 03 копійки.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_9 ), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга