Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №565/1945/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №565/1945/25

Суддя: Шимків С. С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 565/1945/25

Провадження № 22-ц/4815/1588/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Л.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Володимирецької державної нотаріальної контори

Рівненської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Мокрицькою Лесею Ярославівною на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Котик Л.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, –

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 09 травня 1987 року уклали шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області. Актовий запис державної реєстрації шлюбу № 8 від 09.05.1987

30 березня 2023 року її чоловік, ОСОБА_4 , помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина. Після смерті ОСОБА_4 заявниця звернулася до Володимирецької держаної нотаріальної контори Рівненської області із заявою про прийняття спадщини. На підставі її заяви державним нотаріусом Володимирецької держаної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в квартирі АДРЕСА_1

Вказаний документ засвідчує факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 . Крім частки квартири, заявниця також отримала у власність на підставі спадщини за законом частки земельних ділянок з кадастровими номерами: 5621282000:05:001:0122, 5621282000:05:001:0123, 3222487200:04:008:0077, 3222487200:04:008:5081, 3222487200:04:008:0080, 3222487201:01:010 : 0012.

Перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, 19 вересня 1991 року ОСОБА_4 , як засновник зареєстрував Мале приватне підприємство "Ринок", ідентифікаційний код 21093201, юридична адреса підприємства: вул. Енергетиків, 3 м. Вараш, Рівненська область, за цією адресою зареєстроване нерухоме майно підприємства. Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , розпорядженням нотаріуса видано свідоцтво про визначення управителя корпоративними правами МПП "РИНОК" від 11.04.2023, яке зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 686 та призначено в. о. директора МПП "РИНОК". На підставі цього документа заявниця прийняла управління підприємства МПП "РИНОК".

Майно, що знаходиться на балансі приватного підприємства було створене за рахунок доходів підприємства та особистих грошових внесків сім`ї, зареєстроване як власність підприємства, а не власність засновника ОСОБА_4

3 цих підстав успадкування майна підприємства як цілісного майнового комплексу є неможливим, але майнові права в силу приписів ст. 1218 ЦК України є об`єктом спадкування відповідно до частки, що належить виділити із спільної сумісної власності.

26 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. із заявою видати свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника в статутному капіталі Малого приватного підприємства "Ринок", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004 номер запису 16061200000000020.

Крім особистого матеріального інтересу, на що ОСОБА_1 має повне право, подавши заяву нотаріусу, остання також керувалася ЗУ "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-ІХ від 09.01.2025 року, який набирає чинності 28.08.2025 року. Цим Законом не передбачено такої організаційно-правової форми господарських суб`єктів юридичних осіб як мале приватне підприємство, а передбачено реорганізацію цих юридичних осіб, приведення у відповідність до закону у формі товариства.

Постановою державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника (учасника) в статутному капіталі малого приватного підприємства "РИНОК", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004 року, номер запису: 16061200000000020. Як зазначено в постанові нотаріуса, відповідно до статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому за наявності заяв про прийняття спадщини від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина між спадкоємцями буде розділена згідно чинного законодавства.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є громадянами російської федерації, постійно проживають в м. Санкт-Петербург, Ленінградська область, російська федерація. Вказані особи не зверталися до нотаріуса по місцю відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у спосіб визначений Законами України.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не виконали приписів Законів України при поданні заяв про прийняття спадщини, а відтак вважається, що заяви про прийняття спадщини від їх імені не були подані, а термін їх подачі передбачений статтями 1270, 1272 ЦК України, є пропущеним.

Зміст постанови нотаріуса про причини відмови видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на корпоративні права МПП "РИНОК" на підставі спадщини за законом, є суперечливим. Констатуючи, що відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу) та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя нотаріус посилається на ст. 1267 ЦК України, згідно якої частки кожного із спадкоємців за законом є рівними.

З цього не зрозуміло до спадщини відноситься 100% корпоративних прав МПП "РИНОК" чи частки із спільної подружньої власності.

Також в постанові нотаріуса не дана оцінка обставинам подання заяв на прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в частині дотримання вимог законодавства України, не роз`яснено, у який конкретно спосіб може бути розділена спадщина згідно чинного законодавства.

Відмова у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 - свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника (учасника) в статутному капіталі малого приватного підприємства "РИНОК", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004 року, номер запису: 16061200000000020 є незаконною.

Просила суд скасувати постанову державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 581/01-16 від 26.07.2025.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, задоволено.

Скасовано постанову державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 581/01-16 від 26.07.2025 року.

Рішення суду мотивовано доведеністю позову.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, через представника – адвоката Мокрицьку Лес. Ярославівну, оскаржив її в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції розглянув вказану справу без участі усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішивши питання про їх права та інтереси, позбавивши їх можливості надати суду усі належні та допустимі докази.

Оспорюваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання щодо кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , дійшовши хибного висновку, що апелянт та ОСОБА_5 не виконали приписів Законів України при поданні заяв про прийняття спадщини, а відтак вважається, що заяви про прийняття спадщини від їх імені не були подані, а термін їх подання,передбачений статтями 1270, 1272 ЦК України, є пропущеним.

Крім того, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_2 можливості надати суду докази, які підтверджують, що хоча він є громадянином російської федерації, проте 13 жовтня 2016 року управління Державної міграційної служби в Рівненській області надало йому посвідку на постійне проживання на території Україні безстроково та зареєструвало місце проживання. Є фізичною особою - платником податку. Тобто, ОСОБА_2 належить до осіб, які постійно на законних підставах проживають на території України, а тому мають право спадкувати на рівні із громадянами України.

Факт виникнення суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів є суспільно значущим чинником, який безумовно, заслуговує на правову охорону з огляду на принцип правової певності. У розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майно може бути у вигляді того, що існує, а бо у вигляді матеріальних активів, щодо яких заявник може заявляти щонайменше "законне сподівання" їх фактичного отримання. (Рішення Європейського Суду з прав людини від 29 листопада 1991 року с праві "Пані Велі Девеломментс ЛТД та інші проти Ірландії").

Такими активами може бути сподівання на отримання спадкового майна. З огляду на наведене, вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються права, свободи та інтересів ОСОБА_2 як спадкоємця.

Підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що полягало у прийняття рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі в справі.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову, оскільки судом прийняття рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, що не була залучена до участі в справі.

12 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Пузирка О.О., подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що з огляду на обставини воєнного стану та місце проживання осіб в рф, Володимирецький районний суд не мав можливості залучити до участі у справі ОСОБА_2 – апелянта та ОСОБА_5 .

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 09 травня 1987 року уклали шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Великожолудської сільської ради Володимирецького району Рівненської області. Актовий запис державної реєстрації шлюбу № 8 від 09.05.1987 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 23.03.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 03.04.2023.

Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулася до Володимирецької держаної нотаріальної контори Рівненської області із заявою про прийняття спадщини. На підставі її заяви державним нотаріусом Володимирецької держаної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в квартирі АДРЕСА_1 . Крім частки квартири, ОСОБА_1 отримала у власність на підставі спадщини за законом частки земельних ділянок з кадастровими номерами: 5621282000:05:001:0122, 5621282000:05:001:0123, 3222487200:04:008:0077, 3222487200:04:008:5081, 3222487200:04:008:0080, 3222487201:01:010 : 0012.

19 вересня 1991 року ОСОБА_4 , як засновник зареєстрував Мале приватне підприємство "Ринок", ідентифікаційний код 21093201, юридична адреса підприємства: вул. Енергетиків, 3 м. Вараш, Рівненська область, за цією адресою зареєстроване нерухоме майно підприємства.

ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 , розпорядженням нотаріуса видано свідоцтво про визначення управителя корпоративними правами МПП "РИНОК" від 11.04.2023, яке зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 686 та призначено в. о. директора МПП "РИНОК". На підставі цього документа ОСОБА_1 прийняла управління підприємства МПП "РИНОК", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 35531316 від 15.07.2025.

Згідно останньої чинної редакції Статуту МПП "РИНОК" від 07.08.2013 (реєстраційний запис № 160610500170000020), єдиним засновником та власником юридичної особи є ОСОБА_4 , підприємство здійснює діяльність на підставі власного установчого документа Статуту, статутний фонд установчими документами не передбачений.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 436365231 від 22.07.2025, МПП "РИНОК", 07.12.2007, одержало в постійне користування для функціонування ринку земельну ділянку з кадастровим номером 5610700000:01:010:0002, площею 1.58 га, що підтверджується копією державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а також в оренду одержало земельну ділянку з кадастровим номером 5610700000:01:010:0052, площею 0.0773 га на підставі договору оренди від 23.06.2014 року з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

МПП "РИНОК" на підставі договору купівлі-продажу № 2155 від 31.08.2001 року набуло у власність нежитлову будівлю, будівлю громадського туалету.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.01.2006 року за МПП "РИНОК" визнано право власності на будівлю трансформаторної підстанції, яка було збудована господарським способом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.07.2010 року у справі № 3/80 за МПП "РИНОК" визнано право власності на об`єкти збудовані господарським способом, які розміщені на земельній ділянці, що перебувала у користуванні підприємства, а саме: торгівельно-виробничий корпус (реєстраційний номер 31161338), м`ясний павільйон (реєстраційний номер 31167072), кафе (реєстраційний номер 31167290), магазин (реєстраційний номер 31167468), гаражні бокси з майстернею (реєстраційний номер 31167839).

