Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №565/2140/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/2140/24

Провадження № 22-ц/4815/726/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гаврилюка Олега Васильовича на заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , було укладено договір фінансового кредиту №104187217.

Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

23.06.2021було укладено договір факторингу №03Т відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №104187217

Таким чином, ТОВ "Діджи Фінанс" наділено правом вимоги до Відповідачки за договором №104187217.

Відповідачка зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак не виконувала умови договорів, тому у неї виникла прострочена заборгованість за Договором №104187217 від 23.03.2021 р., що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 27600,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 0.00 грн.; заборгованість за пенею - 0.00 грн.;

У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість ОСОБА_1 , відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ "Діджи Фінанс" вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", загальну суму заборгованості за кредитним договором № 104187217 від 23.03.2021 р., в розмірі 35600 гривень 00 коп., та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк О.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів підписання відповідачкою кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Наголошує, що надані копії договору та паспорта споживчого кредиту не містять такого ідентифікатора, а суд не навів доказів, які підтверджували б прийняття відповідачкою пропозиції укласти договір.

Крім того, вважає заявлену до стягнення суму заборгованості надмірною, оскільки погоджений строк кредитування становив 15 календарних днів, а загальна вартість кредиту - 11600 грн. Тому навіть за умови доведеності підписання договору стягненню могли б підлягати лише 8000 грн тіла кредиту та 3600 грн процентів, нарахованих у межах погодженого строку кредитування.

Заперечує також проти стягнення 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають критерію розумності. Посилається на те, що позовну заяву підписано й подано керівником товариства, а не адвокатом, а матеріали справи не містять процесуальних документів, підписаних адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Діджи Фінанс" просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На спростування доводів про недоведеність підписання договору зазначає, що відповідачка подала заявку на отримання кредиту через особистий кабінет на сайті ТОВ "МІЛОАН" та підтвердила прийняття умов договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Z21702, надісланого SMS-повідомленням на вказаний нею номер телефону. Стверджує, що завантажений до підсистеми "Електронний суд" файл договору містить електронний підпис, який не відображається під час перегляду в цій підсистемі або друку, проте доступний після завантаження файлу та відкриття його у відповідному програмному забезпеченні.

Щодо розміру заборгованості посилається на умови договору, які передбачають нарахування процентів після настання строку повернення кредиту за стандартною ставкою 5 % на день, зокрема можливість їх нарахування як процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. Вважає, що продовження користування кредитними коштами було достатнім для продовження строку кредитування на стандартних умовах. Зазначає, що розмір боргу підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною первісним кредитором, а після відступлення права вимоги позивач додаткових нарахувань і штрафних санкцій не здійснював.

Стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн підтверджені договором, додатковою угодою, детальним описом робіт та актом наданих послуг і є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, яка охоплювала аналіз правовідносин, надання рекомендацій, підготовку позову й додатків до нього. Водночас заперечує проти відшкодування відповідачці заявлених 8 000 грн витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції через відсутність доказів їх реальності та обґрунтованості й детального опису наданих послуг.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Діджи Фінанс" надало копію договору фінансового кредиту № 104187217 від 23 березня 2021 року, у якому кредитодавцем зазначено ТОВ "МІЛОАН", а позичальником - ОСОБА_1 . За змістом цього документа сума кредиту становить 8 000 грн, строк кредитування - 15 календарних днів, дата повернення кредиту - 07 квітня 2021 року.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав платіжне доручення № 261648899.

23 червня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 03Т, на підставі якого позивач посилається на набуття права вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення заборгованість становить 35 600 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 27 600 грн - за процентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення відповідачкою кредитного договору № 104187217 від 23 березня 2021 року в електронній формі, прийняття нею його умов та отримання кредитних коштів. Встановивши, що на підставі договору факторингу від 23 червня 2021 року право вимоги за цим кредитним договором перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс", а відповідачка своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 35600 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 27600 грн - за процентами. Суд прийняв наданий позивачем розрахунок заборгованості, зазначивши, що його правильність відповідачкою не оспорювалася, а доказів погашення боргу не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд визнав витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн документально підтвердженими та співмірними зі складністю справи, ціною позову й обсягом наданих адвокатом послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо доведеності укладення кредитного договору.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054, ст.ст. 1055, 1056-1 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Колегія суддів перевірила доводи позивача про те, що одноразовий ідентифікатор, яким відповідачка підписала кредитний договір, відображається після завантаження відповідного файлу з підсистеми "Електронний суд" та його відкриття за допомогою програмного забезпечення для перегляду PDF-файлів. Однак ці доводи підтвердження не знайшли.

Так, до картки вхідного документа долучено лише один файл під назвою "Позовна заява.pdf", у якому об`єднано фотокопії позовної заяви та додатків до неї. Окремого електронного примірника кредитного договору, який давав би змогу перевірити наявність електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачки, серед долучених файлів немає. Після завантаження та відкриття файлу "Позовна заява.pdf" колегія суддів також не виявила відомостей, які підтверджували б підписання відповідачкою договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Наведений на сторінці 4 відзиву скриншот містить зображення фрагмента спірного договору із зазначенням про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Z21702. Водночас електронний примірник договору, з якого, за твердженням позивача, отримано це зображення, серед долучених файлів відсутній, що унеможливлює перевірку відповідності скриншота цьому примірнику. За відсутності інших доказів надсилання відповідачці зазначеного ідентифікатора та його використання нею для прийняття пропозиції укласти договір колегія суддів вважає такий скриншот недостатнім для підтвердження підписання спірного договору саме ОСОБА_1 .

Позивач також не надав доказів, які підтверджували б ідентифікацію ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та вчинення нею дій, спрямованих на укладення спірного договору. Зазначення у тексті договору її персональних даних саме по собі не є достатнім доказом підписання нею цього договору в електронній формі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів укладення спірного кредитного договору саме відповідачкою та виникнення в неї зобов`язань за цим договором.

Надане позивачем платіжне доручення № 261648899 містить позначення платіжної системи Visa та частково прихований номер платіжної картки "414943*21", які самі по собі не дають змоги встановити належність цієї картки відповідачці. Зазначений документ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, які підтверджували б отримання коштів саме ОСОБА_1 та їх перерахування на виконання укладеного нею кредитного договору.

Однак за відсутності достатніх доказів підписання відповідачкою спірного договору це платіжне доручення не є достатнім для висновку про отримання нею кредиту.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заявленої заборгованості не ґрунтується на належних і достатніх доказах, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Діджи Фінанс".

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при зверненні до суду із апеляційною скаргою сплатила судовий збір у розмірі 2906,88 грн., які підлягають стягненню з товариства на її користь. Крім того, ОСОБА_1 сплатила судовий збір за перегляд заочного рішення до суду першої інстанції у розмірі 484,48 грн., які також повинні бути компенсовані за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюка Олега Васильовича - задовольнити.

Заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3391 гривня 36 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.