Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №569/28386/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/28386/25

Провадження № 22-ц/4815/1576/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Тищук К.П., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.2015 року, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2024 року у справі № 569/3416/24 було розірвано.

Він шлюбу мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу із середини вересня 2024 року донька проживвла разом із відповідачем, а позивач проживав у м. Житомир.

Він повністю забезпечував дитину та відповідача усім необхідним.

Крім того, згідно судового наказу № 569/8968/24 від 22.05.2024 року, виданого Рівненським міським судом, він сплачував на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Заборгованості зі сплати аліментів не було.

У подальшому, він забрав дитину до м. Житомира за місцем свого фактичного проживання та роботи.

З 25.12.2024 року дитина проживає разом з ним, він один займається її вихованням, забезпечує належні умови проживання, навчання, розвитку та повністю утримує дитину.

З 13.01.2025 року ОСОБА_4 навчається в ліцеї № 24 м. Житомир.

Матір за рік приїхала лише один раз, життям дитини не цікавиться.

Протягом 2025 року, не дивлячись на той факт, що донька проживає з батьком, він сплачував на користь відповідачки аліменти на утримання дитини. Однак відповідачка за цілий рік жодної копійки на утримання дитини не надала, жодного подарунку дитині не купила, будь-яких речей з одягу та взуття теж за цілий рік не купила. Вона навіть жодного разу не поцікавилась ні в дитини, ні в батька, що потрібно дитині, чи що хоче дитина. Фактично відповідач самоусунулась від обов`язку утримувати дитину. При цьому кошти, які сплачував позивач на утримання доньки використовувала на власний розсуд.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.10.2025 року у справі № 569/3027/25 визначено місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 та припинено стягнення з нього аліментів на її утримання.

Відповідач ігнорує покладений на неї обов`язок брати участь в утриманні дитини, фактично такий обов`язок несе лише батько, хоча відповідач неодноразово запевняла, що працевлаштована та отримує заробітну плату.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів її доходів щомісячно, починаючи з 01 січня 2025 року та до повноліття дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також стягнути з ОСОБА_2 отримані нею аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 за період з 01.01.2025 року по 18.11.2025 року. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів її доходів щомісячно, починаючи з 29 грудня 2025 року та до повноліття дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

У задоволенні стягнення з ОСОБА_2 , отриманих нею аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 за період з 01.01.2025 по 18.11.2025 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що, зважаючи на обставини справи, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача у розмірі 1/4 всіх видів її доходів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

При цьому суд ззазначив, що необґрунтованою є вимога позивача про стягнення аліментів за минулий час з 01 січня 2025 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку з 29 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У частині вимоги позивача про стягнення сплачених аліментів з 01.01.2025 року по 18.11.2025 року суд вирішив відмовити та роз`яснив, що оскільки аліменти є власністю дитини, то дитина має право на їх отримання та їх розпорядження і вказані кошти перебувають на рахунку, до якого є діюча картка на ім`я дитини.

Ураховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог таким, що не відповідає правилам ст. 263 ЦПК України.

Вказує, що з того часу, коли дитина почала проживати разом із батьком, вона позбавлена можливості з нею спілкуватися, навіть у телефонному режимі, тому вона звернулася до суду із проханням визначити графік побачень із дитиною.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2026 року у справі № 569/13234/25 визначено способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дитини.

Позивач звернувся до суду не за видачею судового наказу, а в позовному порядку.

Немає необхідності заявляти позовну вимогу про стягнення аліментів, якщо їх розмір кореспондує ст.ст. 183, 184 СК України, тобто є таким, який підлягає стягненню у порядку наказного провадження.

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом, суд самостійно може визначити частку від заробітку чи призначити мінімальний платіж у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з урахуванням позиції відповідача та вимог ст. 182 СК України.

Просила скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували зареєстрованому шлюбі з 10.02.2015 року, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 121. (а.с. 12-12 зворот)

Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . (а.с. 11)

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2024 року у справі № 569/3416/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. (а.с. 12-12 зворот).

Після розірвання шлюбу з середини вересня 2024 року донька ОСОБА_4 проживала з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає мати відповідачки.

З 25.12.2024 року дитина проживає з позивачем, він один займається її вихованням, забезпечує дитині належні умови проживання, навчання, розвитку та повністю утримує дитину.

З 13.01.2025 року неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в ліцеї № 24 міста Житомира. Матір дитини навчанням дитини не цікавиться. (а.с. 13 - 14).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 569/3027/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, повернення сплачених аліментів позов задоволено частково. Визначено місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 та припинено стягнення з нього аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог про повернення ОСОБА_1 сплачених ним аліментів на користь ОСОБА_2 , які стягнуті з нього на підставі судового наказу №569/8968/24 від 22.05.2024 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, починаючи з 01.01.2025 року по день винесення судового рішення - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 18 листопада 2025 року. (а.с. 15-22)

Відтак на підставі належних і допустимих доказів підтверджено факт, що дитина проживає з батьком.

Із довідки від 01.04.2026 року № 12-07/1209 слідує, що ТВБВ №10017/048 філії - Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» слідує, що фізична особа ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , в установі банку ФРОУ АТ «Ощадбанк» станом на 01.04.2026 року має діючий рахунок № НОМЕР_3 , до якого видана додаткова дитяча картка на ім`я ОСОБА_3 . Станом на 01.04.2026 залишок коштів на рахунку становить 116 500,00 (Сто шістнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) гривень. (а.с. 83).

Із відповіді Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному на запит адвоката Тищук К.П. від 08.01.2026 № 6312 слідує, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м. Рівному перебувало виконавче провадження № 75188949 з примусового виконання судового наказу № 569/8968/24, який видано Рівненським міським судом Рівненської облаті 22 травня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. 28.11.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 28.11.2025 заборгованість відсутня. (а.с. 51).

З висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 24.02.2025 року слідує, що нецільового витрачання аліментів на дитину не встановлено, одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини, розмір аліментів на дитину перевищує два прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку. (а.с. 26).

Оскільки рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в частині відмовлених вимог воно апеляційним судом не переглядається.

Стягуючи аліменти із відповідача в розмірі частки суд враховував, зокрема, позицію позивача щодо способу стягнення аліментів.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або іншого законного представника дитини, разом із яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника майна та майнових прав; доведені стягувачем витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів у частці від доходу, позивач скористався своїм правом на обрання визначеного законом способу стягнення аліментів (стаття 183 Сімейного кодексу України).

Згідно із законодавством України, аліменти на дитину за рішенням суду можуть стягуватися як у частці від її заробітку (доходу), так і у твердій грошовій сумі (стаття 184 СКУ). Вибір між цими способами належить до диспозитивного права особи, яка утримує дитину та звертається з відповідними вимогами до суду.

Стосовно твердження апеляційної скарги про те, що немає необхідності заявляти позовну вимогу про стягнення аліментів, якщо їх розмір є таким, що підлягає стягненню у порядку наказного провадження варто зазначити, що стягувач аліментів має повне право самостійно обирати, як звертатися до суду — із позовом у позовному провадженні чи із заявою про видачу судового наказу. Законодавство України не зобов`язує стягувача обов`язково проходити наказне провадження.

Апелянт просить ухвалити рішення про стягнення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, тобто, фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, що не передбачено законодавством для відповідача.

Також варто зазначити, що стягнення 50 % прожиткового мінімуму, як твердої суми, стосується саме наказного провадження, а не позовного.

Будь-які інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.