Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №159/1877/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1877/26 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.

Провадження № 22-ц/802/1199/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

29 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (її тітка), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який вона заповіла онукові ОСОБА_4 (синові позивачки), та на земельну ділянку (пай), розпорядження щодо якого у заповіті не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 , а саме житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом ніхто не прийняв, оскільки вважали, що у спадкодавця немає іншого майна, яке б входило у спадкову масу.

Документи, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0220325, виданий 20.03.2007, було знайдено лише восени 2025 року.

Позивач вважає, що вона має право на спадкування даної земельної ділянки по праву представлення, оскільки інших спадкоємців ОСОБА_3 не мала.

Після звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нотаріус їй повідомив, що строк для прийняття спадщини пропущено, у зв`язку із чим необхідно звернутися до суду.

Просить врахувати, що їй не було відомо про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 іншого майна, крім житлового будинку, який остання заповіла її синові; про земельну ділянку вона дізналася після спливу значного періоду після смерті спадкодавиці та просить визнати такі причини поважними.

Ураховуючи наведене, просила визначити їй додатковий строк – три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 ,, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у призначене на 16 год 00 хв 28.09.2026 судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, представник позивача у поданій суду заяві просила про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.12.2008 (а. с. 19).

Згідно матеріалів спадкової справи № 1118/08 ОСОБА_3 заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , який спадщину після смерті останньої прийняв, але не оформив своїх спадкових прав (а.с.36-40).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.07.2009 (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-561 від 30.03.2010 спадщину на житловий будинок, який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав – прийняла ОСОБА_1 (а.с.17).

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0220325 від 20.03.2007 ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Ватутіна розміром 2,1 га (а.с.22).

Дане спадкове майно не було включено до заповіту та спадкові права на земельну ділянку не оформлялись.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні, померла на час смерті у шлюбі не перебувала, дітей не мала, батьки та рідний брат померли.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , заяву про прийняття спадщини не подавала та на час смерті разом із спадкодавцем не проживала.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року

у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року

у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців;

2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані

з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що не була обізнана про наявність у померлої тітки ОСОБА_3 будь-якого іншого спадкового майна, крім житлового будинку, який вона заповіла синові позивачки. А сертифікат на право на земельну частку (пай) її інший син ОСОБА_5 , який проживає у тому будинку з 13.07.2017, знайшов лише восени 2025 року.

Судом першої інстанції мотивовано відхилено посилання позивача на наведені підстави, як такі, що не можуть вважатися судом у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України об`єктивними та істотними труднощами, які перешкоджали останній звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Такі висновки суду узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини на обґрунтування позовних вимог не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді