Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №564/3025/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/3025/25

Провадження № 22-ц/4815/1246/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Оніщуком Святославом Петровичем на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Грипіч Л.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовну заяву мотивовано тим, що сторони по справі перебували у шлюбі з 22.02.2006 року.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 20.02.2008 року по справі №2-127 шлюб між сторонами розірвано.

У шлюбі народилася спільна дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження вказаний відповідач.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 20.11.2007 року стягнуто щомісячно, починаючи з 18.09.2007 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 сину сторін ОСОБА_3 виповнилося 18 років, у зв`язку з чим стягнення аліментів з відповідача було припинено. Однак дитина продовжує навчатися у Національному університеті харчових технологій на 2 курсі денної форми навчання Навчально-наукового інституту харчових технологій НУХТ, отримує соціальну стипендію у розмірі 1180,00 грн. на місяць.

Позивач вказує, що відповідач є особою з інвалідністю внаслідок війни та отримує пенсію близько 20000 грн. на місяць, має зареєстровані на праві власності земельну ділянку площею 0.1 га, кадастровий номер 5623480804:04:005:0002; земельну ділянку площею 0.209 га, кадастровий номер 5623480800:06:021:1284; 1/3 частку двокімнатної квартири, загальною площею 46,2 к.в.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/5 частку однокімнатної квартири, загальною площею 28,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Також відомо про зареєстровані за відповідачем транспортні засоби.

Інших дітей відповідач не має.

Просила стягнути із відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до закінчення навчання чи до досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, тобто з 21 липня 2025 року (дати подачі позову до суду) та до досягнення ним 23 років за умови, що він буде продовжувати навчання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду обґрунтовано тим, що при призначенні аліментів у розмірі 1/6 частки, відповідач фактично буде сплачувати аліменти на користь позивача у меншому розмірі, ніж що був визначений раніше, згідно виконавчого листа №2-719 від 20.11.2007 року, а, отже, це не призведе до погіршення матеріального становища платника аліментів та він має можливість їх сплачувати, оскільки робив це раніше, так як матеріали справи не містять доказів про наявність заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Оніщука С.П. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також незаконним та необгрунтованим.

Позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущенні, що будь-яка особа, яка навчається, автоматично потребує матеріальної допомоги.

Відсутні належні докази, що саме у зв`язку із навчанням виникла потреба у додаткових витратах.

Суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що відповідач є особою з інвалідністю та не врахував її при визначенні можливості відповідача надавати матеріальну допомогу.

Судом не враховано, що на момент сплати аліментів відповідач не мав інвалідності, стан його здоров`я істотно погіршився після отримання поранення, його фінансові можливості об`єктивно змінилися.

Таким чином, суд безпідставно визнав наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу, що є однією з обов`язкових умов для стягнення аліментів на повнолітню дитину.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що мати не має можливості забезпечувати дитину або що її участь є недостатньою.

Фактично суд, не дослідивши вказані обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів лише з відповідача, що порушує баланс прав та обов`язків сторін.

За відсутності дослідження можливості матері брати участь у забезпеченні дитини неможливо визначити справедливий та обґрунтований розмір аліментів, що саме по собі є підставою для скасування рішення.

Покладення обов`язку зі сплати аліментів на особу з інвалідністю, яка фактично живе за рахунок пенсії, створює ризик поставлення відповідача у скрутне матеріальне становище.

Суд безпідставно стягнув із відповідача судовий збір.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

03 червня 2026 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Євгеюком О.Є. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що висновки суду про платоспроможність відповідача сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, ґрунтуються на досліджених судом доказах та приписах норм сімейного права.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №317.

На даний час спільний син ОСОБА_3 є студентом 2 курсу Національного університету харчових технологій денної форми навчання Навчально-наукового інституту харчових технологій НУХТ. Термін закінчення навчання – 30 червня 2028 року (денна форма навчання), що підтверджується довідкою №26/1-125 від 08.07.2025 року.

Згідно довідки про доходи № 04.02-51 від 08.07.2025 року ОСОБА_3 , як студент отримує стипендію від Національного університету харчових технологій у розмірі 1180,00 грн. на місяць.

Згідно Відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1934/09-06 від 30.07.2025 року у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 15.05.2024 року є інвалідом 2-ої групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, безтерміново, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.05.2024 року.

Згідно Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №439420930 від 13.08.2025 року за відповідачем значаться зареєстровані на праві власності земельна ділянка площею 0.1 га, кадастровий номер 5623480804:04:005:0002 та земельна ділянка площею 0.209 га, кадастровий номер 5623480800:06:021:1284.

Із постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2025 року по ВП №24770421 вбачається, що виконавчий лист №2-719 від 20.11.2007 року, виданий Костопільським районним судом про стягнення щомісячно, починаючи з 18.09.2007 року з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття, закінчено у зв`язку із досягненням дитиною повноліття та відсутності заборгованості за сплати аліментів (а.с.10-11).

Також, із відповіді Пенсійного фонду України на запит №217568746 від 29.04.2024 року Костопільського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУМЮ по виконавчому провадженню №24770421 по ОСОБА_2 , вбачається, що Костопільське об`єднане управління ПФУ виплачує відповідачу пенсію з 01.08.2024 року у розмірі 15296 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував матеріальне та сімейне становище платника аліментів, який немає інших утриманців, розмір його доходу та наявність зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, розмір доходу повнолітнього сина у вигляді соціальної стипендії, та вважав за необхідне позов задовольнити частково.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК України).

Згідно з положеннями ст. 200 ЦК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Таким чином, якщо повнолітня дитина продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, батьки зобов`язані надавати матеріальне утримання для своєї дитини, задля забезпечення найкращих інтересів дитини під час її навчання.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина/доньки, які продовжують навчання є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання він/вона не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання, не надає.

При цьому, відповідачем подано докази про встановлення йому ІІ групи інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.05.2024 року.

Разом із тим належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи відсутність можливості надавати матеріальну допомогу сину, суду не надано.

Питання працевлаштування осіб з інвалідністю закріплені в низці законодавчих актів, зокрема Законі № 875, Законі від 14.10.92 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці», окремі положення яких спрямовані на створення для таких осіб реальних можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їхньої реалізації.

Крім того, особи з інвалідністю в Україні володіють не тільки усією повнотою трудових прав, але й разом із цим мають певні пільги та гарантії, встановлені трудовим законодавством України.

Ураховуючи викладене, позивач не позбавлений можливості працевлаштуватися на роботу з полегшеними умовами праці та отримати постійне джерело прибутку.

Також, забезпечення базових потреб дитини державою не звільняє батьків від обов`язку її утримувати.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд врахував матеріальне та сімейне становище платника аліментів, який немає інших утриманців, розмір його доходу та наявність зареєстрованого на праві власності майна, розмір доходу повнолітнього сина у вигляді соціальної стипендії.

Ураховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що достатні та законні підстави для стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Будь-які інші доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині стягнення аліментів у такому розмірі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення судового збору, варто зазначити наступне.

Відповідно до пп. 9 п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки відповідачу встановлено ІІ групу інвалідності, то він звільняється від сплати судового збору, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Оніщуком Святославом Петровичем – задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 31 березня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_2 судового збору на користь держави у розмірі 1211,20 грн. – скасувати.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.