6 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. із заявою видати свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника в статутному капіталі Малого приватного підприємства "Ринок", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004, номер запису 16061200000000020.

Постановою державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А. А. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі, ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника (учасника) в статутному капіталі малого приватного підприємства "РИНОК", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004 року, номер запису: 16061200000000020, де зазначено, що 11.04.2023, державним нотаріусом заведена спадкова справа №120/2023 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із матеріалами спадкової справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 09.02.2001 року Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 в установлений законом шестимісячний строк, звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Відповідно статті 1261 Цивільного кодексі України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. 26.07.2025 р. до державного нотаріуса звернулась ОСОБА_1 , з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу частку розміром 100% засновника (учасника) в статутному капіталі малого приватного підприємства "РИНОК", дата державної реєстрації: 19.09.1991 року, дата запису: 16.12.2004 року, номер запису: 16061200000000020. Державним нотаріусом було роз`яснено ОСОБА_1 , що відповідно до статті 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому за наявності заяв про прийняття спадщини від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина між спадкоємцями буде розділена згідно чинного законодавства.

Вважаючи вищезазначену постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій незаконною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи-підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної власності.

Корпоративні права є майновими правами, які входять до складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника (стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 року у справі № 388/86/15-ц: згідно із ст. 5 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі -Закон № 1952) підприємства як цілісний майновий комплекс (ЦМК) є окремими та самостійними об`єктами, на які потрібно реєструвати речові права. Отже, право власності на ЦМК виникає з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 331 ЦКУ, ч. 2 ст. 3 Закону № 1952). Тож ЦМК ФГ може включатися до складу спадщини спадкодавця лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем.

Оскільки майно, що знаходиться на балансі приватного підприємства було створене за рахунок доходів підприємства та особистих грошових внесків сім`ї, зареєстроване як власність підприємства, а не власність засновника ОСОБА_4 , спадкування майна підприємства як цілісного майнового комплексу є неможливим, але майнові права в силу приписів ст. 1218 ЦК України є об`єктом спадкування відповідно до частки, що належить виділити із спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, в тому числі видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат", нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 Глави 13 "Відмова у вчиненні нотаріальної дії" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України передбачено, що у постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Оскільки ОСОБА_1 належить 1/2 частки корпоративних прав МПП "РИНОК" як спільної сумісної власності подружжя, а на 1/2 частки відкрилася спадщина внаслідок смерті спадкодавця, висновок місцевого суду про незаконність оскаржуваної постанови державного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області Килюшик А.А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 581/01-16 від 26.07.2025 року є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги про незалучення судом інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як підставу для скасування рішення суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, інші спадкоємці померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали заяви про прийняття спадщини, які посвідчені нотаріусом в м. Санкт-Петербург Ленінградської області, РФ через посередника за довіреністю ОСОБА_6 .

Згідно п. 3 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України іноземний громадянин, особа без громадянства чи особа, яка має статус біженця, які звертаються за учиненням нотаріальних дій, установлюються нотаріусом на підставі документів, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 4 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.

Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу повноважень уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної або юридичної особи, від імені якої діє представник.

Згідно п. 9 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав з проставленим на них електронним апостилем.

Перевірка дійсності електронного апостилю на вказаних документах здійснюється за реєстрами країн-учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Після перевірки електронного апостилю нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені пунктом 10 цієї глави.

На офіційному вебсайті Гаазької Конвенції електронний апостиль заяви про прийняття спадщини інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відсутні, що унеможливлює завірити дійсність зазначених документів.

Згідно ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з підпунктами 3.3-3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу в письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

За встановлених обставин, висновок місцевого суду про не виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вимог чинного законодавства України при поданні ними заяв про прийняття спадщини протягом вставного законом строку для прийняття спадщини є правильним.

Так як ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не подано, з додержанням вимог чинного законодавства, заяв про прийняття спадщини протягом вставленого законом строку, вони не можуть вважатися такими, що прийняли спадщину: 1/2 частки корпоративних прав МПП "РИНОК", а отже відсутні підстави вважати, що місцевим судом порушено вимоги закону щодо прийняття рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучена до участі в справі.

Оскільки позивачем доведено за допомогою належних та допустимих доказів, оцінених судом за правилами ст. 89 ЦПК України, обґрунтованість заявлених вимог, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 до Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області про скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій є правильним.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Мокрицькою Лесею Ярославівною залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua