Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №569/19055/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/19055/25

Провадження № 22-ц/4815/841/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

секретар судового засідання – Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор П»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гладюк Тетяни Василівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року у складі судді Гордійчук І. О., ухвалене в м. Рівне о 15 годину 49 хвилин, повний текст рішення складено 29 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор П» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №№004/00697/07/20 від 16.07.2020р., яка станом на 29.07.2025р. становила 90938,35 грн. та судові витрати по справі, обґрунтовуючи вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року вказаний позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» заборгованість за кредитним договором №004/00697/07/20 від 16.07.2020р. в розмірі 90 938 грн. 35 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп..

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 – адвокат Гладюк Тетяна Василівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що відповідачкою не вчинялося жодних дій, спрямованих на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а саме: відповідач не підписувала заяву на видачу кредиту та запис прізвища, ініціалів та підписи на 1 та 2 сторінках у графах «Заявник/Підпис» вказаної заяви відповідачем не здійснювалися та їй не належать. Додає, що у зв`язку з цим відповідачем 23.01.2026 року було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого суд відмовив, фактично надавши законної сили документу, який містить недоліки та оцінив його як належний та допустимий доказ й послався на нього в оскаржуваному рішенні. Також вказує, що позивачем до позовної заяви додано Внутрішні правила не від 03.12.2018р., а від 06.04.2018р. (нова редакція), що не дало можливості висловити позицію відповідача щодо цього документа. Відповідачем у відзиві було обґрунтовано необхідність витребування оригіналів документів, кредитну справу, але суд залишив це клопотання поза увагою та прийняв по ньому жодного процесуального рішення. Судом не взято до уваги, що за кредитним договором не було здійснено видачі кредиту та відповідач за цим договором не отримувала коштів. Матеріали справи не містять доказів про здійснення безготівкового перерахування суми кредиту відповідачу. Суд не взяв до уваги, що згідно Кредитного договору сума кредиту повинна бути видана безготівковим шляхом, а у долученому Видатковому касовому ордері про видачу готівки вказаний інший номер кредитного договору, тому факт видачі кредиту відповідачу є недоведеним, а висновок суду, що за даним Видатковим касовим ордером видано кошти на підставі Кредитного договору є помилковим. Позивачем не долучено жодного доказу, який підтверджує здійснення погашення суми кредиту відповідачем за Кредитним договором. Судом неповно досліджено матеріали справи та безпідставно прийнято як правильний розрахунок боргу позивача, адже у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження існування у позивача права вимоги до відповідача про стягнення боргу та наявність такого боргу у відповідача. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фактор П» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 16.07.2020 року між ТзОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004/00697/07/20, своїм підписом позичальник повністю та безумовно погодився на умови кредитного договору та підтвердив факт того, що ознайомився з умовами кредитного договору та не заперечує проти них.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, сторони підтверджують що правовою основою для укладення даного Договору є Заява на видачу кредиту, надана Кредитодавцем 16.07.2020 р. та підписана позичальником, що подається в додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до умов Кредитного договору, Кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 2.3. Кредитного договору визначено, що кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності. Згідно з п. 2.4. Кредитного договору, кредит повертається Позичальником Кредитодавцю шляхом виплат кожні 15 (п`ятнадцять) календарних днів у національній валюті України. Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору, днем надання кредиту вважається день отримання Позичальником грошових коштів від кредитодавця.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і – як наслідок – виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Наведені норми та встановлені обставини справи свідчать про факт укладення та підписання між сторонами договору кредиту, який містить усі істотні умови договору, зокрема, щодо сплати процентів за користування коштами. Позивачем також доведено, що перед укладенням вказаного договору ОСОБА_1 була надана передбачена законом інформація як споживачу у вигляді паспорта споживчого кредиту.

Згідно видаткового касового ордеру № 193 р. від 16.07.2020 р. було видано кошти в розмірі 50 000,00 грн. на підставі кредитного договору № 004/00697/07/20 від 16.07.2020 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, що не заперечується відповідачем. У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця. При цьому, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 004/00697/07/20 від 16.07.2020 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.07.2025 р. становить 90 938,35 грн. та складається із суми кредиту – 44 101,78 грн та процентів за користування кредитом – 46 836,57 грн.

Вищезазначений розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Відповідачем розмір заборгованості не спростований, а тому суд вважає доведеним, що на момент звернення позивача до суду із даним позовом відповідач мав заборгованість перед ТОВ «Фактор П».

01.03.2021 р. між ТОВ «Сенс Кредит» та ТОВ «Фактор П» укладено договір факторингу № 20-ФП-СК-202103, відповідно до якого ТОВ «Сенс Кредит» відступив ТОВ «Фактор П» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, в тому числі за Кредитним договором № 004/00697/07/20 від 16.07.2020 року, укладеним із ОСОБА_1 ..

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13».

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, розрахунок заборгованості за кредитним договором, що наданий позивачем, відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно суми кредиту, загальної кількості днів користування кредитом, процентну ставку і цілком підтверджує нарахування суми процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, а тому заперечення відповідача, вкладені у апеляційній скарзі, апеляційним судом відхиляються.

Нарахування процентів від суми позики було здійснено позивачем у розмірах та порядку, узгодженому в укладеному між сторонами кредитному договорі, відповідно до законодавства чинного на момент укладення договору.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П» заборгованості за кредитним договором №004/00697/07/20 від 16.07.2020р. в загальному розмірі 90 938 грн. 35 коп, куди включено заборгованість за тілом у розмірі 44 101,78 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитому розмірі 46 836,57 грн..

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гладюк Тетяни Василівни залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.