Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №159/6744/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/6744/25 Головуючий у 1 інстанції: Губар В. Є.

Провадження № 22-ц/802/1316/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Савчук Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування з дитиною за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 93.09.2025 у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування з дитиною. Позов мотивує тим, що є мачухою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки перебувала з 17.05.2023 по 15.06.2026 з її батьком ОСОБА_3 у фактичному шлюбі (співжиття), 03.09.2025 зареєструвала шлюб. У період з 17.05.2023 по 15.06.2025 фактично виховувала та проживала разом з дитиною в одній родині, забезпечувала побут, догляд, емоційну підтримку, брала участь у її навчанні та вихованні. Між нею та дитиною склалися теплі та довірливі стосунки. У червні 2025 року батько дитини опинився під вартою, а біологічна мати дитини померла, у зв`язку з чим дитина почала проживати з дідом - відповідачем по справі. Відповідач перешкоджає її спілкуванню з дитиною. Вона не має можливості бачитися з дитиною, розмовляти по телефону. Просила встановити порядок спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: надання права бачитися з дитиною в будні дні тижня з понеділка по п`ятницю з 18:00 до 20:00, у вихідні дні щосуботи та щонеділі з 10:00 до 18:00; дозволити телефонні та відеозв`язки щодня; надати можливість проводити спільно певні святкові дні (день народження дитини, свята тощо).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення незаконним, необгрунтованим, постановленим з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення принципу найкращих інтересів дитини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не надав оцінки тій обставині, що вона проживала разом з дитиною та її батьком однією сім`єю протягом тривалого часу, фактично брала участь у вихованні, здійснювала догляд, забезпечувала побутові потреби, піклувалася про її здоров`я та емоційний розвиток. Суд першої інстанції неправильно застосував ст. ст. 260, 268 СК України. Після смерті матері дитини і взяття під варту батька дитина передана під опіку діда. Припинення спільного проживання з дитиною було вимушеним. Відповідно до Конвенції ООН про права дитини не враховано якнайкращих інтересів дитини. Жодного висновку психолога про негативний вплив спілкування на дитину матеріали справи не містять. Не забезпечено балансу між інтересами дитини та правом на підтримання сімейних зв`язків – вона просила встановити помірний порядок спілкування з дитиною. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У разі неможливості ухвалення нового рішення – скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення законним, обґрунтованим, ухваленим після повного дослідження обставин справи та належної оцінки доказів. Суд правильно встановив юридично значущу обставину – відсутність спільного проживання позивача з дитиною. На момент звернення з позовом і на час розгляду справи вона з дитиною однією сім`єю не проживала. Факт колишнього спільного проживання не створює безстрокового права мачухи на судово-встановлений порядок спілкування з дитиною. Позивач не є матір`ю дитини, не є її усиновлювачем, не є її опікуном. Стаття 263 СК України не надає позивачу автоматичного права на спілкування з дитиною. Посилання на найкращі інтереси дитини не може використовуватися для створення права, якого позивач не має. Малолітня дитина втратила матір, фактично позбавлена батьківського піклування, перебуває під опікою діда, проживає разом з опікуном, є потерпілою у кримінальному провадженні, була свідком трагічних подій, пов`язаних із вбивством матері та баби батьком (чоловіком позивача). Відсутність експертного висновку про шкоду від контакту не означає, що він відповідає інтересам дитини. Позивач просить дуже інтенсивний та регулярний контакт із малолітньою дитиною і не доведено, що він буде відповідати віку, стану, розпорядку дня, реальним потребам дитини. Суд обґрунтовано врахував позиції органу опіки та піклування, який не встановив порушення прав дитини, роз`яснив відсутність законодавчого права на обов`язкове особисте спілкування. Слід звернути увагу на особливий правовий статус дитини, який на момент розгляду справи має статус дитини, позбавленої батьківського піклування та перебуває під опікою діда. Дитина є потерпілою особою у тяжкому кримінальному провадженні, зазнала глибокої психоемоційної травми. Примусове нав`язування спілкування з особою статус якої прямо залежить від статусу батька, який обвинувачується у вбивстві матері і баби дитини, суперечить принципу найкращих інтересів дитини. Відсутні передбачені ст.. 260 СК України підстави для задоволення позову. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком зазначений ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області №181/08.02 від 26.06.2025, ОСОБА_1 проживали з ОСОБА_3 , його сином ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 з 17.05.2023 по 15.06.2025, вели спільне господарство. Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03.09.2025 зареєстрували шлюб.

Малолітній ОСОБА_3 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та перебуває під опікою діда відповідача ОСОБА_2 (мама померла, батько під вартою), згідно з листом виконавчого комітету Ковельської міської ради вих. №407-1.20 від 10.11.2025

Відносно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження №12025030000000493 від 15.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1 та 4 ч.2 ст.115 КК України. За змістом обвинувального акту від 29.09.2025 у кримінальному провадженні №12025030000000493, ОСОБА_3 обвинувачено у вбивстві 15.06.2025 у с.Поліське Ковельського району Волинської області колишньої дружини ОСОБА_4 та тещі ОСОБА_5 . вчиненому з особливою жорстокістю, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 4 ч.2 ст.115 КК України. Відповідач ОСОБА_2 та його онук ОСОБА_3 залучені до кримінального провадження №12025030000000493 як потерпілі. Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 10.12.2025 у справі № 168/918/25 кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 призначено до судового розгляду.

Відповідно до листів Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради від 28.11.2025 та виконавчого комітету Ковельської міської ради від 28.11.2025 на адресу ОСОБА_1 , у діях опікуна ОСОБА_2 не виявлено порушення прав дитини, - ОСОБА_3 , роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю статусу законного представника дитини та її родича прямої лінії споріднення, заявник не наділена законодавчо визначеним правом на обов`язкове особисте спілкування з дитиною.

Малолітній ОСОБА_3 , отримавши статус дитини позбавленої батьківського піклування внаслідок смерті матері та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно його батька, перебуває під опікою дідуся ОСОБА_2 , з яким проживає однією сім`єю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача передбаченого ст.260 СК України права на виховання дитини, а відтак і на встановлення порядку спілкування з нею. Апеляційний суд погоджується з таким висновком.

Згідно ст.260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

За ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За офіційним статусом «мачуха» це особа, яка перебуває у шлюбі з біологічним батьком дитини, але не є її біологічною матір`ю. Право «мачухи» набувається з моменту реєстрації шлюбу з біологічним батьком дитини.

Шлюб позивач ОСОБА_1 уклала з батьком дитини ОСОБА_3 лише 03.09.2025. У період з 17.05.23 по 15.06.2025, коли як зазначає позивачач вона проживала разом з ОСОБА_3 та його малолітньою дитиною ОСОБА_3 , вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з батьком дитини і не мала статусу мачухи.

Суд першої інстанції правильно виснував, що у мачухи виникає право брати участь у вихованні пасинка, лише тоді, коли він з нею проживає однією сім`є, а обов`язок утримувати пасинка виникає лише у разі відсутності у них матері та батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання.

Позивач ніколи не проживала з малолітнім ОСОБА_3 як мачуха однією сім`єю, вона не має права брати участь у його вихованні, і відповідно не має права на встановлення способів участі у вихованні дитини.

Відповідач ОСОБА_2 , дід малолітнього ОСОБА_3 , під опікою якого на даний час знаходиться дитина, заперечує проти спілкування з ОСОБА_1 . Саме він, як опікун у відповідності до ст. 67 ЦК України зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що вона проживала разом з дитиною та її батьком однією сім`єю, фактично брала участь у вихованні дитини, здійснювала догляд за нею, так як вони спростовується обставинами, встановленими при розгляді цієї справи. В судовому засіданні не встановлено сімейних відносин між позивачем та малолітньою дитиною ОСОБА_6 ,- ОСОБА_7 . Малолітній ОСОБА_3 , хоч і проживав разом з батьком ОСОБА_3 , перебував також і на утриманні та вихованні матері ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 – ОСОБА_3 , який обвинувачується у вбивстві матері дитини ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (відповідно до витягу є ЄРДР відносно батька дитини ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження від 15.06.25 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.1, п.4 ч.2 ст. 115 КК України). Малолітній ОСОБА_3 є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Апеляційним судом встановлено, що у ЄДРСР міститься судове рішення - вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 26.08.26, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 4 частини 2 статті 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Дані щодо набрання вироком законної сили у ЄДРСР відсутні.

Позивач ОСОБА_1 не відноситься до категорії осіб відповідно до ст. ст. 260, 268 СК України має право брати участь у вихованні, утриманні малолітнього ОСОБА_3 , оскільки у малолітнього ОСОБА_3 є рідний дід, який проживає разом з ним і опікується ним. Позивач ні у позовній заяві, ні у апеляційному суді не навела в чому полягають найкращі інтереси дитини при спілкуванні з нею у вищезазначеній ситуації, потреби спілкування дитини з нею.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і не встановлено порушення судом норм Конвенції ООН про права дитини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення судом ухвалене з додержавнім норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий – суддя

Судді