Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №1614/3064/12 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1614/3064/12 Номер провадження 22-ц/814/2530/26Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач ОСОБА_2

за апеляційною скаргою Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року, скаржник звернувся до районного суд зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги вказав, що згідно заочного рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2012 року по справі №1614/3064/12 було постановлено про стягнення з нього аліментів на користь стягувачки на утримання дітей. При цьому ОСОБА_2 вже 12 років не виконує рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2014 у справі №752/13907/13-ц за його позовом до неї про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні.

Через упереджене і зверхнє ставлення, неналежне виконання посадових обов`язків старший державний виконавець Вишневого ВДВС Лисюк Олена Василівна не надала йому для ознайомлення матеріали ВП36575335 в липні 2025 року та не зараховує перераховані ним аліменти ОСОБА_2 у визначеному заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.12.2012 розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на визначений у заяві стягувача від 28.05.2019 (вх.№1134 с.м. ВП 203) рахунок, які є власністю дітей.

Самовільно, без зміни розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України (далі СК України), порушуючи порядок стягнення аліментів, нараховує заборгованість з травня 2023 року, ігноруючи заяву ОСОБА_2 від 28.04.2023 (вх.№15622 с.м. ВП 352) про підтвердження отримання аліментів щомісячно в повному обсязі, відповідно виконавчого листа від 19.12.2012 по справі 1614/3064/12 та відсутність заборгованості, його заяви про сплату аліментів із платіжними інструкціями, де у призначенні платежів вказано про переказ аліментів ОСОБА_2 на дітей.

11.02.2026 державний виконавець в черговий раз зробила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (і.д. АСВП 126), до якого внесла завідомо неправдиві відомості, що ним не сплачуються аліменти з травня 2023 року, ігноруючи визначений рахунок у заяві стягувача від 28.05.2019 вх.№1134 (с.м. ВП 203), заяву ОСОБА_2 від 28.04.2023 вх.№15622 (с.м. ВП 352) та його заяви від 01.06., 03.07, 03.08., 06.09., 05.10., 04.11., 30.11.2023р., 31.01., 03.03., 02.04, 05.05., 08.06., 05.07., 07.08., 07.09., 11.10., 22.12.2024р., 25.01., 01.04., 16.05., 11.06., 16.07., 01.09., 10.10., 20.11., 25.12.2025, 02.02.2026 (і.д. АСВП 78-123) про сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання дітей, згідно заочного рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.12.2012р., із долученням відповідних платіжних інструкцій (квитанцій), де у призначенні платежів вказано саме про переказ аліментів ОСОБА_2 на утримання дітей.

Окрім цього, 12.02.2026 державний виконавець винесла постанови про накладення штрафу, коштів боржника, про арешт майна боржника, про арешт про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників, у праві користування зброєю, надіслала супровідні листи ОСОБА_2 , Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, та з в.о. начальника Вишневого ВДВС Лазюком Д.М. становить банківську таємницю, запит на отримання інформації, надіслала до банків також постанову про арешт коштів боржника ще від 14.04.2023 іншого державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Голосіївський ВДВС) Мельник В.С., після скасування відповідними постановами усіх обмежень його прав та заходів примусового виконання ще 01.05.2023 ОСОБА_3 , вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників, коли звернувся в квітні 2023 до Міністерства юстиції України, начальника Голосіївського ВДВС і написання ОСОБА_2 заяв до керівника Голосіївського ВДВС від 27.04.2023 вх.№15622 та від 28.04.2023 вх.№15622, про підтвердження отримання аліментів від нього щомісячно в повному обсязі, відповідно виконавчого листа від 19.12.2012р. по справі 1614/3064/12 та відсутність претензій по виплатам і заборгованості.

Таким чином старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС Лисюк О.В. неправомірно надіслано до банків 12.02.2026 постанову про арешт його коштів від 14.04.2023 держаного виконавця Голосіївського ВДВС Мельник В.С. В порушення частини першої і п`ятої ст. 28 Закону №1404-VIII йому не було надіслано поштовим відправленням та на електронну пошту вказані документи виконавчого провадження.

Крім того, старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС Лисюк О.В. неправомірно надіслано супровідним листом Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.02.2026 (і.д. №132) постанову зазначену в пункті 1 частини дев`ятої ст. 71 Закону №1404-VIII, закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, до оскарження рішення, дії виконавця та до розгляду справи відповідним судом, порушивши абзаци вісім і дев`ять частини дев`ятої ст. 71 Закону №1404-VIII. 13.02.2026 він подав до Вишневого ВДВС заяву про зняття арешту з банківського рахунку, на який він отримує соціальні виплати. Також 13.02.2026р. подав до Вишневого ВДВС заяву про визначення зазначеного поточного рахунку у вказаному банку для здійснення видаткових операцій, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, але арешт з його майна, коштів на рахунку, який має спеціальне призначення для отримання соціальних виплат, зарахування субсидії, матеріальної допомоги, на які стягнення не здійснюються, не було знято. З порушенням абзацу шостого підпункту 1 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, державним виконавцем Вишневого ВДВС не було протягом 13.02.2026 двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надано/надіслано відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

Зазначав, що посадовими особами Вишневого ВДВС неправомірно не враховувались сплачені ним щомісяця аліменти на визначений у заяві стягувача від 28.05.2019 вх.№1134 рахунок з травня 2023р. по даний час та неправомірно старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС Лисюк О.В. нараховано заборгованість зі сплати аліментів і накладено на нього штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Його звернення до начальника Вишневого ВДВС надіслане 16.02.2026 на електронні адреси Вишневого ВДВС з відповідними довідками на підтвердження виконання ним обов`язків присяжного Києво-Святошинського районного суду Київської області, станом на 13:25 год. 20.02.2026 не було опрацьовано та зареєстровано у АСВП. Навіть після отримання від ОСОБА_2 заяви від 16.02.2026 про отримання від нього аліментів у період з 01.05.2026 по 16.02.2026, яка була внесена до Системи під №146 без вхідного номеру ввечері 18.02.2026, протягом тривалого часу старший державний виконавець Вишневого ВДВС Лисюк О.В. не здійснює перерахунок помилкової заборгованості зі сплати аліментів та не скасовує нею нарахований штраф, накладені арешти на майно, кошти, обмеження його прав.

Також, ним було подано до Вишневого ВДВС відповідну письмову заяву 05.02.2026 щодо надсилання документів виконавчого провадження №36575335 поштовим відправленням та на електронну пошту, проте документи виконавчого провадження від 12.02.2026 не було надіслано.

Просив скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_4 станом на 11.02.2026, постанови старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни про накладення штрафу коштів боржника, про арешт майна боржника, про арешт, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 12.02.2026 у виконавчому провадженні №36575335; скасувати постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельник Вероніки Сергіївни про арешт коштів боржника від 14.04.2023; визнати неправомірними оскаржувані дії та бездіяльність посадових осіб Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, усунути вказані порушення та поновити порушені його права, врахувати перераховані ним аліменти ОСОБА_2 на дітей у визначеному заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.12.2012 у справі №1614/3064/12 розмірі на визначений у заяві стягувача від 28.05.2019 вх.№1134 рахунок, врахувати заяву ОСОБА_2 від 28.04.2023 вх.№15622 про підтвердження отримання аліментів щомісячно в повному обсязі від нього відповідно виконавчого листа від 19.12.2012 по справі 1614/3064/12 та відсутність заборгованості, надсилати документи виконавчого провадження йому поштовим відправленням та на електронну пошту вказані у його заяві від 05.12.2026; про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити Кременчуцький районний суд Полтавської області і його не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвалою Кременчуцький районний суд Полтавської області від 11 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на рішення - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни у виконавчому провадженні № 36575335 щодо здійсненого розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 11.02.2026 без врахування добровільної сплати аліментів за період з травня 2023 року по лютий 2026 року та внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників.

Зобов`язано державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити розрахунок суми заборгованості з урахуванням добровільної сплати аліментів ОСОБА_1 за період з травня 2023 року по лютий 2026 року та виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Визнано неправомірними та скасовано постанови державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни від 12.02.2026 у виконавчому провадженні № 36575335: про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 , про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , про арешт майна божника ОСОБА_1 ; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Скасовано постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельник Вероніки Сергіївни про арешт коштів боржника від 14.04.2023.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовлено.

Зобов`язано Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити суд, заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що розрахунок здійснено на підставі офіційних відомостей Державної податкової служби України про доходи боржника. За періоди, в яких відсутні дані про офіційний дохід, заборгованість визначено виходячи із середньої заробітної плати для Київської області відповідно до ст. 195 Сімейного кодексу України. Боржником не надавались відомості про отриманні ним офіційні доходи.

Незважаючи на те, що на момент винесення вказаних постанов державним виконавцем не було враховано часткову сплату аліментів у розмірі 13 786,37 грн, зазначена обставина сама по собі не є безумовною підставою для скасування всіх застосованих обмежень та обтяжень щодо боржника.

Вважає висновок суду про необхідність скасування всіх обмежень є передчасним, непропорційним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Відділ просив скасувати ухвалу районного суду від 11.03.2026 в частині скасування постанов державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни від 12.02.2026 у виконавчому провадженні № 36575335: про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 , про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , про арешт майна божника ОСОБА_1 ; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

В частині визнання неправомірними дій державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк Олени Василівни у виконавчому провадженні № 36575335 щодо здійсненого розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 11.02.2026 без врахування добровільної сплати аліментів за період з травня 2023 року по лютий 2026 року та внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників.

Прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що відомості про отримані ним офіційні доходи і сплачені податки у відповідні періоди 2023-2025р.р. надавались Вишневому ВДВС на запити до Державної податкової служби України. Зокрема відповідь на запит №:304375464 від 05.12.2025р. 12:03, АСВП і.д. №117, відповідь на запит №:313257825 від 09.02.2026р. 08:44, АСВП і.д. №122.

Звертає увагу на те, що доказами у Вишневому ВДВС про сплату ним аліментів у оспорюваний період з травня 2023р. по лютий 2026р., станом на 11.02.2026р., заяви до Вишневого ВДВС від 01.06., 03.07, 03.08., 06.09., 05.10., 04.11., 30.11.2023р., 31.01., 03.03., 02.04, 05.05., 08.06., 05.07., 07.08., 07.09., 11.10., 22.12.2024р., 25.01., 01.04., 16.05., 11.06., 16.07., 01.09., 10.10., 20.11., 25.12.2025р., 02.02.2026р. (і.д. АСВП №78-123) із платіжними інструкціями про переказ аліментів на вказаний у заяві ОСОБА_2 від 28.05.2019р. (вх.№1134 стор. ВП 203, додаток 1 ) рахунок на утримання дітей, у визначеному заочним рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.12.2012р. розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вважає, що на момент вчинення виконавчих дій державний виконавець Вишневого ВДВС Лисюк О.В. насправді мала об`єктивну можливість врахувати зазначені відомості.

Вказує на те, що неправомірними рішеннями, діями/бездіяльністю державних виконавців та інших посадових осіб Вишневого ВДВС йому завдається матеріальна і моральна шкода, порушуються мої конституційні права та законні інтереси.

Просив апеляційну скаргу повернути скаржнику без розгляду або залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу районного суду - рішення без змін.

Також просив постановити окрему ухвалу у справі №1614/3064/12 про виявлення суттєвих порушень відповідних вимог статей та пунктів Конституції і законів України, нормативно-правових актів, недоліків у діяльності Вишневого ВДВС та стягнути в дохід державного бюджету з представника Вишневого ВДВС Лазюка Данила Максимовича штраф у визначеній судом сумі за зловживання процесуальними правами, вчинення дій з метою перешкоджання судочинству.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на примусовому виконані у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 36575335 з виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_7 , 2009 року народження та ОСОБА_8 , 2011 року народження, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімумам для дитини відповідного віку, починаючи з 04.12.2012 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

11 лютого 2026 року державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк О.В. у виконавчому провадженні № 36575335 було обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів та складено розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 у розмірі 180388,66 грн.

На підставі вказаного розрахунку державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисюк О.В. 12 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 36575335 внесено відомості про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників, а також винесено постанови: про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, що вбачається з наданої державним виконавцем Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження.

Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , районний суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості за аліментами станом на 11.02.2026 державним виконавцем здійснено з порушенням вимог законодавства, відповідно інші обмеження, накладені 12 лютого 2026 року на боржника ОСОБА_1 державним виконавцем на підставі вказаного розрахунку є безпідставними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог заявника надсилати документи виконавчого провадження йому поштовим відправленням та на електронну пошту, суд дійшов висновку про недоцільність додатково встановлювати такі обов`язки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, а визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку чи доходу, здійснюється виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.

Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому провадженні № 36575335 державним виконавцем Лисюк О.В. 11.02.2026 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 визначена у сумі 180 388,66 грн. Саме на підставі цього розрахунку 12.02.2026 державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу, арешт коштів, арешт майна, встановлення тимчасових обмежень, а також внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що у матеріалах виконавчого провадження містилися квитанції та платіжні документи щодо сплати ОСОБА_1 аліментів за період з травня 2023 року по лютий 2026 року, а також заяви стягувача, які стосуються отримання аліментів та відсутності заборгованості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розрахунок заборгованості станом на 11.02.2026 здійснено без належного врахування наявних у матеріалах виконавчого провадження відомостей щодо сплати аліментів, тому дії державного виконавця щодо такого розрахунку є неправомірними.

Колегія суддів звертає увагу, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця перевірці підлягає не лише формальна наявність постанови або розрахунку, а й те, чи були такі рішення прийняті на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин виконавчого провадження. Державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також вживати передбачених законом заходів неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі.

Отже, при визначенні заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець не може обмежитися лише окремими відомостями про доходи боржника або автоматичним застосуванням середньої заробітної плати, ігноруючи наявні у матеріалах виконавчого провадження платіжні документи, заяви сторін та інші відомості, які безпосередньо стосуються факту сплати аліментів. Неврахування таких документів позбавляє розрахунок ознак повноти та обґрунтованості, а прийняті на його підставі постанови — належної правової підстави.

Такий висновок узгоджується з приписами ст. 1, 2, 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавче провадження здійснюється на засадах верховенства права, законності, обов`язковості виконання рішень, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і законом, розглядати заяви сторін виконавчого провадження та їхні клопотання у встановлені строки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, стягнутих як частка від заробітку чи доходу, здійснюється виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, а виконавець зобов`язаний обчислювати розмір такої заборгованості щомісяця.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 71 цього Закону спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Статтею 195 СК України визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку чи доходу, визначається виходячи з фактичного заробітку або доходу платника аліментів, а у випадках, визначених законом, — із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Отже, застосування середньої заробітної плати можливе лише за умов, передбачених законом, та не звільняє виконавця від обов`язку врахувати фактично сплачені суми аліментів, підтверджені належними документами.

Відповідно до ст. 77, 78, 81 ЦПК України доказами у справі є належні та допустимі докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справі, що переглядається апеляційним судом, Вишневий ВДВС, заперечуючи проти скарги боржника та оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, мав довести повноту і правильність розрахунку заборгованості від 11.02.2026 та правомірність постанов, винесених 12.02.2026 на його підставі.

Колегія суддів також враховує приписи ч. 1, 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено обов`язок доведення документів виконавчого провадження до відома сторін, а також можливість їх надсилання за письмовою заявою учасника виконавчого провадження каналами електронного зв`язку. Належне повідомлення сторін про розрахунок заборгованості та постанови виконавця є складовою гарантій судового контролю й ефективного захисту прав учасників виконавчого провадження.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що саме Вишневий ВДВС, як суб`єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються у порядку судового контролю за виконанням судового рішення, мав надати суду переконливі пояснення та докази на підтвердження правомірності здійсненого розрахунку і винесених постанов.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що заява стягувачки про часткову сплату аліментів надійшла лише 18.02.2026, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки предметом оцінки суду були не лише відомості, зазначені у цій заяві, а сукупність доказів, які перебували у матеріалах виконавчого провадження, зокрема раніше подані заяви та платіжні документи боржника, а також заяви стягувача, які підтверджували отримання аліментів.

Таким чином, факт подання стягувачем додаткової заяви 18.02.2026 не спростовує того, що до цієї дати у виконавчому провадженні вже містилися інші документи, які підлягали оцінці державним виконавцем при складенні розрахунку.

Скаржник не навів переконливих доводів, які б свідчили, що раніше подані заяви боржника з платіжними інструкціями або заяви стягувача не перебували у матеріалах виконавчого провадження, були неналежними доказами сплати чи не могли бути враховані при визначенні заборгованості.

Також, посилання скаржника на те, що перерахування коштів безпосередньо на рахунок дитини не є належним виконанням аліментного обов`язку, колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що реквізити рахунку для перерахування аліментів були повідомлені стягувачем у заяві від 28.05.2019, у платіжних документах зазначалося призначення платежу як аліментів, а стягувач підтверджувала їх отримання.

Стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виплати стягувачам грошових сум, стягнутих виконавцем, і сама по собі не виключає можливості врахування добровільних платежів, безпосередньо сплачених боржником на погоджений зі стягувачкою рахунок.

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень квитанції про перерахування аліментів та заяви стягувача є самостійними джерелами відомостей для розрахунку заборгованості.

Посилання ВДВС на розрахунок заборгованості від 23.02.2026 також не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки оскаржувані постанови від 12.02.2026 були винесені саме на підставі розрахунку від 11.02.2026.

Таким чином, подальше здійснення державним виконавцем нового розрахунку не усуває необхідності перевірки законності попереднього розрахунку та постанов, прийнятих на його підставі.

З урахуванням ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про тимчасові обмеження боржника повинні бути вмотивованими та ґрунтуватися на встановленій у передбаченому законом порядку заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за визначений законом період. За відсутності належного та повного розрахунку заборгованості такі постанови не відповідають вимогам законності й обґрунтованості.

Крім того, відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів можливе лише за наявності визначених законом умов та належно встановленого розміру такої заборгованості.

Тому штраф, накладений на підставі розрахунку, який не враховує наявні документи про сплату аліментів, не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону.

Положення ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України передбачають, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд не лише визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними, а й скасовує оскаржувані рішення та зобов`язує відповідну посадову особу усунути порушення і поновити порушене право заявника.

Саме такий спосіб захисту був застосований судом першої інстанції з огляду на встановлену помилковість розрахунку та похідний характер постанов від 12.02.2026, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У розумінні ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами.

Колегія суддів, приходить до висновку, що оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає, оскільки суд першої інстанції навів мотиви, з яких дійшов висновку про неправомірність розрахунку та похідних постанов виконавця.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що подальший перерахунок від 23.02.2026 свідчить про відсутність предмета спору.

Судова колегія зауважує, що предметом судового розгляду у цій справі були конкретні рішення та дії державного виконавця, вчинені 11–12 лютого 2026 року, а також їх правові наслідки для боржника.

Таким чином, вчинення державним виконавцем подальших дій не змінює правової оцінки вже прийнятих постанов і не усуває необхідності перевірки, чи були вони законними та обґрунтованими на момент їх винесення.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що неврахування частини платежів у сумі 13 786,37 грн саме по собі не вплинуло на наявність передбачених законом порогів для застосування заходів примусового виконання.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності достовірного помісячного розрахунку, складеного з урахуванням усіх платежів та доходів боржника, неможливо перевірити ані загальний розмір заборгованості, ані дату виникнення перевищення сум платежів за три місяці для внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників і звернення стягнення на майно, за чотири місяці для тимчасових обмежень, а також за один, два чи три роки для визначення розміру штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з вищевикладеного, суд не має можливості самостійно реконструювати розрахунок на підставі неповних вихідних даних.

Колегія суддів враховує, що арешт коштів і майна боржника за статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» та тимчасові обмеження, передбачені частиною дев`ятою статті 71 цього Закону, мають різні безпосередні правові підстави.

Водночас, у справі, що переглядається апеляційним судом, всі оскаржувані постанови від 12.02.2026 були прийняті в межах одного виконавчого провадження з посиланням на один і той самий розрахунок заборгованості від 11.02.2026.

Оскільки достовірність і повнота саме цього розрахунку не підтверджені, скаржник не довів наявності належної фактичної підстави для кожного із застосованих заходів окремо.

Більше того, сам факт здійснення нового розрахунку після звернення боржника до суду не може розглядатися як належне поновлення порушених прав, оскільки постанови про штраф, арешти, тимчасові обмеження та внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників продовжували породжувати для заявника несприятливі правові наслідки.

Тому висновок суду першої інстанції про необхідність їх скасування як похідних від помилкового розрахунку повністю відповідає завданню судового контролю за виконанням судових рішень.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заходи, передбачені ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», є імперативним обов`язком державного виконавця, оскільки застосування таких заходів має ґрунтуватися на належному, повному та об`єктивному розрахунку заборгованості. Якщо такий розрахунок здійснено без урахування документів, що підтверджують сплату аліментів, постанови, винесені на його підставі, не можуть вважатися належно обґрунтованими.

Колегія суддів зауважує, що імперативність приписів ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не звільняє державного виконавця від обов`язку попередньо належним чином встановити сам факт і розмір заборгованості, а також перевірити наявні у провадженні документи щодо її сплати. Застосування передбачених цією нормою обмежень є правомірним лише за умови існування належно підтвердженої заборгованості у розмірі, визначеному законом. Якщо ж розрахунок, на якому ґрунтуються такі обмеження, є неповним або помилковим, відповідні постанови не можуть вважатися законними лише з огляду на загальний обов`язок виконавця застосовувати заходи впливу до боржника.

Такий підхід узгоджується із загальними засадами виконавчого провадження, зокрема законністю, справедливістю, неупередженістю та об`єктивністю, оскільки заходи примусового виконання, які істотно обмежують майнові права та інші права особи, не можуть застосовуватися механічно, без належної перевірки фактичних підстав для їх застосування.

Отже, висновок суду першої інстанції про похідний характер постанов від 12.02.2026 від помилкового розрахунку заборгованості є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник В.С. про арешт коштів боржника від 14.04.2023, оскільки матеріалами справи підтверджено, що після винесення цієї постанови інші заходи примусового виконання були скасовані, відомості про боржника виключені з Єдиного реєстру боржників, однак відомості про скасування постанови про арешт коштів відсутні, а сама постанова в подальшому була направлена до банків для виконання.

Колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга не містить належного спростування висновку суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не було пояснено причин неврахування документів, які підтверджують сплату аліментів. Саме по собі посилання на наявність іншого розрахунку або на подальші виконавчі дії не доводить законності первісного розрахунку від 11.02.2026 та постанов від 12.02.2026.

Доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом першої інстанції обставин, однак не містять нових належних і допустимих доказів, які б підтверджували повноту та правильність розрахунку від 11.02.2026 або спростовували наявність у матеріалах виконавчого провадження документів про сплату аліментів.

За таких обставин підстави для висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до незгоди скаржника з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності, правильно застосував положення ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» та Сімейного кодексу України. Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року — без змін

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381–384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України — залишити без задоволення.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль