Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №570/2958/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/2958/25

Провадження № 22-ц/4815/1003/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

за участю: ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Крижанівського Валерія Валерійовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

23 червня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення вимог просив встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є тіткою заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавався Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по КСГП "Світанок" Лукашівської сільської Ради народних депутатів, сертифікат серії ВН №0252227 зареєстровано 12 березня 1997 року за порядковим номером 227, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №437 від 30 грудня 1996 року.

В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є його тіткою по батьківській лінії, однак в нього відсутні документи які підтверджують даний факт. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно, а саме: земельну частку (пай), яка належала спадкоємиці на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), в якому допущена помилка в написанні імені ОСОБА_3 , де вказано " ОСОБА_4 ", замість правильно " ОСОБА_5 ".

Встановлення вищевказаних фактів є необхідним заявнику для оформлення спадкових прав на майно.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється тіткою заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимогу про встановлення факту, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавався Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по КСГП "Світанок" Лукашівської сільської Ради народних депутатів, сертифікат серії ВН №0252227 зареєстровано 12 березня 1997 року за порядковим номером 227, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №437 від 30 грудня 1996 року - залишено без розгляду, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

Роз`яснено заінтересованій особі, що відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України право подати позов на загальних підставах.

Вирішено повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Крижанівський В.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині залишення вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 3.05 умовних кадастрових гектарів, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавався Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» Лукашівської сільської Ради народних депутатів», сертифікат серії ВН №0252227 зареєстровано 12.03.1997 року за порядковим номером 227, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №437 від 30.12.1996 року без розгляду та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення заяви.

Зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, не враховано правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що підтверджує наступним.

Апелянт вказує, що має намір звернутися до нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька, відносно майна яке ним було фактично успадковане після смерті ОСОБА_3 (тітки заявника), однак при огляді документів нотаріусом було повідомлено, що з поданих документів неможливо встановити родині відносини між заявником та спадкодавцем, оскільки відсутня архівна довідка про народження спадкодавця.

Внести зміни в виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай), за №227 від 12.03.1997 р. у розмірі 3,05 умовних кадастрових гектарів, серія ВН №0252227 немає можливості, оскільки ОСОБА_3 вже померла і вказаний факт можливо встановити лише у судовому порядку.

Покликається на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №636/1324/16-ц, провадження №14-225цс18. У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №202/6418/18, провадження №61- 8511св19 та від 23 грудня 2019 року у справі №175/423/18, провадження №61-8171св19.

Представник апелянта адвокат Крижанівський В.В. в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Апеляційний суд переглядає вищевказане рішення в частині залишення без розгляду вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавався Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по КСГП "Світанок" Лукашівської сільської Ради народних депутатів, сертифікат серії ВН №0252227 зареєстровано 12 березня 1997 року за порядковим номером 227, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №437 від 30 грудня 1996 року, на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією листа №1426-8.2-38 від 12 березня 2025 року про надання інформації щодо дати смерті та номера актового запису про смерть ОСОБА_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку фактично прийняв її брат ОСОБА_6 , який проводив обробіток присадибної земельної ділянки, що підтверджується довідкою Липовецької міської ради Вінницької області №09-12-01/10/77 від 12 березня 2025 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2019 року.

З метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюка О.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58825219 від 19 грудня 2019 року, а також копіями матеріалів спадкової справи № 115/2019 до майна померлого ОСОБА_6 .

Заявник звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 , відносно майна, яке було фактично успадковане ним після смерті його сестри - ОСОБА_3 (тітки заявника), однак йому було повідомлено, що неможливо встановити родинні відносини між ним та його тіткою.

Рішенням в даній справі було встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється тіткою заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В цій частині рішення місцевого суду не оскаржується.

Вирішуючи вимогу про встановлення факту, належності ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, згідно записів книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавався Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по КСГП "Світанок" Лукашівської сільської Ради народних депутатів, сертифікат серії ВН №0252227 зареєстровано 12 березня 1997 року за порядковим номером 227, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №437 від 30 грудня 1996 року, суд першої інстанції дійшов до переконання про наявність у заявника спору про право на земельну частку (пай) розміром 3,05 умовних кадастрових гектарів, яке підлягає захисту в порядку позовного провадження у спосіб визначений положеннями ст. 392 ЦК України.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.

У цій справі заявник просить встановити належність померлій ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), посилаючись на втрату сертифіката, яким таке право посвідчувалося, та необхідність оформлення спадщини. Отже, за своїм змістом заявлена вимога стосується підтвердження самого майнового права, належність якого спадкодавиці є передумовою його спадкування.

Така вимога відрізняється від установлення передбаченого пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України факту належності правовстановлювального документа особі через розбіжності в її анкетних даних. Наявність розбіжностей у написанні імені спадкодавиці сама собою не змінює предмета заявленої вимоги про належність їй права.

З огляду на те що йдеться про правовідносини, що стосуються права власності та спадкування, цілком очевидно, що закон, який регулює спірні правовідносини, є не процесуальним, а матеріальним.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

В абзаці третьому пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено можливість звернення особи до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 175/654/22 Верховний Суд також зазначив, що питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того колегія суддів також враховує що вимога заявника пов`язана із підтвердженням майнового права особи, яка померла, однак у такому разі буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності (Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 р. у справі № 161/4904/21, у постанові від 13 вересня 2021 р. у справі № 760/3300/17)

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 532/2064/21 вказав, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 його правоздатність припинилась, тому в задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту належності ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) слід було відмовити саме з цих підстав.

У постанові від 21 березня 2024 року у справі №2о-30/2009 Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення факту належності на праві приватної власності нерухомого майна в порядку окремого провадження не допускається, оскільки вимога про визнання права власності завжди свідчить про існування спору про право, а тому вона може розглядатися виключно в позовному провадженні.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 650/3978/25 Верховний Суд зазначив, що вимога про підтвердження права власності у зв`язку із втратою правовстановлювальних документів підлягає розгляду в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України. При цьому Верховний Суд визнав помилковим посилання судів на наявність спору про право, проте погодився з висновком про неможливість розгляду заявленої вимоги в порядку окремого провадження.

Системне застосування наведених норм та врахування зазначених висновків Верховного Суду дають підстави для висновку, що за наявності об`єктивних перешкод для нотаріального оформлення спадщини, зумовлених утратою сертифіката, захист прав заявника має здійснюватися шляхом пред`явлення позову про визнання за ним права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

У межах розгляду такого позову підлягають установленню обставини набуття відповідного права спадкодавицею за життя, входження цього права до складу спадщини та його подальшого переходу в порядку спадкування.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність заперечень заінтересованої особи або конкуруючих вимог інших спадкоємців не спростовують висновку про неможливість розгляду заявленої вимоги в порядку окремого провадження, оскільки її зміст та мета звернення зумовлюють застосування передбаченого законом позовного способу захисту.

Зважаючи на викладене колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Крижанівського Валерія Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.