Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №548/1175/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1175/25 Номер провадження 22-ц/814/1571/26Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олега Безцінного, поданого в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Близнюка Ігоря Володимировича

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олег Безцінний, діючи в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, звернувся із цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 135 755,02 грн.

У обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 15.07.2024 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 42021172040000040 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Вказував, що згідно із вищевказаною постановою судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що 28.09.2011 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22.04.2014 останній звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 16 га для ведення фермерського господарства в оренду.

В подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області № 701-СГ від 28 травня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 16,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Одночасно з вищевикладеним, 26.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 17,3 га для ведення фермерського господарства в оренду за межами населеного пункту на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області № 740-СГ від 30 травня 2014 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 17,3 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

У зв`язку з вищевикладеним, 22.06.2014 ОСОБА_1 звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста з клопотанням про виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 16,0 га та 17,3 га для ведення фермерського господарства, які розташована на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

30.07.2014 останнім виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 17,3049 га на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, якій присвоєно кадастровий номер 5324884600:00:008:0008. Разом із цим, 10.08.2014 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 17,3000 га на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, якій присвоєно кадастровий номер 5324884600:00:008:0002.

На підставі викладеного, за результатами розгляду документації із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровим номером 5324884600:00:008:0008 та кадастровим номером 5324884600:00:008:0002 в оренду, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до вимог ст.ст. 28, 29 Закону України «Про землеустрій» відмовлено останньому у її затвердженні та рекомендовано звернутися до розробника для приведення проєктів у відповідність до вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд.

Так, у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою вимогам законодавства України, що регулює земельні відносини та відмовою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок за кадастровими номерами 5324884600:00:008:0008, площею 17,3049 га та 5324884600:00:008:0002, площею 17,3000 га в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, з останнім не було укладено та належним чином не зареєстровано договори оренди землі.

У зв`язку з викладеним вище у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне використання земельних ділянок загальною площею 34,6049 га, які розташовані на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області шляхом їх обробки, посіву та вирощування сільськогосподарських культур з метою отримання неправомірної вигоди для себе.

У подальшому, восени 2020 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне використання земельних ділянок загальною площею 34,6049 га на території Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність правових підстав користування у зв`язку з відсутністю договору оренди землі та реєстрації відповідного речового права, ОСОБА_1 обробив вказані земельні ділянки шляхом їх розорювання за допомогою сільськогосподарської техніки.

Окрім того, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №42-ОТГ від 14.12.2020, акту-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 14.12.2020, а також відповідного рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області №43 від 23.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:008:0002 передані із державної у комунальну власність.

26.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області із заявою про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за кадастровим номером 5324884600:00:008:0008, площею 17,3049 га та кадастровим номером 5324884600:00:008:0002, площею 17,3000 га для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Вишневого старостату Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області (колишньої Петрівської сільської ради Хорольського району). Відповідні рішення під часході голосування 13 позачергової сесії Хорольської міської ради 8 скликання не набрали необхідної кількості голосів депутатів, у зв`язку з чим рішення про затвердження проєктів землеустрою не прийнято.

У подальшому, навесні 2021 року, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне використання земельних ділянок загальною площею 34,6049 га на території Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області (колишньої Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність правових підстав користування у зв`язку з відсутністю договору оренди землі та реєстрації відповідного речового права, ОСОБА_1 обробив вказані земельні ділянки шляхом їх культивації та засіяв земельну ділянку за кадастровим номером 5324884600:00:008:0008, площею 17,3049 га сільськогосподарською культурою соняшник, а земельну ділянку за кадастровим номером 5324884600:00:008:0002, площею 17,3000 га сільськогосподарською культурою кукурудза, заподіявши значної шкоди Хорольській територіальній громаді Лубенського району Полтавської області в особі Хорольської міської ради на суму 135 755,02 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки.

Рішенням Хорольського районного суд Полтавської області від 26 листопада 2025 року позов заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олега Безцінного, поданого в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки) у розмірі 51918,82 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 115,91 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Близнюк Ігор Володимирович.

Зазначає, що органи державної та місцевої влади безпідставно чинять тиск на ОСОБА_1 через те, що він намагається відстояти своє право користування земельними ділянками 5324884600:00:008:0008; 5324884600:00:013:0002 в законний спосіб.

Зауважує, що на вимогу суду доказів на підтвердження фактичного використання без правовстановлюючих документів земельних ділянок за кадастровими номерами 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:013:0002 саме ОСОБА_1 відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладається обов`язок доказування, не надано.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не визнавав своєї вини у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, відтак прокурор зобов`язаний надати докази: наявності шкоди, завданої внаслідок незаконного обробітку спірних земельних ділянок; вчинення протиправних діянь ОСОБА_1 та наявність причинного зв`язку між шкодою та даними діяннями; вину ОСОБА_1 .

Вважає, що шкода не могла бути завдана Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області, оскільки на момент ймовірного обробітку земельних ділянок земельні ділянки перебували не в комунальній власності, а в державній власності.

Крім того, прокурор зазначає, що право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області 26.05.2021.

Вважає, що спірні земельні ділянки перебували у комунальній власності Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з початку 2021 року, як зазначив суд, а з 26.05.2021

Таким чином, зазначає, що прокурор, який діє в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області є неналежним позивачем, оскільки з кадастровими земельні ділянки номерами 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:013:0002 перебували у державній власності, коли ОСОБА_1 нібито їх обробляв, а зараз вони поділені та передані у приватну власність, а тому Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області не може і не могло бути завдано шкоди їх зайняттям, відтак рада не має права на відшкодування будь-яких збитків.

Окрім цього, вважає, що шкода Хорольській територіальній громаді Лубенського району Полтавської області в особі Хорольської міської ради на суму 135 755, 02 грн, про яку зазначає позивач, є необґрунтованою, оскільки її розмір не зміг підтвердити навіть експерт Полтавського НДЕКЦ МВС України.

Просив рішення районного суду скасувати у частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити у цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У частині відмови у задоволенні позову - залишити без змін

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення районного суду – без змін.

Відзив вмотивовано тим, у зв`язку з невідповідністю документації із землеустрою вимогам законодавства України, що регулює земельні відносини та відмовою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок за кадастровими номерами 5324884600:00:008:0008, площею 17,3049 га та 5324884600:00:008:0002, площею 17,3000 га в адміністративних межах Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області, з останнім не було укладено та належним чином не зареєстровано договори оренди землі.

У зв`язку з цим, осени 2020 року ОСОБА_1 обробив вказані земельні ділянки шляхом їх розорювання за допомогою сільськогосподарської техніки.

У подальшому, навесні 2021 року, ОСОБА_1 самовільно обробив вказані земельні ділянки шляхом їх культивації та засіяв сільськогосподарською культурою - кукурудза, заподіявши значної шкоди Хорольській територіальній громаді Лубенського району Полтавської області в особі Хорольської міської ради на суму 135 755,02 грн.

Вважає, що звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не може свідчити про відсутність його вини у вчиненні злочину.

Вказує на те, що методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 № 963, не передбачає застосування конкретного періоду самовільного використання земельної ділянки, а враховує рік, у якому це самовільне використання мало місце, тому перехід земельних ділянок із комунальної у приватну власність не вказує на неправильність такого розрахунку.

Зазначає, що відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, посилався на те, що він самовільно не займав земельні ділянки площею 34,6049 га, разом з тим не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Зазначає, що наявні в матеріалах справи письмові докази, доводять факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, а тому між діями відповідача та наслідками цих дій є прямий причинний зв`язок, внаслідок чого є обґрунтовані підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 саиовільно обробив та засіяв сільськогосподарською культурами спірні земельні ділянки.

З актів обстеження земельних ділянок від 04.08.2021 встановлено, що на них проростають рослини соняшнику та кукурудзи.

13 серпня 2021 відносно ОСОБА_1 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській Михайленко О.Г. області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, у вказаному протоколі Заїченко М.І. підписуватися відмовився.

13 серпня 2021 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській Михайленко О.Г. винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з наявністю в діяї ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 197 -1 КК України.

17.01.2022 до Хорольського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021172040000040 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою Хорольського районного суду Лубенського району Полтавської області від 15.07.2024 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021172040000040 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України. Цивільний позов начальника Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.

Закриваючи кримінальне провадження, у своєму рішенні суд роз`яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, тому прокурору роз`яснено право звернення до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Також судом встановлено, що протягом 2015-2021 років на адресу ОСОБА_1 надходили податкові повідомлення-рішення, у яких йому було визначено суми податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб», і згідно квитанцій ним було сплачено до місцевого бюджету 31.07.2015 - 34721 грн 25 коп, 03.08.2018 - 41 656, 66 грн, 03.08.2018 - 74 724 гон 50 коп, 31.07.2020 - 30000 грн, 19.04.2021 - 41924 грн 20 коп, та цього ж числа 41 912 грн 30 коп, загалом на рахунки відповідача, в тому числі і як правонаступника Петрівської сільської ради Хорольського району Полтавської області було сплачено з 2015 року 264 938 грн 91 коп.

Згідно з висновком експерта від 28.10.2021 № Се-19/117-21/12856-ЕК вбачається, що розрахунок шкоди внаслідок самовільного захоплення земельних ділянок загальною площею 34,6049 га підтверджується в сумі 135755,02 грн.

Задовольняючи часкового позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту самовільного зайняття земельних ділянок, зазаначив, що висновком експертів підтверджено шкоду в сумі 135755,02 грн, та зарахував у рахунок її відшкодування 83 836,50 грн сплачених відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема Земельним кодексом України та Закону України "Про землеустрій".

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

У силу статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

У статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Верховний Суд в постанові від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 дійшов висновку, що будь-які дії, спрямовані на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

У ст. 56 Закону України «Про охорону земель» зазначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно з законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів порушує зазначені державні інтереси, унеможливлює правомірне отримання коштів за таке користування та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.

Відповідно до абз. 2 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд першої інстанції правильно встановив, що дозволи на розроблення проєктів землеустрою не породжували у ОСОБА_1 права користування земельними ділянками. Після відмов у затвердженні проєктів у 2016 році, а також після неприйняття Хорольською міською радою 18 червня 2021 року рішень про передачу ділянок в оренду, відповідач достовірно знав про відсутність рішення компетентного органу, укладених договорів та державної реєстрації права оренди.

За приписами статей 116, 123–125 ЗК України право оренди земель державної або комунальної власності за таких обставин не виникло.

Вирішуючи питання про особу фактичного користувача, колегія суддів оцінює не окремий доказ ізольовано, а всю хронологію дій відповідача, їх тривалість, повторюваність, предметну спрямованість та узгодженість між собою.

14 та 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав відмови у затвердженні проєктів землеустрою, а відтак достовірно знав, що рішення компетентного органу про передачу спірних земельних ділянок в оренду не прийнято, договори оренди не укладено, а право оренди у Державному реєстрі речових прав не зареєстровано.

Таким чином, зміст відмов не давав підстав вважати процедуру завершеною: відповідачу було рекомендовано доопрацювати документацію та повторно подати її на розгляд.

Отже, починаючи з 2016 року він не міг добросовісно помилятися щодо відсутності в нього належного правового титулу на користування землею.

Попри таку обізнаність, ОСОБА_1 продовжував виконувати податкові повідомлення-рішення за платежем «орендна плата з фізичних осіб», зокрема здійснював відповідні платежі у 2018, 2020 та 2021 роках, не заперечував проти віднесення нарахувань до спірних земель.

У квітні 2021 року відповідач окремими платежами сплатив 41 924,20 грн та 41 912,30 грн, усього 83 836,50 грн, саме за дві спірні земельні ділянки. Роздільність платежів, їх одночасність, значний розмір та відповідність двом конкретним об`єктам виключають випадковий або суто технічний характер такої сплати.

За цих обставин сплата орендної плати є вагомим доказом фактичного користування землею. Вона не створює права оренди, але підтверджує, що сам ОСОБА_1 пов`язував із цими ділянками власний майновий обов`язок та стійкий господарський інтерес.

У 2021 році ОСОБА_1 також повторно звернувся із заявами про затвердження проєктів землеустрою та передачу в оренду саме цих земельних ділянок для ведення фермерського господарства строком на сім років із орендною платою 12 відсотків від нормативної грошової оцінки. Таке звернення, подане невдовзі після сплати 83 836,50 грн, підтверджує послідовність його наміру продовжувати господарське використання земель і надалі юридично оформити вже наявний зв`язок із ними. У серпні 2021 року на відповідних земельних масивах виявлено посіви соняшнику та кукурудзи, що за своїм характером, площею 34,6049 га і цільовим призначенням земель відповідає організованій фермерській діяльності.

Таким чином, перераховуючи кошти за оренду вищевказаних земельних ділянок, ОСОБА_1 не міг не знати, що між ним на відповідачем немає договору оренди зазначених вище земельних ділянок (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не заперечує факту здійснення оплати за оренду земельних ділянок без укладення відповідних договорів оренди, що в свою чергу підтверджує обізнаність позивача у тому, що в нього немає зобов`язання (немає обов`язку) для сплати коштів за оренду земельних ділянок, проте він здійснював таку оплату.

Разом з тим, відсутність документів про реалізацію врожаю або точний розмір одержаного доходу не спростовує факту користування землею, оскільки предметом доказування в цій частині є не фактично отриманий відповідачем прибуток, а здійснення ним дій, що свідчать про використання земельних ділянок без належного правового титулу. Для такого висновку достатньо встановити господарське освоєння землі та зв`язок відповідних дій із відповідачем.

Також, посилання скаржника на існування між сторонами «фактичних орендних відносин» не спростовує ознак самовільного зайняття. Для земель державної та комунальної власності закон пов`язує виникнення права оренди з визначеною сукупністю юридичних фактів: рішенням уповноваженого органу про передачу ділянки, укладенням договору та державною реєстрацією речового права.

Колегія суддів звертає увагу, що жодного з цих юридичних фактів у спірних правовідносинах не настало.

Податкове повідомлення-рішення визначає грошове зобов`язання, але не є рішенням власника про передачу землі; зарахування платежу до бюджету не є договором оренди; прийняття коштів не легалізує користування, яке виникло без установленої законом волі власника.

Тому, встановлення фактичних орендних відносин не означає виникнення у відповідача статусу орендаря та не усуває протиправності використання землі без належно оформленого права.

Окрім того, правові наслідки сплати орендної плати ОСОБА_1 у 2015–2021 роках коштів у загальній сумі 264 938,91 грн вже були предметом судового розгляду у справі № 548/2142/22 за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено, а постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

У вказаній справі суди встановили, що договори оренди спірних земельних ділянок із ОСОБА_1 не укладалися, він був обізнаний про відсутність у нього договірного обов`язку сплачувати орендну плату, однак упродовж тривалого часу свідомо та добровільно здійснював платежі, вживав заходів для оформлення оренди й фактично користувався земельними ділянками без належної правової підстави.

Апеляційний суд погодився з висновком, що систематична сплата коштів, подальше заперечення факту користування землею та вимога повернути добровільно сплачене становлять суперечливу поведінку.

За змістом статті 1212 ЦК України та принципу добросовісності кошти не підлягають поверненню як безпідставно набуті, якщо платник, усвідомлюючи відсутність юридичного обов`язку, вільно і без помилки здійснює платежі, а згодом займає несумісну з попередньою поведінкою позицію.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з наведеного слідує, що обставини використання позивачем спірних земельних ділянок без належної правової підстави є належним чином встановленими та доказуванню не підлягають.

У справі № 548/2142/22 такими обставинами були: відсутність укладених із ОСОБА_1 договорів оренди двох земельних ділянок із кадастровими номерами 5324884600:00:008:0008 та 5324884600:00:013:0002; його обізнаність про відсутність договірного обов`язку зі сплати орендної плати; одержання та добровільне виконання у 2015–2021 роках податкових повідомлень-рішень на загальну суму 264 938,91 грн; вжиття ним заходів для оформлення права оренди саме цих ділянок; їх фактичне використання ним без належного правового титулу.

Ці факти становили необхідну основу відмови в позові про повернення коштів за статтею 1212 ЦК України, а не були побічними судженнями, оскільки без встановлення усвідомленого характеру платежів, відсутності договорів та фактичного користування землею суд не міг вирішити питання про наявність або відсутність безпідставного збагачення.

Окрім того, посилання скажника на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справах № 440/6711/21 та № 440/10050/21 не мають того преюдиційного значення, яке їм надає скаржник.

У справі № 440/6711/21 предметом дослідження була бездіяльність міської ради щодо належного розгляду заяв відповідача. Суд не вирішував питання про наявність у нього права оренди і не встановлював відсутності фактичного користування.

У справі №440/10050/21 перевірялася правомірність індивідуальних актів контролюючого органу та достатність матеріалів, покладених в основу приписів станом на день їх прийняття. Скасування припису через недоведеність порушення в адміністративній процедурі не тотожне встановленню факту, що відповідач земель не використовував, і не позбавляє цивільний суд повноваження оцінити ширшу сукупність доказів, поданих у цій справі.

Доводи апеляційної скарги в частині неналежності Хорольської міської ради як особи, в інтересах якої заявлено позов, колегія суддів відхиляє, як безпідставні.

Також посилання ОСОБА_1 на заключне формулювання висновку експерта про неможливість підтвердити розрахунки не доводить ані відсутності шкоди, ані неправильності суми, визначеної уповноваженим органом.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду наперед установленої сили й оцінюється разом з іншими доказами. Первинні розрахунки складені уповноваженим органом за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, та містять дані про площу обох ділянок, категорію і цільове призначення земель, рік порушення й застосовані показники.

Скаржник, заперечуючи саме правильність цих вихідних даних або обчислень, не навів конкретного помилкового показника, не подав контррозрахунку та не зазначив, яким має бути належний розмір шкоди. Суд першої інстанції оцінив всі докази в сукупності.

Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, згідно із затвердженою методикою, розраховується, виходячи з площі земельної ділянки відносно сталих коефіцієнтів функціонального використання земель та індексації нормативно-грошової оцінки земель, а також з урахуванням середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням.

Таким чином, у справі підтверджено всі необхідні елементи цивільно-правової відповідальності. Протиправність полягає у фактичному використанні земель без рішення власника, договору та державної реєстрації права; шкода — у неодержанні територіальною громадою належного майнового еквівалента за використання земель; причинний зв`язок є безпосереднім, оскільки саме зайняття ділянок без оформленого права унеможливило їх законне платне використання та вільне розпорядження ними; вина відповідача підтверджується його обізнаністю про відмови в затвердженні проєктів і неприйняття рішення ради, попри що пов`язані з використанням землі дії тривали. Відповідач не спростував презумпцію вини заподіювача шкоди, передбачену частиною другою статті 1166 ЦК України, оскільки не довів, що за встановлених обставин діяв правомірно або що шкода виникла не внаслідок його поведінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом перевірки колегії суддів, однак не спростували правильності встановлених судом першої інстанції обставин і переважно зводяться до іншого тлумачення вже досліджених доказів.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Близнюка Ігоря Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль