Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №544/1905/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/1905/26 Номер провадження 33/814/936/26Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Александрова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Александрова О.О., на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що він 19 червня 2026 року о 14 годині 55 хвилин по вул. Січових Стрільців, 24 у м. Пирятин Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував автомобілем «Део», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Александров О.О. просить скасувати постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була здійснена поліцією безпідставно; ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; він не мав ознак алкогольного сп`яніння, а тому були відсутніми підстави для проведення його огляду на стан названого сп`яніння; наявний у матеріалах справи відеозапис є небезперервним та він не містить будь-якого моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом або його зупинки в процесі керування транспортним засобом; відеозапис не зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення чи в доданих до нього документах, а тому є неналежним доказом;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить зазначення дати відповідного огляду, через це є неналежним доказом; поліцейськими здійснювався тиск на ОСОБА_1 , не було запропоновано йому зв`язатися з адвокатом для отримання професійної правничої допомоги при здійснення ними дій щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; поліцейські в порушення вимог законодавства не запропонували ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, натомість ОСОБА_1 був згоден пройти цей огляд у медичному закладі та просив поліцейських надати йому направлення для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, але поліцією не було надано ОСОБА_1 можливості пройти цей огляд у медичному закладі.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №697242 19 червня 2026 року о 14 годині 55 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. Січових Стрільців, 24 у м. Пирятин Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував автомобілем «Део», н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. У протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив: «ремонтував машину, виїхав перевірити, вжив 150 г горілки» (а.с.1).

Наведені вище обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 19 червня 2026 року о 14 годині 55 хвилин ОСОБА_1 по вул. Січових Стрільців, 24 у м. Пирятин Лубенського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Део», н.з. НОМЕР_1 (зафіксовано як рух цього транспортного засобу із застосуванням механічної дії двигуна, так і факт керування ним ОСОБА_1 ) і був зупинений поліцією. При цьому, й сам ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним вказаним вище автомобілем. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому, зокрема, про виявлений у нього запах алкоголю з порожнини рота. Затим ОСОБА_1 як водій на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням поліцією спеціального технічного засобу, результати якого склали 1, 13 проміле алкоголю в крові, з чим було ознайомлено ОСОБА_1 , поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про гранично допустиму норму - 0, 2 проміле, й те, що вказані результати підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Після отриманих показників алкотестера й роз`яснень поліції ОСОБА_1 не висловлював незгоди з наведеними вище результатами огляду включно до завершення процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, а також не порушував питання щодо проходження огляду в медичному закладі (на що посилається апелянт), у той же час, таке право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я йому попередньо було роз`яснене поліцією (а.с.6).

Зафіксовані ж засобами об`єктивного контролю (відеозаписами) обставини також знаходять своє відображення в змісті роздруківки з технічного засобу «Drager Alcotest 6810», відповідно до якої встановлено перебування ОСОБА_1 , у тому числі на час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння з результатами 1, 13 проміле алкоголю в крові (а.с.2). Тобто результати зазначеного вище огляду значно (більше ніж у 10 разів) перевищують гранично допустиму норму (0, 2 проміле алкоголю в крові).

Тому доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є неспроможними.

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

При цьому, в поліцейського не було підстав для направлення ОСОБА_1 чи висування йому вимоги для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки з огляду на положення ст.266 КУпАП такий медичний огляд проводиться лише в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, в той час як, ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським із використанням спеціального технічного засобу. Тому, за таких обставин, здійснення огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я відповідно до вимог законодавства не передбачалося, а наведені вище дані відеофіксації та автоматично виготовленої роздруківки з технічного приладу повністю підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, в тому числі на момент керування автомобілем.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

З матеріалів провадження вбачається, що поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому, зокрема, про виявлений у нього запах алкоголю з порожнини рота в контексті підстави для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як наслідок, за результатами здійсненого огляду підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння чи безпідставності такої вимоги, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Необгрунтованими є і твердження апелянта, які зводяться до небезпервності відеозапису, так як наявні в матеріалах справи відеозаписи, записані на технічному носієві інформації, містять повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів провадження поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним. Відеофіксацію поліцією здійснено з дотриманням положень ст.266 КУпАП (а.с.6).

Окрім того, доводи апелянта про те, що відеозапис не зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення чи в доданих до нього документах не ґрунтуються на вимогах законодавства та є надуманими, оскільки в протоколі прямо здійснено посилання на відеозаписи з нагрудних камер поліцейських і з реєстратора службового автомобіля поліції, при цьому, з вказівкою на їх ідентифікуючі ознаки. В інших же документах, наявних у матеріалах справи, необхідність посилання на дані відеофіксації законодавством не передбачається.

Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів провадження, в тому числі даних безперервної відеофіксації встановлено те, що поліцейськими не здійснювалися щодо ОСОБА_1 тиск, погрози чи інші незаконні дії, які би ставили би під сумнів законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить зазначення дати відповідного огляду, позбавлені підстав, адже відповідно до матеріалів справи акт огляду не складався. Водночас відсутність у матеріалах справи акту огляду не є підставою для скасування постанови місцевого суду, не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за встановлених місцевим судом обставин, оскільки в матеріалах справи наявні: автоматично виготовлена роздруківка зі спеціального технічного засобу щодо результатів огляду й відеозапис, яким у повному обсязі зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, зазначення в акті огляду результатів огляду здійснюється саме з показників спеціального технічного засобу, роздруківку з якого поліцією долучено до матеріалів провадження.

З матеріалів безперервної відеофіксації вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 протягом усього часу (включно до закінчення процедури оформлення матеріалів провадження) не порушував питання щодо залучення адвоката. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом свою обізнаність із правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.2).

Водночас можливість реалізації прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, у тому числі тих, про які йдеться в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 було надано під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, якими він і скористався в повному обсязі в спосіб, який уважав за необхідне. У ході розгляду справи ОСОБА_1 у двох судових інстанціях був представлений професійним адвокатом.

Тому підстави вважати, що право ОСОБА_1 на захист було порушене під час притягнення його до адміністративної відповідності відсутні.

У ході провадження в місцевому суді та апеляційного провадження ОСОБА_1 і його представник, зокрема, мали можливість навести аргументи щодо безпідставності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Окремо суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що результати огляду на стан алкогольного сп`яніння містять інформацію, зміст і формування якої не залежать від волі особи, у зв`язку з чим присутність чи відсутність адвоката в цьому випадку не здатна позначитись на змісті названого огляду. При цьому, законодавством України не передбачено обов`язкової участі адвоката в ході проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння та під час процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, ОСОБА_1 , який згідно з даними довідки ВнП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області має посвідчення водія від 2020 року (а.с.3), безумовно розумів встановлену законодавством (зокрема, положеннями п.2.9 "а" ПДР України) заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і наслідки цього, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Водночас доводи апелянта щодо підстав і порядку здійснення зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки ВнП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області (а.с.3).

За таких обставин, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Александрова О.О., залишити без задоволення, а постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 17 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун