Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №559/4305/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 559/4305/25

Провадження № 22-ц/4815/1594/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 червня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Метагро" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

В провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області знаходилася цивільна справа № 559/4305/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Метагро" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 21.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишено без розгляду.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Вишковська Валентина Іванівна звернулась до суду із заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 гривень.

Заяву обґрунтовує тим, що мали місце необґрунтовані дії позивача, оскільки саме він ініціював судову справу, затягував її розгляд судом шляхом подання клопотань про зупинення провадження у справі, які потребували відповідного процесуального реагування відповідачів, водночас, не брав участі в судових засіданнях. Відповідачі об`єктивно були вимушені вчиняти необхідні процесуальні дії для захисту своїх прав та інтересів із залученням осіб, які надають професійну правничу допомогу, зокрема, для подачі заяв по суті спору та участі в судових засіданнях. Враховуючи викладене, вважає наявними підстави для стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з позивача.

Додатковим рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 червня 2026 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної заяви.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після залишення позову без розгляду питання про компенсацію відповідачу судових витрат підлягає вирішенню за спеціальними правилами частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України та лише за умови встановлення необґрунтованих дій позивача. На переконання апелянта, саме по собі звернення до суду з позовом або подання заяви про залишення позову без розгляду не може розцінюватися як така необґрунтована поведінка.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив, які конкретно дії позивача були необґрунтованими, у чому полягала його недобросовісність, чи мав він на меті перешкоджання розгляду справи або ущемлення прав відповідачів, а також не навів доказів умисності чи зловживання позивачем процесуальними правами.

ТОВ "Західна агровиробнича компанія" наголошує, що звернулося до суду з метою захисту свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вважаючи, що належно виконувало договір та своєчасно повідомило орендодавця про намір скористатися переважним правом, тоді як земельну ділянку було передано в оренду ТОВ "Метагро". Тому саме звернення з відповідним позовом, за доводами скаржника, мало під собою правові підстави та не свідчило про недобросовісну процесуальну поведінку.

Крім того, апелянт посилається на наявність невирішеної Великою Палатою Верховного Суду виключної правової проблеми щодо застосування такого способу захисту, як визнання відсутнім права оренди, у зв`язку з чим провадження в низці справ у подібних правовідносинах зупинялися до закінчення перегляду Великою Палатою справи № 456/252/22. Ці обставини, на думку скаржника, додатково спростовують висновок про очевидну необґрунтованість його звернення до суду.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції, стягнувши з нього 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, не встановив передбаченої частиною п`ятою статті 142 ЦПК України обов`язкової умови для такого стягнення - необґрунтованих дій позивача.

Відзив у встановлений судом строк не надійшов.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд встановив, що 09.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Вишковською Валентиною Іванівною укладено договір про надання правничої допомоги №103/25. Витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у даній справі становлять 12000,00 грн та підтверджується вказаним договором, ордером на надання правничої допомоги Серія ВК №1202099 від 09.12.2025 року, розрахунком витрат на правничу допомогу, актом-прийому передачі наданої правничої допомоги від 25.05.2026 року №31 за договором про надання правничої допомоги від 09.12.2025 року та квитанцією №31 до прибуткового касового ордера від 25.05.2026 року про оплату правничої допомоги в сумі 12000,00 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою від 21 травня 2026 року позов ТОВ "Західна агровиробнича компанія" залишено без розгляду, у зв`язку із чим відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України відповідач має право на компенсацію понесених ним судових витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується виходячи з наступного.

Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.

У частинах п`ятій, шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Положення частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п`ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12).

Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21 сформулював висновок про те, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною та викладена також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22).

У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/, від 25 квітня 2024 року у справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретних критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Верховний Суд зазначив, що "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19).

Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20).

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179св18) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З матеріалів справи вбачається, що, обґрунтовуючи наявність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 посилалася на пред`явлення позивачем цього позову, подання ним клопотань про відкладення підготовчого судового засідання та зупинення провадження у справі, неучасть у судових засіданнях, а також подальше подання заяви про залишення позову без розгляду.

Однак наведені обставини самі по собі не свідчать про необґрунтованість процесуальних дій позивача у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Звернення до суду з позовом є реалізацією гарантованого законом права на судовий захист. При цьому позивач обґрунтовував заявлені вимоги необхідністю захисту свого переважного права на поновлення договору оренди землі, а питання щодо належності обраного ним способу захисту було предметом формування судової практики, зокрема у зв`язку з переглядом Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22. За таких обставин саме пред`явлення позову не дає підстав вважати, що позивач діяв очевидно безпідставно чи недобросовісно.

Подання клопотань про відкладення судового засідання та зупинення провадження у справі є передбаченими процесуальним законом способами реалізації процесуальних прав учасника справи. Матеріали справи не містять встановлених судом обставин, які б свідчили про завідомо безпідставний характер таких клопотань, їх систематичне подання з метою затягування розгляду справи або інше використання цих процесуальних прав усупереч їх призначенню.

Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є реалізацією наданого йому процесуальним законом диспозитивного права та без встановлення інших обставин недобросовісної процесуальної поведінки також не може саме по собі бути підставою для покладення на нього витрат відповідача.

Отже, встановлення факту надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги та документальне підтвердження розміру понесених витрат є необхідною, проте не достатньою умовою для їх компенсації за правилами частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено конкретних необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких були понесені відповідні судові витрати.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є помилковим, у зв`язку із чим додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст.367,376,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити.

Додаткове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.