Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №569/17477/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/17477/25

Провадження № 22-ц/4815/1119/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про внесення змін до договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області 21 серпня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про внесення змін до договору оренди землі, стягнення судових витрат по справі.

В судовому засіданні представник позивачів заявлені позовні вимоги повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та внести зміни до договору оренди №561010004000381 від 24 листопада 2011 року укладеного між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 припинивши його шляхом розірвання в частині договірних зобов`язань між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір та витрати на правову правничу допомогу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року позов задоволено.

Внесено зміни до договору оренди №561010004000381 від 24 листопада 2011 року укладеного між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 припинивши його шляхом розірвання в частині договірних зобов`язань між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнуто з Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Стягнуто з Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

У поданій апеляційній скарзі Рівненська міська рада не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що спірний договір оренди є чинним та належним чином виконується його сторонами: орендарі сплачують орендну плату і заборгованості не мають, використання земельної ділянки не створює перешкод третім особам, на ній відсутнє нерухоме майно третіх осіб, а Рівненською міською радою порушень договірних зобов`язань не допущено. На переконання апелянта, передбачені статтями 31–32 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору підстави для його дострокового розірвання відсутні, договір не передбачає можливості односторонньої відмови орендаря, а земельна ділянка є вільною від забудови та може використовуватися відповідно до її цільового призначення.

Наявність факту відчуження нерухомого майна, яке розташоване поруч із орендованою вільною земельною ділянкою, не порушує договір оренди землі. Тому відчуження майна поруч не є автоматичною підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Окремо апелянт не погоджується зі стягненням з Рівненської міської ради 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на відсутність належних доказів фактичного понесення цих витрат та документів, які б давали можливість перевірити реальний обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений на них час і співмірність заявленої до відшкодування суми.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник апелянта подав заяву про підтримання вимог апеляційної скарги та розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 24 листопада 2011 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 був укладений Договір оренди №561010004000381 (надалі – договір оренди) відповідно до умов якого, відповідач (орендодавець) передав в оренду позивачам та третій особі (орендарі) земельну ділянку площею 62 кв.м. у строкове платне користування на умовах, визначених договором.

Орендодавцем була надана, а орендарями прийнята в строкове платне користування земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд), яка знаходиться в АДРЕСА_2 (квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ). Строк дії договору 49 (сорок дев`ять) років з дня укладення.

Відповідно до п.18 договору оренди передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проєкту землеустрою щодо її відведення.

Згідно п.34 договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п.35 договору оренди, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб; у інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.36 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання – за взаємної згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

До договору оренди долучені Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та план зовнішніх меж земельної ділянки, що передається в оренду позивачам та третій особі, розроблені при укладенні договору Приватним підприємством «Глобус-Зем».

На схемі «Опис меж», що накреслена у цих документах зазначено напис «двір». У таблиці «Експлікація земельних угідь» у рядку 2.4. вказано: «Ділянки для обслуговування частини житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки)»

З додатків до договору оренди вбачається, що саме являє собою земельна ділянка зазначена у договорі: вона має площу 0,0062 га, що дорівнює 62 кв.м, її розмір3 м в ширину з боку земель загального користування та 3,01 м в ширину з протилежного боку, 20,61 м в довжину та вона слугує проходом до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 .

З дослідженої в судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363483188 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 27.01.1998 р. квартири АДРЕСА_6 , речове право на яку було припинене 16.12.2013 р.

З дослідженої в судовому засіданні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №431503514 вбачається, що на даний час власниками квартири АДРЕСА_6 є інші особи.

В судовому засіданні позивачі суду пояснили, що оскільки на даний час вони не є власниками нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_6 , тому договір оренди має бути укладений з тими особами, які на даний час є власниками квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 та безпосередньо користуються зазначеною земельною ділянкою для проходу до квартир. Крім того пояснили, що 11 грудня 2013 року вони не проживають за вказаною адресою та відповідно орендованою земельною ділянкою не користуються.

20 січня 2026 року судом було здійснено виїзне судове засідання та було оглянуто безпосередньо земельну ділянку, котра була надана їм в оренду на підставі договору оренди від 24 листопада 2011 року. Судом було встановлено, що земельна ділянка є проходом (проїздом) до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , розташованому на сусідній земельній ділянці. По межах орендованої земельної ділянки розташований паркан, який відсутній у кінці земельної ділянки з правого боку навпроти дверей квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Розміри земельної ділянки відповідають розмірам накресленим на схемі Плану зовнішніх меж земельної ділянки, долученій до договору оренди. Будівлі на земельній ділянці відсутні.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що позивачі по справі з 11 грудня 2013 року зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_7 , та з 26 березня 2014 року зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

28 травня 2025 року позивачі звернулись до Рівненської міської ради з заявою про припинення договору оренди землі від 15.09.2011 року в зв`язку з переходом права власності на нерухомість до інших осіб, в зв`язку з чим у позивачів немає ні потреби, ні можливості користуватись орендованою земельною ділянкою.

З дослідженої в судовому засіданні відповіді Рівненської міської ради від 02 червня 2025 року №О-2315/25-5815/25 вбачається, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:030:0230 розташована за адресою АДРЕСА_8 , перебуває в оренді у громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , тому всім орендарям необхідно спільно звернутися із заявою про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди.

16 червня 2025 року позивачі звернулись до Рівненської міської ради з заявою про внесення змін до договору оренди і виключення позивачів з числа орендарів та до ОСОБА_4 з листом від 16.06.2025р. з пропозицією спільно звернутись з заявою про припинення зазначеного договору щодо них.

З дослідженого в судовому засіданні лист Рівненської міської ради від 19.06.2025 року № О-2593/25-6418/25 вбачається, що позивачам було відмовлено у зміні умов договору у частині заміни орендарів, в зв`язку з тим, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_6 , розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:030:0228.

Від третьої особи по справі ОСОБА_4 відповідь не надходила.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після укладення 24 листопада 2011 року договору оренди земельної ділянки відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при його укладенні. Зокрема, позивачі на час укладення договору були власниками квартири АДРЕСА_6 , для забезпечення доступу до якої, поряд із квартирою АДРЕСА_4 , фактично використовувалася орендована земельна ділянка площею 0,0062 га. У 2013 році внаслідок звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки право власності позивачів на квартиру припинилося, квартира перейшла у власність інших осіб, позивачі припинили проживати за цією адресою та орендованою земельною ділянкою не користуються. При цьому за результатами огляду земельної ділянки суд установив, що вона фактично є проходом (проїздом) до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а будь-які будівлі на ній відсутні.

Застосувавши положення статті 652 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність передбачених цією нормою умов для зміни договору, оскільки вибуття квартири з власності позивачів було обставиною, на яку вони при укладенні договору не розраховували та яку, за висновком суду, не могли передбачити і усунути; подальше виконання ними договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивачів того, на що вони розраховували при його укладенні, а із суті договору не випливає, що ризик такої зміни обставин покладено на позивачів. У зв`язку із цим суд визнав позов доведеним та вніс зміни до договору оренди, припинивши його шляхом розірвання в частині договірних зобов`язань між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 11, 626, 627, 638, 759, 765, 792 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.ст. 2, 93, 141 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Норми статей 1, 2, 13, 15, 30, 32 Закону України "Про оренду землі" вказують, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторонами керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №922/2279/19, вказується, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, на час укладення договору оренди позивачі були власниками квартири АДРЕСА_6 , а спірна земельна ділянка була передана в оренду, зокрема, для обслуговування цієї квартири та фактично слугує проходом до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Після припинення у 2013 році права власності позивачів на квартиру АДРЕСА_3 вони за вказаною адресою не проживають та спірною земельною ділянкою не користуються, тоді як її фактичне використання пов`язане із забезпеченням доступу до квартир, власниками яких є інші особи.

Отже, попри формальне збереження за позивачами статусу орендарів та відповідних договірних обов`язків, обставини, які зумовлювали їх інтерес в оренді земельної ділянки та існували на час укладення договору, припинилися. За таких обставин подальше виконання договору в цій частині покладає на позивачів обов`язки орендарів за відсутності фактичної можливості та потреби користуватися земельною ділянкою відповідно до мети, з якою укладався договір, що порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивачів того, на що вони розраховували при його укладенні.

Посилання апелянта на належне виконання сторонами умов договору оренди, відсутність заборгованості зі сплати орендної плати та порушень договірних зобов`язань з боку орендодавця не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки підставою для зміни спірного договору суд визначив не порушення його умов однією зі сторін, а істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, відповідно до статті 652 ЦК України.

Так само доводи апеляційної скарги про те, що відчуження квартири АДРЕСА_3 не зумовлює автоматичного припинення права оренди земельної ділянки, не суперечать висновкам суду першої інстанції, оскільки суд не пов`язував припинення договірних зобов`язань позивачів з автоматичним переходом права оренди до нового власника нерухомого майна. Відчуження квартири суд оцінив у сукупності з іншими встановленими обставинами - припиненням проживання позивачів за відповідною адресою, фактичним невикористанням ними земельної ділянки та використанням останньої як проходу до квартир, що належать іншим особам.

За таких обставин посилання Рівненської міської ради на відсутність підстав для розірвання договору, передбачених статтями 31, 32 Закону України «Про оренду землі», саме по собі не спростовує можливості зміни договору з підстав, передбачених статтею 652 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 652 ЦК України.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження позивачами витрат на професійну правничу допомогу.

За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачами надано суду витяг з договору про надання правничої допомоги від 04 серпня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Жилінська Т.П.»; копію Акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28.10.2025 року у якому міститься детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом згідно з умовами договору у якому визначено суму оплати адвоката у розмірі 8000,00 грн. (по 4000,00 грн. кожному з позивачів).

У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого, витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 8000,00 гривень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, сама по собі відсутність доказів фактичної сплати позивачами 8 000 грн не свідчить про відсутність підстав для розподілу таких витрат, оскільки процесуальний закон пов`язує можливість їх відшкодування не лише з фактичною оплатою, а й з наявністю у сторони обов`язку сплатити відповідну суму. Подані позивачами договір та акт приймання-передачі наданої правничої допомоги підтверджують як обсяг наданих послуг, так і їх вартість у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідачем не наведено належних доводів та не подано доказів, які б свідчили про неспівмірність визначеного позивачами розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.